ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1801/23 Номер провадження 22-ц/814/2028/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання – Сальної Н.О.,

       позивача - ОСОБА_1 ,

       представника відповідача - ОСОБА_2 ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1   до  Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав:

1) визнати неправомірними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо проведення нарахування за комунальну послугу з постачання теплової енергії без урахування щомісячних показів засобу обліку теплової енергії «PolluCom EX- Qn 0,6», заводський № 63843011, з початку опалювального сезону 2022 року по кінець опалювального сезону 2023 року нежитлового приміщення фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) вважати не дійсною заборгованість вказану ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у претензії від 27.04.2023/29-12 № 2064 щодо сплати заборгованості 40 923 грн 36 коп за послугу з постачання теплової енергії у нежитловому приміщенні фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати її;

3) зобов`язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснювати нарахування оплати за постачання теплової енергії у нежитловому приміщенні фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням показів засобу обліку теплової енергії «PolluCom EX - Qn 0,6», заводський № 63843011;

4) зобов`язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за постачання теплової енергії за весь період неврахування показів засобу обліку теплової енергії та здійснювати нарахування у подальшому враховуючи показники приладів обліку споживчого тепла у нежитловому приміщенні фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , куди відповідачем надаються послуги з теплопостачання на підставі укладеного договору № 4748 «с» від 22.08.2019. У даному нежитловому приміщенні встановлено вузол розподільного обліку теплової енергії тепло-лічильник «PolluCom EX - Qn 0,6», заводський № 63843011, який пройшов повірку у передбаченому законом порядку та прийнятий відповідачем на абонентський облік 18.06.2020 року.

З 22 жовтня 2022 року по 30 квітня 2023 року (закінчення опалювального сезону) ним була здійснена оплата за спожиту теплову енергію за показами засобу обліку відповідно до рахунків, що надавались йому відповідачем, однак, в подальшому відповідач розпочав надсилати рахунки, в яких зазначався борг за теплову енергію, яку фактично він не використовував, хоча за весь опалювальний сезон даний прилад знаходився у закритому стані, так як дане приміщення не використовувалось та не опалювалось, теплова енергія не використовувалася взагалі.

Після закінчення опалювального сезону даний обліковий прилад та опалювальна система були оглянуті 29.03.2023 працівником ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», який в акті перевірки вузла обліку теплової енергії рег. № 815 від 29.03.2023 зазначив, що даний обліковий пристрій не має ніяких пошкоджень, пломби на ньому знаходяться у непошкодженому стані. Приміщення опалюється за рахунок кондиціонера.

Вказував, що він передавав показники лічильника, крім того, у приміщенні встановлено WI-FI прилад дистанційної передачі показників лічильника, які він дублював фотографіями, що передавав в абонентський відділ, але з незрозумілих причин відповідач їх врахував, у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість, з якою він не згодний та неодноразово прохав відповідача здійснити перерахунок, однак врегулювати спір у досудовому поярку не вдалось, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1   до  Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Вказував, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги укладений між ним та відповідачем договір № 4748 «С» від 22.08.2019 на відпуск теплової енергії до належного йому нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , який був укладений до 31.12.2022, та, відповідно до п. 49, вважається пролонгованим наразі, оскільки жодна із сторін не заявила про його припинення до закінчення строку його дії.

Вважає, що відповідач повинен був виконувати умови вказаного договору, який є діючим і здійснювати нарахування відповідно до показників засобу обліку фактично спожитої теплової енергії, на що суд першої інстанції уваги не звернув, натомість обґрунтував свій висновок наявністю іншого публічного договору після набрання чинності (01.10.2021) постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021, який до того ж не був вчинений у письмовій формі, отже є нікчемним. Як на підстави нікчемності цього публічного договору скаржник посилався, зокрема, на ч. 6 ст. 633 ЦК України, яка регламентує, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права в цій частині та не в повній мірі встановив всі обставини справи.

Також, наголошував на тому, що до набуття чинності постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021 в належному йому нежитловому приміщенні був встановлений індивідуальний засіб обліку (тепло-лічильник), який вже пройшов повірку, прийнятий в експлуатацію, взятий відповідачем на облік і не був знятий з нього, а зміна законодавцем технічних вимог не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, тому показники його лічильника повинні були враховуватись відповідачем, як виконавцем послуг. В цій частині посилався на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 756/2361/20-ц (провадження № 61-10724св21).

Вказував, що тільки виявлена несправність лічильника могла бути підставою для переведення його, як споживача, на плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання, однак таких обставин встановлено не було.

Посилався не те, що обраний ним спосіб юридичного захисту є ефективним та відповідає судовій практиці Полтавського апеляційного суду та Верховного суду.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

04.04.2024, в межах строку, встановленого судом, від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Вказували, що відповідно до норм пункту 3 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», укладений з позивачем 22.08.2019 договір втратив чинність з набранням чинності 01.10.2021 постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021, якою було затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, а оскільки співвласники багатоквартирного будинку (до яких відноситься і позивач, як власник нежитлового приміщення у складі багатоквартирного будинку) за адресою АДРЕСА_1 , не визначились у встановлений законом строк із моделлю договірних відносин з виконавцем послуг і не уклали договір з останнім, то вважається, що взаємовідносини між кожним із співвласників та відповідачем з 01.12.2021 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором, укладеним відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і є договором приєднання в силу статті 634 ЦК України.

Нарахування оплати на надані послуги відповідачу здійснювалось відповідно до Методики, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (п. 1 р. 6 Методики № 315) та ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (який набув чинності з 02.08.2017 року), а саме п. 3 ч. 2 ст. 10 закону, відповідно до яких споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії. (п. 1 р. 6 Методики № 315).

Споживання позивачем теплової енергії в опалювальний сезон 2022 – 2023 року (у спірний період) становили 35,526 МВТ, що менше мінімальної частки середнього питомого споживання по будинку, відповідно, відповідачу здійснювалось донарахування відповідно до пунктів 1-3 розділу 6 вказаної Методики.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Відповідно до Статуту ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є підприємством комунальної форми власності.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017; та одночасно є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області під номером 52 (https://www.adm-pl.gov.ua/page/administrativni-poslugi-licenzuvannya).

Приміщення позивача має статус нежитлового приміщення, обладнане вузлом розподільного обліку теплової енергії (тепло-лічильник «PolluCom EX-Qn 0.6», заводський №63843011) й розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок за зазначеною адресою має два вводи теплової мережі, які оснащені вузлами комерційного обліку теплової енергії, що встановлені перед теплообмінними установками.

Станом на 01.12.2021 співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не повідомили ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідний договір на послугу з постачання теплової енергії.

За відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг (правова позиція викладена в п. 82 постанови Верховного Суду у справі № 908/3233/20 від 18.11.2021).

Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем з 01.12.2021 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач проводив нарахування позивачу у спірний період (опалювальний період 2022-2023 року) з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 р. 6 Методики № 315 та п. 3 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Позивачу по нежитловому приміщенню нарахування за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , з початку опалювального сезону 2022 року по кінець опалювального сезону 2023 року, проводилось з урахуванням щомісячних показань засобу розподільного обліку теплової енергії «PolluCom EX-Qn 0,6», заводський № 63843011, теплової енергії, які, як на початок так і на кінець опалювального сезону 2022/2023 становили 35,526 МВТ. Нарахування за зазначений період проведено за обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби у розмірі 2,92974 Гкал, за обсяг теплової енергії донарахований до мінімальної частки 4,34421 Гкал.

Відповідно до встановлених тарифів умовна-змінна частина плати за вказаний період становила 41 070,11 грн (з ПДВ), умовно-постійна частина плати 12 075,04 грн (з ПДВ), плата за абонентське обслуговування 235,04 грн (з ПДВ). Оплата відповідача за вказаний період становила 13 250,00 грн. Борг на початок опалювального періоду 2022-2023 років за послугу з постачання теплової енергії становив 1 542,87 грн (з ПДВ). Таким чином, борг станом на 01.06.2023, з урахуванням оплати від 02.06.2023 в сумі 1 600,00 грн, становить 41 673,06 грн.

З`ясувавши дійсні обставини справи, надавши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до норм п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. При цьому, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021, якою затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. З текстом договору на послугу з постачання теплової енергії споживачі мають змогу ознайомитись на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з викладеного взаємовідносини між позивачем та відповідачем з 01.12.2021 врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі Закон про комерційний облік) розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 було затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика 315), яка визначає порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Таким чином розподіл та нарахування плати за спожиті послуги підприємством з 01.12.2021 проводився відповідно до Методики 315.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини 4 статті 9 цього Закону, структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі Закон про комерційний облік) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

За нормами ч. 4 ст. 10 Закону про комерційний облік розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Такою є Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (далі Методика 315).

