УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 484/2604/22

Провадження № 51-2464ск24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисниці ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року,

встановив:

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, починаючи з кінця вересня 2018 року, за попередньою змовою із особою № 1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та особою № 3, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, почали вимагати грошові кошти в сумі 2000 гривень у мешканки АДРЕСА_2 ОСОБА_6 .

У подальшому за допомогою мобільного зв`язку особа № 1 періодично телефонувала ОСОБА_6 та у телефонній розмові чи при особистій зустрічі з потерпілою систематично вимагала передачі грошових коштів на свою користь із застосуванням психологічного тиску, поступово збільшуючи суму, котра станом на 05 грудня 2018 року складала 15 000 гривень, та змусила потерпілу сприймати її дії як реальну загрозу життю та здоров`ю потерпілої у випадку невиконання її незаконних вимог.

17 листопада 2018 року ОСОБА_6 була змушена написати розписку про неіснуючу позику в сумі 7 000 грн, яку разом зі своїм паспортом громадянина України передала особі № 1, а близько 18:00 год цього ж дня ОСОБА_5 разом зі співучасниками привезли потерпілу до домоволодіння на АДРЕСА_1 та супроводжуючи свої дії фізичним примусом, позбавивши ОСОБА_6 можливості обирати за своєю волею її місцезнаходження та фактично обмежуючи свободу переміщення потерпілої, ОСОБА_5 зі спільниками почали незаконно вимагати від потерпілої грошові кошти на користь особи № 1. Однак, отримавши відповідь про неможливість виконати таку вимогу, особа № 1 наказала ОСОБА_5 та особі № 3 підвісити потерпілу на дереві за допомогою мотузки, маючи на меті незаконне позбавлення її волі. У положенні униз головою потерпіла перебувала близько 30 хвилин, внаслідок чого вона не мала можливості обирати за своєю волею місце знаходження та вільно пересуватись. Тобто незаконно позбавили її волі і, тримаючи ОСОБА_6 у виснажливих для людського організму умовах, завдали потерпілій фізичних страждань.

Крім того, 03 грудня 2018 року близько 18:00 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою зі спільниками на автомобілі ВАЗ 21099 червоного кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала особа №1, приїхали до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований по АДРЕСА_1 , з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 , переслідуючи при цьому корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення, шляхом незаконного вимагання у потерпілого грошей, застосували відносно ОСОБА_7 насильство, яке полягало у нанесенні неодноразових ударів кулаками і ногами у різні частини тіла, внаслідок чого заподіяли потерпілому фізичний біль та тілесні ушкодження, подолавши його опір, помістили потерпілого до багажника зазначеного автомобіля проти волі останнього, внаслідок чого незаконно позбавили його волі та повезли у невідомому для нього напрямку.

Приїхавши до будинку АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_8 , ОСОБА_5 за попередньою змовою зі своїми вищевказаними спільниками завели потерпілого до льоху, де він був позбавлений можливості обирати за своєю волею місцезнаходження та фактично був обмеженим у свободі переміщення.

Окрім того, 04 грудня 2018 року, близько 8:00 год. особа № 1 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та особою № 3, переслідуючи корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення, шляхом незаконного вимагання у ОСОБА_7 грошей, приїхали на автомобілі ВАЗ 21099 червоного кольору із д.н.з. НОМЕР_1 до будинку ОСОБА_8 .

Спочатку особа № 1 зі спільниками вивели ОСОБА_7 з льоху і вимагали у потерпілого грошові кошти, застосовуючи відносно нього фізичне насильство у вигляді нанесення чисельних ударів руками, ногами, палицями, гумовими шлангами у різні частини тіла.

При вчиненні зазначених протиправних дій особа № 3 залишилась разом із ОСОБА_7 , щоб останній не втік, а особа № 1 разом із ОСОБА_5 , маючи на меті більш ефективне досягнення результату незаконного збагачення, поїхали на автомобілі ВАЗ 21099 із д.н.з. НОМЕР_1 до місця мешкання ОСОБА_9 , який є знайомим потерпілого ОСОБА_7 , привезли його до вказаного помешкання та, застосовуючи до нього безпосередній вплив шляхом фізичного примусу, надали йому плоскогубці, за допомогою яких наказали вирвати зуб ОСОБА_7 .

