Справа № 444/493/18

Провадження № 2/444/7/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року                                                        м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя         Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі (правонаступник ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області (правонаступник Рава-Руська міська рада) про визнання недійсним заповіту,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частку спадкового майна. У позові посилається на те, що його батько ОСОБА_3 станом на 30.06.1990 та 15.04.1991 був головою колгоспного двору АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстровано у відповідності до вимог діючого на той час законодавства. Членами колгоспного двору значилися мати -  ОСОБА_4 , сестра -  ОСОБА_5  і ОСОБА_2 . Всі члени колгоспного двору мали право на рівні частки у майні двору, тобто по  кожний.  ІНФОРМАЦІЯ_1  помер батько  ОСОБА_3 . Після смерті батька він звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори, де було відкрито спадкову справу №575/2016 і 24.11.2016 йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що належала померлому. Щодо спадкування частки в майні двору, яка належала батькові, йому відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. Мати -  ОСОБА_4  померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті матері, стало відомо про те, що нею складено заповіт на ОСОБА_2  Сестра -  ОСОБА_5  померла у 2003 році. У відповідності до вимог ст.ст.529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) він є спадкоємцем першої черги, фактично прийняв спадщину, так як проводив різні роботи по ремонту будинку, обробляв земельну ділянку, тобто вступив у фактичне управління спадковим майном. Просить суд визнати за ним право власності на  частку житлового будинку в АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 74,7 кв.м., житлова 43,8 кв.м., допоміжна 30,9 кв.м. 78,1 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Ухвалою суду від 07.03.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у справі №444/493/18 за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна. Підготовче засідання призначено на 08.06.2018.

14.08.2018 ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району, 3-ті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

06.03.2019 ухвалою підготовчого засідання за клопотанням позивача та його представника об`єднано провадження по цивільній справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району, 3-ті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом /справа №444/2440/18 провадження №2/444/262/2019/ та провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, 3-ті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна /№444/493/18 провадження №2/444/84/2019/ в одне провадження і присвоєно даній цивільній справі №444/493/18.

Позов ОСОБА_2  обгрунтовано тим, що вважає, що його спадкове право на майно порушено. Так, станом на 30.06.1990 членами колгоспного двору АДРЕСА_1 були:  ОСОБА_3  - голова двору (його дід),  ОСОБА_4  – бабця,  ОСОБА_5  – (мати та дочка  ОСОБА_3  і ОСОБА_4 ) а також він - син ОСОБА_5  -  ОСОБА_2 . За адресою  АДРЕСА_1  він зареєстрований з народження (1981 рік), проживав там разом зі своєю мамою  ОСОБА_5  і дідусем та бабусею -  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4  до дня їх смерті, вів з ними спільне господарство.  ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору, ще з 1990 року не проживав у  АДРЕСА_1  та не був там зареєстрований. З огляду на те, що майно належало членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, при виділенні їх часток, розмір таких часток членів колгоспного двору є рівними. Таким чином,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і йому - ОСОБА_2 умовно належало по частці житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки така частка виділялась лише у разі виділення з спільної сумісної власності, в тому числі у випадку смерті співвласника. Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, а саме: протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (09.02.1997) фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття спадщини (ст.549 ЦК УРСР), а відтак, вважається таким, що не прийняв спадщину. Заповіт ОСОБА_3 не складав. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не прийняв у визначений законом шестимісячний строк спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3 , такий не мав права на спадкування права на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, яке належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією 27 грудня 2004 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 30 грудня 2004 року за №2057, а тому вважає, що Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року, видане державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстроване в реєстрі за №1328, слід визнати недійсним та скасувати, адже таке не відповідає вимогам ст.561 ЦК УРСР, яке діяло на момент виникнення даних правовідносин. Вважає, що після смерті діда у відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкове майно було фактично прийняте іншими спадкоємцями першої черги за законом, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в рівних частках, а саме по 1/8 частці (з належної ОСОБА_3 ) в будинковолодінні, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме продовжували проживати у житловому будинку у АДРЕСА_1 та нести всі витрати по веденню господарства, обробляли город, робили ремонт будинку, здійснювали плату за землю. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , окрім спільної сумісної власності з ним на частки колгоспного двора, ще належало в порядку спадкування по 1/8 частці житлового будинку АДРЕСА_1 та по на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області. Окрім того, ОСОБА_4 у 2004 році звернулась у Жовківську державну нотаріальну контору Львівської області та 08.06.2004 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, що було зареєстроване в реєстрі за №1-1554, після смерті ОСОБА_3 , на майновий пай в сумі 3346 грн.47 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області. Чинне на той час законодавство не допускало часткового прийняття або часткової відмови від спадщини. Отже, ОСОБА_4 вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, а саме фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і оформила таку у відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на той час, відтак, подану нею заяву про відмову від оформлення спадщини від 12.12.2000 року, не слід брати до уваги, оскільки така не має правового значення. Після смерті його мами - ОСОБА_5 (прізвище « ОСОБА_6 » присвоєно після державної реєстрації шлюбу у 1980 році), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина на належну їй 3/8 частки спірного будинковолодіння, (яка складається з 1/8 частки майна, що успадкована за законом після смерті батька ОСОБА_3 і належної їй на праві власності 1/4 частки майна колишнього колгоспного двору). На підставі ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), він і ОСОБА_4 стали спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , так як фактично вступили в управління та володіння спадковим майном у відповідності до вимог ст.549 ЦК РСР (в редакції 1963 року). Отже, ним та ОСОБА_4 було фактично прийнято спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 по 3/16 частки будинковолодіння. Таким чином, після смерті ОСОБА_5 йому та ОСОБА_4 стало належалати по будинковолодіння на праві спільної сумісної власності, а решта будинковолодіння розподілялось в частках: йому 3/16 частки будинковолодіння (половина з маминої частки 3/8 колишнього колгоспного двору), ОСОБА_4 – 9/16 частки майна (успадкована половина з 3/8 маминої частки, та успадкованої частки після смерті ОСОБА_3 і 3/8 частки успадкованої за законом після смерті ОСОБА_5 ). Крім того, 12.04.2005 року на підставі ст.1261 ЦК України він отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ), зареєстроване в реєстрі за №1-885, відповідно до якого ним успадковано право на земельну частку (мамин пай) площею 1,89 га, що перебуває у власності ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району, Львівської області і майновий пай в сумі 3864 грн. 28 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області. Свідоцтво про право власності на успадкованого його мамою дідового паю він не отримував через відсутність у нього правовстановлюючих документів. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабця ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті вона 26.02.2003 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №14. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, йому - її внукові ОСОБА_2 . У визначений ст.1270 ЦК України строк він звернувся із заявою в Рава-Руську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Таким чином, після смерті ОСОБА_4 ним фактично успадковано належні бабці на момент смерті 9/16 частин спірного будинковолодіння, що складались з: 1/2 частки будинку в спільній власності з ним (або ідеальна частка), 1/8 частки успадкованої нею після смерті діда, та 3/16 частки успадкованих нею після смерті дочки – моєї мами. Вважає, що йому має належати в спірному будинковолодінні: частка майна, власником, якої він є, як колишній член колгоспного двору, 3/16 ідеальних частки, які фактично успадковані ним після смерті мами ОСОБА_5 за законом, 9/16 частки, які успадковані ним після смерті бабці ОСОБА_4 за заповітом. Загальна частка в будинковолодінні 16/16 або 1 ціла. Таким чином, в в спірному майні йому має належати: в цілому будинковолодіння АДРЕСА_1 , а також в цілому земельна частка (пай) діда площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району, Львівської області, який належав дідові та був успадкований його мамою та бабусею після смерті діда – ОСОБА_3 . Просить суд визнати за ним право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м., допоміжна площа 30,9 кв.м., (що складається з ідеальної частки що належить мені як члену колишнього колгоспного двору; 3/16 частки успадкованої за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 9/16 частки в порядку успадкованої за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстроване в реєстрі за №1328 на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області. Визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області.

19.09.2018 ОСОБА_1  подав відзив на позов  ОСОБА_2 . В обгрунтування відзиву зазначає, що заперечує проти позовних вимог щодо скасування свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, а саме земельної частки (паю) площею 1,17 га. на території Липницької сільської ради та визнання права власності на будинок в АДРЕСА_1 . Вказує, що він народився та проживав у АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та сестрою ОСОБА_11 . Десь у 80-х роках вони разом розпочали будівництво вказаного будинку. Надалі його було призвано до лав радянської армії. Після служби в армії накривав будинок, їздив в Москву на заробітки та витрачав кошти для завершення будівництва. Згодом одружився і проживав в с. Равське. Влаштувавшись на роботу на шахту в м. Соснівка, зароблені кошти віддавав матері для ведення господарства. Поховання батька та сестри ОСОБА_5 здійснив разом зі своєю дружиною. Після смерті батька фактично добудував будинок, обробляв земельну ділянку. Ще при житті отримав від батька сертифікат про право на земельну частку (пай) площею 1,17 га. на території Липницької сільської ради. Батькові належав сертифікат лише про його право на 1,17 умовних кадастрових гектарів, а не на право власності на зазначену земельну ділянку, тому вимога ОСОБА_2 про визнання його права власності на земельну частку є безпідставна. Вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки крім того, що обробляв земельну ділянку, ремонтував будинок, володів сертифікатом на земельну ділянку (пай), а тому строк на оформлення спадщини не пропустив. Вважає, що йому на законних підставах видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року на земельну частку (пай) площею 1,17 га. Не заперечує, що ОСОБА_2 має право на спадщину за заповітом. Щодо стягнення з нього судових витрат на користь ОСОБА_2 заперечує. Просить суд у позові відмовити. (т.1 а.с.42-44)

15.01.2019 ОСОБА_2 подав відповідь на відзив. В обгрунтування відповіді на відзив зазначає, що покликання ОСОБА_1 про те, що він разом з батьком розпочав будівництво будинку, після служби в армії накривав будинок, їздив в Москву на заробітки та витрачав кошти для завершення будівництва, а після смерті батька фактично добудував будинок, обробляв земельну ділянку, вважає надуманими та необгрунтованими, адже таке всупереч вимогам ст.ст.12, 76-78, 81 ЦПК України. ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може встановити наявність вказаних фактів, та обставин, які мають значення для вирішення справи, а також не спростував викладених у позові обставин, належних та допустимих доказів і нормативно-правове обгрунтування, які свідчать про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . На спростування тверджень ОСОБА_1 вказує, що той 1958 року народження, відтак проходив службу в армії у 1976-1978 роках. Через 1 рік після служби в армії ОСОБА_1 одружився, влаштувався на роботу на шахту в м. Соснівка, куди і переселився жити разом з дружиною та її сином до м. Соснівки, де проживає і по сьогоднішній день. На початку 90-х років, коли шахти закрились, ОСОБА_1 вже, будучи одруженим їздив до Москви на заробітки, а тому кошти, які заробляв витрачав на свою сім`ю, адже жив на цей час з дружиною у с. Соснівка, а не в батьківському будинку. Отже, ОСОБА_1 не міг здійснювати будівельних робіт, адже будинок вже був збудований, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , який додано відповідачем до його позову, житловий будинок був збудований 1987 році, відтак покликання ОСОБА_1 , що він після смерті батька, який помер у 1997 році, фактично добудував будинок є такими, які не відповідають дійсності та водять суд в оману. Твердження ОСОБА_1 про те, що він фактично прийняв спадщину згідно вимог ст.549 ЦК України, так як проводив різні роботи по ремонту будинку, обробляв земельну ділянку, тобто вступив у фактичне управління спадковим майном, вважає надуманим і таким, що не відповідає вимогам ст.ст.77, 78, 79 ЦПК України, адже таке не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами. Доводи ОСОБА_1 про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, так як обробляв земельну ділянку, здійснював ремонт будинку та володів сертифікатом на земельну ділянку, а тому не пропустив строк для прийняття спадщини є безпідставними та надуманими з огляду на відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження цього, а також не спростовують викладених у його позовній заяві: обставин, належних та допустимих доказів і нормативно-правове обгрунтування, які свідчать про безпідставність вказаних тверджень, зокрема, це те, що: ще з 1990 року ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору, не проживав у АДРЕСА_1 , та не був там зареєстрований. Він не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, а саме: протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (09.02.1997) фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття спадщини (ст.549 ЦК УРСР), а відтак, вважається таким, що не прийняв спадщину; володіння сертифікатом на земельну ділянку не є підставою набуття права власності на спадкове майно, а лише фактом, який підлягає з`ясуванню, з яких підстав ОСОБА_1 утримав такий сертифікат у себе аж до 2016 року, тобто 19 років, та на якій підставі він одноосібно розпорядився паєм. Не заслуговують на увагу покликання ОСОБА_1 про те, що йому на законних підставах видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», адже таке суперечить вимогам закону, діючого на час виникнення спадкових правовідносин, які виникли після смерті ОСОБА_3 - 09.02.1997, зокрема: ст.561 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Натомість відповідач після шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (09.02.1997) не отримував свідоцтва про право на спадщину; ч.1 ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якою передбачено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. З огляду на викладене, а також, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину згідно вимог ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), вважає, що той не мав права на спадкування, а відтак у відповідності до ст.1301 ЦК України, вказане свідоцтво про право на спадщину, слід визнати недійсним. Безпідставним та необгрунтованим, вважає твердження ОСОБА_1 про те, що той як спадкоємець першої черги після смерті батька має право на спадкування, з огляду на викладені у відповіді на відзив обставини та нормативно-правове обгрунтування. Вказує, що у відповідності до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкове майно було фактично прийняте іншими спадкоємцями за законом, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в рівних частках, а саме по 1/8 частці (з належної ОСОБА_3 ) в будинковолодінні, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме продовжували проживати у житловому будинку у АДРЕСА_1 та нести всі витрати по веденню господарства, обробляли город, робили ремонт будинку, здійснювали плату за землю. Зауважив, що після смерті ОСОБА_4 він здійснює плату за землю, що підтверджується відповідними квитанціями. Внаслідок того, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк, до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) перейшло в рівних частках (по ) право на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, яке належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією 27 грудня 2004 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 30 грудня 2004 року за №2057. Щодо стягнення судових витрат, то такі підлягають розподілу згідно вимог ст.141 ЦПК України. (т.1 а.с.56-59)

06.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області про визнання недійсним заповіту.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області про визнання недійсним заповіту обгрунтовано тим, що в процесі спірних правовідносин, які виникли з приводу спадкового майна, йому стало відомо про заповіт його мами ОСОБА_4 на користь внука ОСОБА_2 на все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом матиме право. Вважає, що згаданий заповіт підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року), а саме з підстав, того, заповіт не відповідає вимогам закону, зокрема, у оспорюваному заповіті не зазначено місце та час складання такого, заповіт складений неуповноваженою особою та підписаний не заповідачем, а іншою особою. Також, як на підставу визнання заповіту недійсним покликається на заяву ОСОБА_4 про відмову від оформлення спадщини від 12.12.2000 після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Вважає, що має право на спадкове майно мами, але не може оформити свої спадкові права, через наявність оскаржуваного заповіту, із визнанням недійсності якого пов`язані його подальші спадкові права після смерті мами. Покликається на ст.ст.41, 48, 541 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.37, 39, 41, 56 Закону України «Про нотаріат» (в редакції 1993 року) та ст.1257 ЦК України (в редакції 2004 року).