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону про комерційний облік обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг

Згідно норм п. 6 ч. 2 ст. 10 Закону про комерційний облік обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону про комерційний облік споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2019 і є споживачем житлово-комунальних послуг, теплопостачання, постачальником якої є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Нежитлове приміщення позивача є самостійним об`єктом нерухомого майна у складі багатоквартирного житлового будинку із спільною системою опалення, тому на нього покладено обов`язок нести витрати на загальні потреби будинку з утримання та обслуговування спільно з іншими власниками квартир та самостійних нежитлових приміщень цього будинку.

22.08.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 4748 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води до вказаного нежитлового приміщення позивача за адресою АДРЕСА_1 строком дії з 29.07.2019 по 31.12.2022 з правом подальшої пролонгації на кожний наступний рік.

У вказаному нежитловому приміщенні встановлено вузол розподільного обліку теплової енергії тепло-лічильник «PolluCom EX - Qn 0,6», заводський № 63843011.

09 червня 2020 року було проведено повірку цього лічильника та позивачу видане свідоцтво чинне до 09 червня 2024 року.

18 червня 2020 року вказаний лічильник прийнято відповідачем на абонентський облік, що підтверджується актом прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег. № 815 після проведення повірки. Міжповірочний інтервал за паспортом - 4 роки, пломба повірки від 09 червня 2020 року.

29.03.2023 працівником ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було проведено перевірку вузла обліку теплової енергії рег. № 815 від 29.03.2023, про що складено відповідний акт, відповідно до якого обліковий пристрій не має ніяких пошкоджень, пломби на ньому знаходяться у непошкодженому стані; приміщення опалюється за рахунок кондиціонера.

Відповідно до листів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (а.с. 18-19 вбачається, що нежитлове приміщення, яке належить позивачу, розташоване за адресою АДРЕСА_1 та є вбудовано-прибудованим до житлового будинку. Вузол розподільного обліку, який встановлено на у цьому нежитловому приміщенні, є відліковуючим від загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії. При проведенні перевірки представником підприємства було підтверджено, що зауважень до роботи вузла обліку теплової енергії не виявлено при цьому, в разі потреби, споживач може отримувати послугу з постачання теплової енергії. Оскільки, приміщення оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії, відповідно до ч .2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до Методики, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 ч. 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». У листі також роз`яснено порядок визначення мінімальної частки середнього питомого споживання викладено в розділі VI Методики.

Відповідно до претензії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», заборгованість позивача з оплати послуг станом на 01.04.2023 становить 40 998,40 грн (40 923,36 грн – за послугу з постачання теплової енергії, та 75,04 грн – за послугу з постачання гарячої води). (а.с. 20)

Заборгованість, яка утворилась за підсумками спірного опалювального періоду виникла за обсяги, які розподіляються на приміщення від частини обсягу на задоволення загальнобудинкових потреб та обсягу донарахованому на приміщення, згідно до розділу VI Методики.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених   ЦПК  України Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

У відповідності з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з позовної заяви та доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач безпідставно не враховує оплату, проведену ним за показами встановленого в належному йому нежитловому приміщенні багатоквартирного будинку лічильника теплоспоживання.

Разом з тим в ході розгляду справи судом позивачем не надано жодного платіжного документу на підтвердження факту здійснення ним, крім оплати обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його показань, ще й оплат обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, що розподіляється між всіма співвласниками пропорційно до площі (об`єму) квартири (чи нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Позивачем не надано жодного доказу і на спростування невірності донарахованого йому відповідачем обсягу спожитої теплової енергії пропорційно у відповідності з пунктом 12 розділу 4 Методики № 315.

Доводи позивача про те, що у спірний період він не користувався послугами з теплопостачання у власному нежитловому приміщенні, не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату наданих послуг на забезпечення загальнобудинкових систем опалення та постачання гарячої води.

Не спростовують даного висновку і доводи позивача щодо укладеного між ним та відповідачем 22.08.2019 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води до належного йому нежитлового приміщення, який, до того ж, втратив чинність з 01.12.2021 відповідно до положень п. 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021, що набрала чинності 01.10.2021.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання скаржника на судові рішення суду апеляційної інстанції апеляційний суд не приймає до уваги.

Судова практика Верховного Суду, на яку посилався скаржник в апеляційній скарзі, а саме постанова від 02.11.2021 у справі № 756/2361/20-ц, є нерелевантною, оскільки правовідносин не є подільними з даною справою: різні предмети спору, різні спірні періоди, та, відповідно, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року.

Головуючий суддя                                                 П.С. Абрамов

Судді                 Т.В. Одринська

В.П. Пікуль