ОСОБА_9 , перебуваючи під примусом, не бажаючи здійснення таких дій та настання відповідних наслідків, взяв плоскогубці та вирвав один зуб з верхньої щелепи потерпілого ОСОБА_7 . ОСОБА_5 та його спільники знаходились поруч, керуючи діями останніх.

Відповідно до висновку експерта у ОСОБА_7 виявлено: закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася струсом головного мозку, посттравматичний правобічний перфоративний отит, травматична екстракція першого зуба верхньої щелепи справа, синець правої гомілки, садна і синці голови, тулуба і кінцівок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в період часу з 03 грудня 2018 року по 04 грудня 2018 року, ОСОБА_5 разом зі спільниками, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, почали вимагати грошові кошти в сумі 5 000 гривень у ОСОБА_7 . При цьому в усній формі висловлювали погрози фізичною розправою на адресу ОСОБА_7 , що супроводжувалось нанесенням йому тілесних ушкоджень та фізичних страждань. Своєю протиправною поведінкою ОСОБА_5 разом зі спільниками змусили потерпілого сприймати їх дії як реальну загрозу його життю та здоров`ю у разі невиконання їх незаконних вимог.

У касаційній скарзі захисниця ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить змінити судові рішення шляхом застосування щодо засудженого статті 75 КК і покладення на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 76 цього Кодексу.

Мотивуючи свої вимоги, захисниця посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного через суворість. Зазначає, що ОСОБА_5 вчинив злочин вперше, повністю визнав винуватість; має на утриманні неповнолітню доньку; щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, не змінював своїх показань. Підзахисний здійснював певні протиправні дії під впливом з боку особи № 1, побоюючись за своє життя та життя і здоров`я доньки та матері. На час вчинення інкримінованого діяння мав проблеми зі здоров`ям, переніс хірургічне втручання. На переконання захисниці, призначення ОСОБА_5 заходу примусу у виді позбавлення волі з реальним відбуттям є явно несправедливим унаслідок суворості.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з частиною 2 статті 433 КПК касаційний суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисниці про безпідставне незастосування судом статті 75 КК, що призвело до несправедливої суворості призначеного ОСОБА_5 покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Застосування статті 75 КК належить до дискреційних повноважень суду, який вправі прийняти одне з двох альтернативних рішень: призначити винній особі покарання з реальним відбуттям або звільнити від його відбування з випробуванням залежно від наявності підстав для висновку про можливість виправлення особи без виконання заходу примусу. Застосування згаданого кримінально-правового інституту є не обов`язком, а правом суду, яке реалізується у кожному конкретному випадку з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

Як видно зі змісту судових рішень, суди у повній мірі дотрималися зазначених вимог закону під час обрання ОСОБА_5 виду, міри покарання та визначення порядку його відбування.

Призначаючи засудженому захід примусу, суди врахували ступінь тяжкості і конкретні обставини вчинених протиправних дій, які відповідно до статті 12 КК є не тяжким та тяжкими злочинами, дані про особу винного, котрий повністю визнав вину, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується негативно, є працездатним, однак постійної роботи не має, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога.

Як обставини, що пом`якшують покарання, суд урахував щире каяття ОСОБА_5 і його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставин, які обтяжують покарання, у справі не встановлено.

Отже, суд дав належну оцінку обставинам і даним про особу засудженого, на які захисниця посилається у касаційній скарзі, та призначив покарання ОСОБА_5 у мінімальних межах санкції тяжких статей, за якими його обвинувачують.

Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що зазначені вище обставини не свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і не дають достатніх підстав для застосування щодо нього статті 75 КК.

Погоджуючись із висновками місцевого суду про неможливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, апеляційний суд обґрунтовано врахував обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, керуючись корисливим мотивом, жорстоко та цинічно піддавав потерпілих фізичним стражданням, зокрема шляхом підвішування потерпілої ОСОБА_6 за ноги на дереві вниз головою, виривання зуба потерпілому ОСОБА_7 , поміщення потерпілих на тривалий час у виснажливі для людського організму умови.

Суд апеляційної інстанції також зважив на думку потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_5 волі у суді першої інстанції та вказали, що не мають до нього претензій. При цьому зазначив у своїх висновках, що звільнення особи від покарання у цьому провадженні не відповідатиме у повній мірі принципу невідворотності покарання, яке має бути співмірним тяжкості вчиненого.

Із огляду на викладене, призначене засудженому покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Застосований судами порядок відбування заходу примусу не призводить до його явної несправедливості внаслідок суворості.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисниці.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисниці ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3