21.01.2020  ОСОБА_2  подав відзив на позов, в якому виклав свої заперечення щодо визнання недійсним заповіту. Вважає, що відсутні правові підстави для визнання заповіту недійсним.  ОСОБА_1 не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону, зокрема, у оспорюваному заповіті зазначено місце та час складання такого, заповіт складений уповноваженою особою та підписаний заповідачем, а відтак відсутні правові підстави для визнання заповіту недійсним. ОСОБА_12 мала достатній обсяг цивільної дієздатності, вільне волевиявлення, яке відповідало її внутрішній волі, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак не має підстав визнавати недійсним заповіт від 26.02.2003. Оспорюваний позивачем заповіт підписаний ОСОБА_13 в присутності секретаря виконавчого комітету Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області Вовк С.М., зареєстрований в реєстрі за №14, що стверджується її підписом, а відтак, відповідає вимогам ст.541 ЦК УРСР Закону України "Про нотаріат", в редакції, чинній на момент його посвідчення та Інструкції "Про вчинення нотаріальних дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 №18/5. Заповіт не був змінений чи скасований за життя спадкодавця, а тому є правовою підставою для прийняття ним - ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_12 зазначає, що ОСОБА_1 не доведено та не представлено жодних належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження відсутності волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним ОСОБА_12 майном на випадок своєї смерті, саме укладенням заповіту на користь свого внука. Волевиявлення заповідача на час посвідчення заповіту було вільним та відповідало його волі. Форма та зміст за заповіту відповідають вимогам закону. Зауважив, що з часу укладення спадкодавцем заповіту - 26.02.2003 і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 не змінила свого волевиявлення та наміру іншим чином розпорядитися належним їй майном. Вважає, що заповіт ОСОБА_12 від 26.02.2003 відповідає вимогам норм права ЦК УРСР, а тому відсутні правові підстави для визнання його нікчемним на підставі ч.1 ст.1257 ЦК України, котра не діяла на час його укладення. Окрім того, вказує, що правила розділу VІІ. «Спадкове право», а також Глави 3 розділу 1 «Угоди» ЦК УРСР(в редакції 1963 року) взагалі не містили поняття нікчемності угоди, відповідно до якого визнання такої угоди недійсною не вимагається судом. Щодо заяви ОСОБА_12 про відмову від спадщини після смерті чоловіка, на яку покликається ОСОБА_1 , як на підставу визнання заповіту недійсним, то в силу вимог ст.553 ЦК УРСР 1963 року, вважає, що така не має правового значення для вирішення спору, оскільки подана після закінчення строку на прийняття спадщини. Просить у позові відмовити.

04.02.2020  ОСОБА_1  подав відповідь на відзив, в якому вказує, що ОСОБА_2  не спростовано підстав визнання недійсним заповіту, зокрема,того, що в оспорюваному заповіті не зазначено місце та час складання такого, заповіт складений неуповноваженою особою та підписаний не заповідачем, а іншою особою.

15.09.2020 ухвалою підготовчого засідання об`єднано цивільну справу №444/3182/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області про визнання недійсним заповіту з матеріалами цивільної справи №444/493/18 за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в одне провадження і присвоєно даній цивільній справі №444/493/18.

22.02.2021 ухвалою суду за клопотанням ОСОБА_1 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області про визнання недійсним заповіту, за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом в якості правонаступника третьої особи та відповідача Липницької сільської ради Жовківського району - Рава-Руську міську раду.

15.06.2021 ОСОБА_1 подано заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог та підстав позову, керуючись ст.49 ЦПК України. Свою заяву ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що він народився у 1958 році та проживав разом з батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_5 у житловому будинку по АДРЕСА_1 . На час спірних правовідносин за вказаною адресою знаходяться два житлових будинки, а саме: загальною площею 46 м2 (старий будинок) та 74,6 м2 (новий будинок), що підтверджується технічними паспортами, погосподарськими книгами та фотосвітлинами. Зі записів погосподарських книг, вбачається, що до 1993 року по господарству у АДРЕСА_1 обліковувався старий будинок меншої площі 1929 року забудови. Лише з 1993 року став обліковуватися будинок більшої площі. У справах про право власності, що належало колгоспному двору і збереглося на день набрання чинності Закону України «Про власність» (15.04.1991), слід виходити з того, що його мають члени двору, які на цю дату не втратили права на частку в зазначеному майні відповідно до ст.126 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяла на той час. Таким чином на майно набуте 16.04.1991 має застосовуватись Закон України «Про власність». Спадкування частки у майні члена колгоспного двору, який помер після 30.06.1990 має відбуватися за загальними нормами спадкового права, а не ст.563 ЦК України. Ще у 1989-1990 він зазначався членом колгоспного двору, а відтак станом на 16.04.1991 не втрати права на майно цього двору відповідно до ст.126 ЦК України (в редакції 1963 року) і таке його право збереглося. Станом на 16.04.1991 членами колгоспного двору, крім нього, були: його батько ОСОБА_3 (голова двору), мати ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2 . Відповідно кожному з них належало по 1/5 частці в цьому майні колгоспного двору. І таке право належить йому по сьогодні. Вказує, що він проживав разом зі своїми батьками та сестрою до 1989 року допоки не переїхав у зв`язку з роботою у м. Червоноград, хоча продовжував відвідувати батьківське обійстя, яке підтримував в нормальному стані вкладаючи коштами, позаяк знав, що там є і його частка. У 1980 роках вже був старий будинок, однак не чекаючи рішення виконкому Липницької сільської ради вони з батьком стали зводити новий житловий будинок. Станом на 1987 рік було зведено шлакобетонні стіни і здійснено перекриття. Будівництво нового будинку продовжувалось до початку 2000 року і завершилось до 2004 року, відтак до вказаного будинку вже застосовується Закон України «Про власність». З урахуванням того, що новий будинок був збудований не тільки його працею, але й коштами, які вкладались у будівництво, відтак такий набутий ним, його батьком та матір`ю у спільну сумісну власність і їхні частки у цій власності є рівними, а саме по 1/3. ОСОБА_2 та його мати не мають ніякого відношення до даного будинку. Після того, як вже було розпочато будівництво нового будинку, у 1987 році його батькові рішенням зборів уповноважених колгоспу було виділено земельну ділянку для будівництва нового будинку на старому місці та зобов`язання знесення старого будинку, після будівництва нового. Оскільки старий будинок знесено не було, відтак новий будинок було взято на облік у 1993 року про що зазначено в погосподарських книгах і в таких спосіб його будівництво було узаконено. У зв`язку з тим, що будинок не зареєстрований нотаріусом відмовлено в оформленні спадкових прав. Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прийняв спадщину фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Разом з ним, спадщину прийняли мати та сестра, як особи, що проживали разом з батьком. На інше майно батька, а саме на земельну частку (пай) площею 1,17 га. на території Липницької сільської ради, йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька. Відповідно ним прийнято спадщину, як в старому будинку, який належав колгоспному двору (1/5 частка) так і в новому (1/3 частка). Таким чином, після прийняття спадщини у старому будинку його частка становить 4/15, мами – 4/15, сестри – 4/15, ОСОБА_2 3/15, а в новому будинку - його та мами частка становить 4/9, а сестри 1/9. Вподальшому сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а мама - 05.02.2016. З врахуванням частки спадщини прийнятої після смерті батька, його частка в старому будинку становить 4/15, а в новому – 4/9. Позовні вимоги щодо визнання заповіту недійсним підтримує їх у вигляді викладеному у позовній заяві. Просить суд визнати за ним право власності на 4/15 частки житлового будинку (старого), який відповідно до технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ станом на 17.12.2019, позначений як «Б1-1» загальною площею 42,4 м2, із яких 1/5 як власність члена колгоспного двору та 1/15 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на 4/9 частки житлового будинку (новий) позначений як «А1-1» загальною площею 74,7 м2 за цією ж адресою, із яких 1/3 на праві спільної власності та 1/9 в порядку спадкування після смерті батька. Визнати недійсним (нікчемним) заповіт ОСОБА_4 складений та посвідчений 26.02.2003 секретарем виконкому Липницької сільської ради Вовк С.М. і зареєстрований в реєстрі за №14. (т.3 а.с.43-49)

08.07.2021 ОСОБА_2 подав відзив на заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог та підстав позову. Свої заперечення у відзиві обгрунтовує тим, що безпідставним є покликання  ОСОБА_1  про те, що спадкування частки у майні члена двору, який помер після 30.06.1990 відбувається за загальними нормами спадкового права, а не за ст.563 ЦК України (1963). У поданій ним позовній заяві не було покликань на ст.563 ЦК України (1963). Безпідставним також є покликання на п.24 розділу 6 «Право власності» «Правових позицій ВСУ щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ», оскільки сторона покликається на неіснуючу правову позицію Верховного Суду України. Звернув увагу суду, на викладені ним у позовній заяві та відповіді на відзив покликання на нормативно правове обгрунтування щодо спадкоємства в майні колгоспного двору. Так, у відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», судам роз`яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України “Про власність” щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Станом на 30.06.1990 рік членами колгоспного двору №107 у АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 - голова двору (його дід), ОСОБА_4 – бабця, ОСОБА_5 – (мати та дочка ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) а також він - син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 . Вказане підтверджується довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №827 від 22.05.2018 року. З виписки з погосподарської книги Липницької сільської ради, наданої сільським головою 22.05.2018 року за №828 вбачається, що по господарству в АДРЕСА_1 станом на 1992 рік тип двору - колгоспний. Членами колгоспного двору були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і він - ОСОБА_2 , а головою двору був ОСОБА_3 .

       Порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах було передбачено діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян. Отже, право власності колгоспного двору було зареєстровано згідно вимог, діючого на той час, законодавства. Таким чином, з огляду на те, майно належало членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, слід вважати, що при виділенні їх часток, розмір таких часток членів колгоспного двору є рівними. Таким чином,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і йому умовно належало по частці житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки така частка виділялась лише у разі виділення з спільної сумісної власності, в тому числі у випадку смерті співвласника. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт ним не складався. На правовідносини, які виники після смерті діда (1997 рік), поширюються положення ст.ст.17, 18 Закону України “Про власність” та ЦК УРСР (в редакції 1963 року) щодо спільної сумісної власності та щодо спадкування. Статтею 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), діючою на той час, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. У відповідності до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо від подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинення протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Отже, у відповідності до вказаного закону, він, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 стали співвласниками 3/4 частки майна колишнього колгоспного двору. Разом з тим, на підставі ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємцями, після смерті ОСОБА_3 , на належну тому 1/4 частку майна колишнього колгоспного двору стали: його дружина ОСОБА_4 та його дочка (моя мати) ОСОБА_5 , які фактично прийняли спадщину як спадкоємці першої черги. ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору, не проживав у АДРЕСА_1 , ще з 1990 року та не був там зареєстрований. Він не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, а саме: протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (09.02.1997) фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, не подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття спадщини (ст.549 ЦК УРСР), а відтак, вважається таким, що не прийняв спадщину. Твердження ОСОБА_1 про те, що у 1989-1990рр. він значився членом колгоспного двору, а відтак станом на 16.04.1991р. не міг втратити право на майно цього двору відповідно до ст.12 ЦК 1963р., і таке моє право на це майно збереглося, а також, що станом на 16.04.1991 членами колгоспного двору крім нього були – ОСОБА_14 (голова двору), мати ОСОБА_4 , сестра ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2 не підтвердженні у відповідності до ст.ст.12, 76-78, 81 ЦПК України, належними та допустимими доказами. Натомість, станом на 30.06.1990 членами колгоспного двору № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 - голова двору (дід), ОСОБА_4 – бабця, ОСОБА_5 – (мати та дочка ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) а також він - син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №827 від 22.05.2018 року. Таким чином, ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору. Доводи ОСОБА_1 про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , так як обробляв земельну ділянку, здійснював ремонти як старого так і нового будинків є безпідставними та надуманими з огляду на відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження цього, а також не спростовують викладених у його позовній заяві: обставин, належних та допустимих доказів і нормативно-правового обгрунтування, які свідчать про безпідставність вказаних тверджень, а також спростувань, які викладені у відзивах та відповіді на відзив. Зазначив аналогічні спростування на покликання ОСОБА_1 про те, що йому на законних підставах видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб». Покликання ОСОБА_1 про те, що він разом з батьком здійснював будівництво нового будинку та витрачав кошти на будівництво такого, а після смерті батька фактично добудував будинок, розцінює надуманими та необгрунтованими, адже всупереч вимогам ст.ст.12, 76-78, 81 ЦПК України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів. Натомість, звернув увагу суду, що у поданому відзиві на мій позов ОСОБА_1 вказав, що десь у 80-х роках він разом з батьками та моєю матір`ю почав будувати будинок, надалі був призваний до лав Радянської армії, тоді як: проходив службу в армії у 1977-1979 роках; на початку 80-х років одружився, влаштувався на роботу на шахту в м. Соснівка, куди і переселився жити разом з дружиною та її сином до м. Соснівки, де проживає і по сьогоднішній день; з погосподарської книги особ рахун. №1079 стр.68-69, копія якої надана суду вбачається, що за період з 01.01.1983 по 01.01.1986 ОСОБА_1 в графі «Вибув» значиться вибувшим (засудженим без зазначення числа, місяця і року); з погосподарської книги особ рахун. №1069 за період з 01.01.1986 по 01.01.1991 стр.152-153, копія якої надана суду вбачається, ОСОБА_1 в графі «Вибув» значиться вибувшим у (м. Червоноград без зазначення числа, місяця і року); у всіх вищевказаних погосподарських книгах за періоди з 01.01.1983 по 01.01.1991 в частині «Будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства» зазначено цегляний житловий будинок 1929 року будівництва, загальна (корисна) площа 18 кв.м.; з погосподарської книги особ. рах. №940 за період з 01.01.1991 по 01.01.1996 стр.63-64 копія якої надана суду вбачається, що ОСОБА_1 не значиться у списку членів господарства, в частині «Будівлі, що знаходяться в особистій власності господарства» зазначено цегляний житловий будинок 1994 року будівництва, загальна площа 88 кв.м., в.т.ч. жила 52 кв.м.; в погосподарських книгах за періоди з 01.01.1990 по 2016 рік, тобто до дня смерті ОСОБА_4 , за домогосподарством № НОМЕР_2 обліковується шлакоблоковий житловий будинок, рік побудови 1994, зальною площею 88 кв.м., а житловою 49 кв.м. Таким чином, ОСОБА_1 не міг здійснювати будівельних робіт, адже будинок АДРЕСА_1 вже був збудований, що підтверджується вищезгаданими погосподарськими книгами, адже житловий будинок був збудований в період з 1987-1994, відтак покликання ОСОБА_1 , що він після смерті батька, який помер у 1997 році, фактично добудував будинок у 2004 році, як і покликання ОСОБА_1 , що він вклав свої кошти в будівництво вказаного будинку є такими, які не відповідають дійсності. Просить суд у задоволенні позову зі збільшеними позовними вимогами ОСОБА_1 до мене, ОСОБА_2 , третьої особи Липницької сільської ради Жовківського райну Львівської області, відмовити повністю. (т.3 а.с.68-72)

       04.10.2021 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій спростовує викладені ОСОБА_2 обставини та нормативно-правове обгрунтування.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 13.02.2023 закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.03.2023.

У зв`язку з неявкою сторін справа розглядом неодноразово відкладалась. Причини неявки сторін в судове засідання суду не відомі. В матеріалах справи наявні заяви від 14.06.2023р., 20.07.2023р.,11.10.2023р.,15.02.2024 представника позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

       09.04.2024 ОСОБА_1 та його представник черговий раз (втретє) в судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причини неявки. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи у їх відсутності. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Жовківська державна нотаріальна контора просить суд розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна та справу позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, Відділ держгеокадастру у Жовківському районі про визнання права власності на спадщину та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом у відсутності представника нотаріальної контори. При вирішенні справи по суті покладається на розсуд суду. (т.1 а.с.38, 194, 195, т.3 а.с.39)

Рава-Руською міською радою подано клопотання про розгляд справи №444/493/18 за наявними матеріалами справи, у відсутності представника Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, при вирішенні справи покладається на рішення суду. (т.3 а.с.40, 139)

Представник Відділу держгеокадастру у Жовківському районі (правонаступник ГУ Держгеокадастру у Львівській області) в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_15 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 09.04.2024 позов ОСОБА_1 до Липницької сільської ради Жовківського району (правонаступник Рава-Руська міська рада), треті особи Жовківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спадкового майна - залишено без розгляду. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Липницька сільська рада Жовківського району Львівської області (правонаступник Рава-Руська міська рада) про визнання недійсним заповіту - залишено без розгляду.

У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази.

З виписок з погосподарських книг Липницької сільської ради, наданих сільським головою за № 388, за № 387 ( а.с. 16,17 Т.1) вбачається, що по господарству в АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990, 15.04.1991 та на 1992 рік тип двору - колгоспний. Членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_2 - онук, а головою двору - ОСОБА_3 .

Довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області № 389 від лютого 2018р. (а.с. 10 Т.1) стверджується, що станом на 30.06.1990 членами колгоспного двору № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - дочка та ОСОБА_2 – онук.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00020315526 від 08.06.2018 вбачається, що батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00020315980 від 08.06.2018 вбачається, що дошлюбне прізвище ОСОБА_7 – ОСОБА_8 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_16 .

Довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №796 від 10.05.2018 стверджується, що ОСОБА_2 сам зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Довідкою виданою виконкомом Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №1107 від 03.08.2016 стверджується, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_4 , бабою, до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Довідкою виданою головою та секретарем Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області №455 від 20.02.2017 стверджується, що ОСОБА_2 дійсно постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Власником житла – ОСОБА_4 (померла, спадщина не переоформлена), головою домогосподарства – ОСОБА_2 . Загальна площа будинку 88 кв.м., житлова площа 49,00 кв.м. На вказаній площі проживає та зареєстрований постійно ОСОБА_2 .

Порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах було передбачено діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26.

       Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні з 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності у громадян.

       Отже, право власності колгоспного двору було зареєстровано згідно вимог, діючого на той час, законодавства.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

       У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», судам роз`яснюється, що положення ст.ст.17, 18 Закону України “Про власність” щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. 

З урахуванням того, що майно належало членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, відтак при виділенні їх часток, розмір таких часток членів колгоспного двору є рівними.

Отже,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 умовно належало по частці житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки така частка виділялась лише у разі виділення з спільної сумісної власності, в тому числі у випадку смерті співвласника.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .

На правовідносини, які виники після смерті ОСОБА_3 (1997 рік), поширюються положення ст.ст.17, 18 Закону України “Про власність” та ЦК УРСР (в редакції 1963 року) щодо спільної сумісної власності та щодо спадкування.

Статтею 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), діючою на той час, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

У відповідності до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо від подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинення протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У відповідності до вказаних вимог закону ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 стали співвласниками 3/4 частки майна колишнього колгоспного двору.

Разом з тим, на підставі ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємцями, після смерті ОСОБА_3 , на належну тому 1/4 частку майна колишнього колгоспного двору стали: його дружина ОСОБА_4 та його дочка ОСОБА_5 , які фактично прийняли спадщину як спадкоємці першої черги, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

12.12.2000 ОСОБА_4 подано у Жовківську нотаріальну контору заяву про відмову від оформлення спадщини. Вказана заява подана з значним пропуском встановленим ст.553 ЦК РСР (в редакції 1963 року) шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (19.02.1997), відтак така заява не могла створювати юридичних наслідків.

Окрім того, ОСОБА_4 у 2004 році звернулась у Жовківську державну нотаріальну контору Львівської області та 08.06.2004 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, що було зареєстроване в реєстрі за №1-1554, після смерті ОСОБА_3 , на майновий пай в сумі 3346 грн.47 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, а саме фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і оформила таку у відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на той час.

11.01.2003 померла ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй 3/8 частки спірного будинковолодіння, (яка складається з 1/8 частки майна, що успадкована за законом після смерті батька ОСОБА_3 і належної їй на праві власності 1/4 частки майна колишнього колгоспного двору).

На підставі ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 . Вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном у відповідності до вимог ст.549 ЦК РСР (в редакції 1963 року).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було фактично прийнято спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 по 3/16 частки будинковолодіння.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцям першої черги – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стало належалати будинковолодіння на праві спільної сумісної власності, а решта будинковолодіння розподілялось в частках: ОСОБА_2 3/16 частки будинковолодіння (половина з частки ОСОБА_7 - 3/8 колишнього колгоспного двору); ОСОБА_4 – 9/16 частки майна (успадкована половина з 3/8 частки ОСОБА_7 та успадкованої частки після смерті ОСОБА_3 і 3/8 частки успадкованої за законом після смерті ОСОБА_5 ).

12.04.2005 року на підставі ст.1261 ЦК України ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , зареєстроване в реєстрі за №1-885, відповідно до якого ним успадковано право на земельну частку (пай) площею 1,89 га, що перебуває у власності ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району, Львівської області і майновий пай в сумі 3864 грн. 28 коп., який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Хлібороб» Жовківського району Львівської області.

Свідоцтво про право власності на успадкованого ОСОБА_7 належного ОСОБА_18 паю ОСОБА_2 не отримано через відсутність правовстановлюючих документів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 26.02.2003 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Липницької сільської ради Жовківського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №14. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, її внукові ОСОБА_2 .

Згідно з ст.1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

У відповідності до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У визначений ст.1270 ЦК України строк ОСОБА_2 звернувся із заявою в Рава-Руську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, що підтверджується копією витягу №44628824 про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 фактично успадковано належні ОСОБА_4 на день смерті 9/16 частин спірного будинковолодіння, що складались з: 1/2 частки будинку в спільній власності з ОСОБА_2 (або ідеальна частка), 1/8 частки успадкованої ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , та 3/16 частки успадкованих ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_7 .

Отже, ОСОБА_2 належить будинковолодіння АДРЕСА_1 вцілому, так як йому належить: частка майна, власником, якої є, як колишній член колгоспного двору, 3/16 ідеальних частки, які фактично успадковані ОСОБА_2 після ОСОБА_7 за законом, 9/16 частки, які успадковані ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 за заповітом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.1983 по 01.01.1986 та за період з 01.01.1986 по 01.01.1991 вибув з житлового будинку, що підтверджується погосподарською книгою особ рахун. №1079 стр.68-69, погосподарської книги особ рахун. №1069 стр.152-153.

З погосподарської книги особ. рах. №940 за період з 01.01.1991 по 01.01.1996 стр.63-64 вбачається, що ОСОБА_1 не значиться у списку членів господарства.

Таким чином, ОСОБА_1 втратив членство в колгоспному дворі за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору, не проживав у АДРЕСА_1 , ще з 1983 року, не був там зареєстрований, не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (09.02.1997), фактично не вступив в управління або володіння спадковим майном, не подавши державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття спадщини (ст.549 ЦК УРСР), відтак, вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отже не мав права на спадкування права на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, яке належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією 27 грудня 2004 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 30 грудня 2004 року за №2057, а тому слід визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року, видане державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, ОСОБА_1 , зареєстроване в реєстрі за №1328, адже таке не відповідає вимогам ст.561 ЦК УРСР, яке діяло на момент виникнення даних правовідносин.

Згідно з ст.561 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

У відповідності до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкове майно було фактично прийняте іншими спадкоємцями за законом, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в рівних частках, а саме по 1/8 частці (з належної ОСОБА_3 ) в будинковолодінні, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а саме продовжували проживати у житловому будинку у АДРЕСА_1 та нести всі витрати по веденню господарства, обробляли город, робили ремонт будинку, здійснювали плату за землю.

Таким чином до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст.554 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) перейшло в рівних частках (по ) право на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, яке належало померлому ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого Жовківською райдержадміністрацією 27 грудня 2004 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів 30 грудня 2004 року за №2057.

Отже, після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , окрім спільної сумісної власності в порядку спадкування на житловий будинок в АДРЕСА_1 , перешло право спадкування по на земельну частку (пай) площею 1.17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області, а вподальшому після смерті ОСОБА_5 і ОСОБА_4 таке право перейшло до ОСОБА_2 .

       Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

       Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

       Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

        ОСОБА_2 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак нотаріус в усній формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки ОСОБА_18 , а вподальшому ОСОБА_4 такого права належним чином не зареєстрували.

       Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

       Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

       Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явиги позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

       Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

       Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Згідно із ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

       Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

       За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.

       Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.

       Керуючись ст.23, ч.2 ст.247, ст.ст.258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м., допоміжна площа 30,9 кв.м. (що складається з ідеальної частки що належить мені як члену колишнього колгоспного двору; 3/16 частки успадкованої за законом після смерті ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та 9/16 частки в порядку успадкованої за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.11.2016 року, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області, зареєстроване в реєстрі за №1328 на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області.

       Визнати за  ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на земельну частку (пай) площею 1,17 га., що перебуває у колективній власності ТзОВ «Хлібороб», Жовківського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) в користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2795 (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 30.04.2024 року.

Суддя:                                         Мікула В. Є.