Дата документу 16.04.2024 Справа № 331/4167/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/724/24 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1

Єдиний унікальний №331/4167/23Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бердянськ Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаною ухвалою районного суду до 19.05.2024 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник просила ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без задоволення, а клопотання захисника про зміну вказаного запобіжного заходу на більш м`який задовольнити, або змінити ухвалу суду першої інстанції в частині визначення обвинуваченому застави. Свої вимоги мотивувала тим, що ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону та практики Європейського Суду з прав людини. Існування передбачених ст.177 КПК ризиків відносно ОСОБА_8 та обставини, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові, жодним чином не доведено. Разом з тим, сама по собі лише тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Суд першої інстанції не врахував долучені до клопотання захисника про зміну запобіжного заходу докази, які спростовують існування зазначених прокурором ризиків та ставлять під сумнів обґрунтованість підозри. Захисник посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 та відсутність належних та допустимих доказів його винуватості. Натомість обвинувачений має родину та місце проживання у АДРЕСА_2 . Крім того, на переконання захисника, районний суд з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою мав правові підстави для визначення останньому застави.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з`ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.111 КК кримінального правопорушення.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення об`єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .

На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, який відноситься до категорії особливо тяжких, і за його вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.

Обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований у м.Бердянську Запорізької області, що є тимчасово окупованою територією України, де він проживав на момент початку тимчасової окупації.

Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, за наявності місця проживання на тимчасово непідконтрольній території України та будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.

Колегією суддів встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_8 наразі триває і не завершено.

А тому, з огляду на обставини вчинення інкримінованого злочину, який поставлено у провину обвинуваченому, наявні достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків, яких ще не допитано у судовому засіданні.

Водночас з матеріалів провадження встановлено, що в минулому ОСОБА_8 був працівником правоохоронного органу. Місцем вчинення інкримінованого йому передбаченого ч.2 ст.111 КК злочину є тимчасово окупована територія України.

Зазначені обставини, на переконання судової колегії, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, з урахуванням його попередньої професійної діяльності, конкретних обставин даного кримінального провадження та зв`язків з окупаційною владою, потенційно може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК ризику відносно ОСОБА_8 . Адже досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, матеріали в порядку ст.290 КПК відкрито сторонам кримінального провадження та наразі дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Разом з тим, з огляду на наявність передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, гарантувати їх запобігання без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не вбачається можливим.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ч.2 ст.111 КК, за наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Перевіряючи доводи захисника щодо необхідності визначення ОСОБА_8 розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи передбачені ст.ст.177, 178 КПК підстави та обставини, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо, зокрема, і передбаченого ст.111 КК злочину.

Апеляційний суд погоджується із твердженнями районного суду, який під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 реалізував зазначену регламентовану кримінальним процесуальним законом міру можливої поведінки (право), та обґрунтовано не визначив обвинуваченому вказаний альтернативний запобіжний захід.

Посилання захисника виключно на тривалість перебування ОСОБА_8 під вартою вказаних висновків районного суду не спростовує та не може бути самостійною, достатньою та безумовною підставою для визначення обвинуваченому застави як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.

Натомість судом першої інстанції було враховано усі передбачені законом обставини для прийняття такого рішення.

Правових підстав для застосування щодо обвинуваченого застави як альтернативного запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні колегія суддів не вбачає.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення захисника проти обґрунтованості підозри, правової кваліфікації дій ОСОБА_8 та доведеності пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.111 КК.

Апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.

Разом з тим, всупереч протилежним доводам апеляційної скарги захисника, колегія суддів зважає на те, що сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину не є самостійною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, натомість судом першої інстанції враховано сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.

Інші наведені захисником обставини не здатні нівелювати встановлені у провадженні ризики та не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу. Колегія суддів зауважує, що навіть за наведених обставин у обвинуваченого ОСОБА_8 відсутнє стабільне джерело доходу.

Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги захисника, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.

Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою є законним і обґрунтованим, відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.

Отже, колегія суддів не вбачає законних та обґрунтованих підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддя

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4