Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6994/10 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час продовжує навчатися в 11 класі Токмацької загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 6 та буде продовжувати там навчатися до 30.06.2010 року, а тому потребує додаткової матеріальної допомоги. Відповідач працює, має постійний дохід, однак відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу.
Посилаючись на зазначені обставини, та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання ОСОБА_5 у розмірі ј частини всіх його доходів, починаючи з моменту подання заяви до 15.08.2010 року.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх доходів починаючи з 26.04.2010 року до 28.05.2010 року. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Стягнуто з відповідача судові витрати в сумі 171,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, має місце невідповідність обставин, що мають значення для справи, при ухваленні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права, та не враховано, що аліменти на утримання дітей повинні бути у рівних частках по ј частці на кожного, а також судом не вірно визначений термін, з якого присуджуються аліменти, та кінцевий термін, оскільки у червні дитина продовжував навчатися, так як готовився до зовнішнього незалежного тестування та складав тести, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути з відповідача ј частину заробітку починаючи з 23.04.2010 року до 17.06.2010 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково та стягуючи аліменти з ОСОБА_4 на навчання сина у розмірі 1/6 частки всіх доходів, суд виходячи із закріпленого законодавством принципу, про обов’язок батьків утримувати своїх дітей, та з’ясувавши фактичні обставини справи, що мають істотне значення, дійшов висновку про те, що батько дитини має можливість надавати матеріальну допомогу доньці у зв’язку з її навчанням.
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.
Відповідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз’яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .
Тобто, однією з умов для задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу.
Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
З матеріалів справи, вбачається, та встановлено судом, що відповідач є батьком ОСОБА_5, який є повнолітнім, однак продовжує навчання в 11-му класі Токмацької загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 6 строком до 28.05.2010 року, що підтверджено довідкою (а.с. 8,13).
ОСОБА_4 від другого шлюбу має неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якого за рішенням суду сплачує аліменти у розмірі ј всіх видів доходів на користь ОСОБА_6 (а.с. 25).
Постановляючи рішення, суд врахував всі обставини, передбачені ст.. 182 СК України для визначення розміру аліментів, зокрема стан, здоров’я та матеріальний стан як позивача так і відповідача, наявність стягнень у відповідача за іншими виконавчими документами, той факт, що він є працездатним, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що він має можливість надавати матеріальну допомогу у зв’язку з навчанням сина, та правомірно стягнув 1/6 частину всіх видів його заробітку.
Посилання апелянта на те, що суд неправильно визначив термін з якого повинні сплачуватися аліменти та термін закінчення сплати аліментів не відповідає закону, оскільки відповідно ст.. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_3 зареєстрована в Токмацькому районному суді 26.04.2010 року, про що свідчить штамп вхідної документації Токмацького районного суду Запорізької області (а.с.1). Правильно визначено і термін закінчення сплати аліментів, оскільки відповідно ст.. 199 СК України за загальним правилом, аліменти на повнолітню дитину присуджуються до закінчення нею навчання, а як свідчить довідка Токмацької загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 6, навчання припиняється 28.05.2010 року (а.с. 13). У разі продовження навчання, повнолітній не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батьків на своє навчання до досягнення ним 23 років.
Таким чином, при ухваленні рішення суд правильно застосувавши норми ст. ст. 10,60, 213,214 ЦПК України, повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: