Справа №22ц-2050/2010 Головуючий в суді 1 інстанції Криворучко І.В.
Категорія 34 Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа приватне підприємство "Автотранс ЛЛС" про визнання недійсним та скасування державного акту,
встановила:
У вересні 2009 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га у АДРЕСА_1, виданий 31.08.2009 року на ім"я відповідачки.
Посилався на те, що зазначена земельна ділянка межує з його земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_2, власником якої він є згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 18.07.2007 року на підставі рішення Бориспільської міської ради від 16.11.2006 року.
Позивач вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку виготовлений ОСОБА_4 з порушенням п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, оскільки при проведенні кадастрової зйомки межі земельної ділянки не погоджувались з суміжними землевласниками та землекористувачами в тому числі з ним.
Крім того, відповідачці неправомірно передано у власність земельну ділянку, оскільки вона перебувала в користуванні його тітки ОСОБА_5, яка подала заяву про безоплатну передачу їй даної земельної ділянки.
Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.08.2009 року виготовлений на ім"я відповідачки в порушення ст. 198 ЗК України, у зв’язку з чим порушено його право користування своєю власністю, адже межі земельної ділянки ОСОБА_4 визначені не вірно та створюють йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати зазначене рішення, направити справу на новий розгляд, відновити його порушене право та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім"я відповідачки, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав суду доказів порушення його прав, як суміжного землевласника чи землекористувача, при виготовленні оскаржуваного ним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_4
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об"єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожен громадянин має право користуватися природними об"єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 липня 2007 року ОСОБА_3 на підставі рішення Бориспільської міської ради від 16.11.2006 року є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2 (а. с. 5)
Згідно ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно п. 1.14 та п. 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року з наступними змінами довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.
Роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки та заповнення бланка державного акта.
Як убачається з матеріалів справи, позивач не надав суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. 125 ЗК України, вищезазначеної Інструкції та ст. ст. 10, 57-60 ЦПК України встановлення в натурі (на місцевості) меж його земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої в АДРЕСА_2.
Таким чином, оскільки позивач не надав суду доказів погодження меж його земельної ділянки та встановлення її меж у натурі (на місцевості), то колегія суддів вважає безпідставними доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що виготовленням державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.08.2009 року на ім"я відповідачки порушено його право користування своєю власністю.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про відмову в позові.
Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги про скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2009 року в іншій цивільній справі № 2-2598, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на спірну земельну ділянку, оскільки предметом даного апеляційного оскарження є рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2010 року в даній цивільній справі № 2-247/10 та номер апеляційного провадження 22ц-2050/10.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді