ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31051/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (суддя Конєва С.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила:

- визнати протиправним рішення відповідача, що викладене у листі від 13.11.2023 за вих. № 45874/14.5-25;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у не проведенні нарахування та виплати компенсації частини втрати доходів позивачеві відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3848/21.

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату компенсації частини втрати доходів позивачеві відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3848/21;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 15000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність оскаржуваної ухвали суду, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач перебувала на державній (публічній) службі, а отже справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються повного розрахунку з позивачем при звільненні з державної служби. Разом з цим, звертає увагу на той факт, що позивачем не заявлялись жодні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди чи збитків і у своїй позовній заяві не наводила жодного з елементів цивільного правопорушення, які свідчили б про шкоду, завдану відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплат належного розміру, тобто позовні вимоги пов`язані із відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, тому такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Як свідчать матеріали справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 21.07.2021 в адміністративній справі № 160/3848/21 (дата набрання законної сили - 17.11.2021), яким позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що полягає у неврахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, у період з січня 2020 року по жовтень 2020 року, при обчисленні середньої заробітної плати позивачу в розрахунках відпускних за квітень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, жовтень 2020 року, а також в розрахунках матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року, в розрахунках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 331735,10 грн, що складається з: не нарахованих та невиплачених сум відпускних до щорічної основної відпустки за квітень 2020 року, за липень 2020 року та за жовтень 2020 року, а також до додаткової відпустки у зв`язку із навчанням за червень 2020 року - в загальному розмірі 54699,52 грн; з суми не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги на оздоровлення за жовтень 2020 року в загальному розмірі 252322,40 грн; суми не нарахованої та невиплаченої частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за вересень 2020 року у загальному розмірі 24713,18 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2023 року по справі № 160/3848/21 касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 залишено без змін.

22.04.2022 ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області виконане дане рішення суду у частині безспірного списання з казначейських рахунків Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь позивача заборгованості у сумі 267 046, 75 грн.

Враховуючи той факт, що 31.08.2023 наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.08.2023 № 6256-к відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про державну службу» позивача звільнено за власним бажанням та не було проведено повного та своєчасного розрахунку (в тому числі із компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3848/21) позивач звернулася із заявою від 30.10.2023 до відповідача.

Листом від 13.11.2023 за вих. №45874/14.5-25 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовило у задоволені такої заяви.

Позивач, вважаючи наявними підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, звернулася до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність публічно-правового спору та необхідність розгляду заявлених позовних вимог в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом пункту 7 частину 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1 та 2 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на бездіяльність відповідача в частині невиплати їй компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Виходячи з цього, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати, стосується заробітної плати позивача.

Зі змісту позову слідує, що позов подано про стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на виконання рішення суду у справі №160/3848/21.

Враховуючи те, що компенсація втрати частини доходів є компенсаційною виплатою та є складовою належної працівникові заробітної плати, колегія суддів дійшла висновку про те, що в цьому випадку цей спір виник у зв`язку із оплатою праці.

Таким чином, спір щодо втрати позивачем частини доходів є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом апеляційної інстанції враховано висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 08.11.2023 № 380/8154/23, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 № 560/11898/23.

Помилковим є посилання суду першої інстанції на судові рішення касаційного суду у справах №757/63985/16 та 204/885/21, оскільки відносини, які були предметом розгляду Верховного Суду у зазначених справах, та яким була надана відповідна правова оцінка, стосуються інших фактичних обставин, а ніж обставини цієї справи.

Колегія суддів наголошує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі з визначених ним підстав.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-244, 312, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко