Дата документу 22.04.2024 Справа № 320/1199/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/1199/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/734/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2024 року, якою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 травня 2024 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 травня 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати та не зменшились, а також врахував характер та суть інкримінованого злочину, тяжкість покарання за цей злочин, усвідомлення обвинуваченим можливого визнання судом його вини за висунутим обвинуваченням, тиск тягаря можливого призначення та відбування суворого покарання, передбаченого законодавством, стадію кримінального провадження та стан судового розгляду справи.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та змінити йому запобіжний захід на більш м`який, ніж тримання під вартою, а саме на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своєї скарги вказує на недоведеність підстав, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначає, що при розгляді клопотання в суді першої інстанції не досліджено жодного письмового матеріалу провадження, а в оскаржуваній ухвалі не аргументовано жодного висновку.

Зауважує, що заявлені прокурором аргументи щодо встановлених ризиків на користь продовження запобіжного заходу не є новими і послідовно зазначались у попередніх ухвалах суду.

Крім того вказує, що він має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, працевлаштований в локомотивному депо м. Мелітополь на посаді помічника машиніста електровоза, має позитивні характеристики за місцем проживання та СІЗО АДРЕСА_3 , на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий та не несе соціальної небезпеки, що суперечить заявленим прокурором ризикам.

Зазначає, що доказів скоєння ним цього злочину не має, як і матеріалів справи, а тому і ризики у даному кримінальному провадженні відсутні.

Вказує, що він вже тривалий час перебуває під вартою, що негативно впливає на стан його здоров`я.

Зауважує, що має місце проживання у м. Запоріжжі у своїх друзів.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що ОСОБА_6 свою провину не визнає, знаходиться під вартою вже більше 5 років, заявлені прокурором аргументи щодо вставлених ризиків на користь продовження запобіжного заходу не є новими і послідовно зазначались у попередніх ухвалах, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували провину ОСОБА_6 .

Зазначає, що у суду відсутні матеріали кримінального провадження, а прокуратура м. Мелітополя довгий час не здійснює заходів по їх відновленню.

Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_6 є раніше не судимим, до затримання працював помічником машиніста у Мелітопольському локомотивному депо ПАТ «Придніпровська залізниця».

Зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити. Вказав, що має місце проживання в м. Запоріжжя, матеріали кримінального провадження відсутні, він перебуває під вартою вже з листопада 2018 року.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги без доповнень та просив їх задовольнити.

Прокурор подав заяву про розгляд апеляційних скарг за відсутності сторони обвинувачення, зазначивши, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час оцінки заявлених прокурором ризиків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання.

Так, злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Крім того, в контексті ризику переховування, серед іншого, колегія суддів також враховує той факт, що згідно матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_6 має місце реєстрації та проживання на тимчасово окупованій території, що може спонукати його до спроб переховуватися на вказаній території.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то колегія суддів також погоджується з тим, що він продовжує існувати, адже, як вбачається із оскаржуваної ухвали, під час нового розгляду даного кримінального провадження, потерпіла ще не допитана судом, у зв`язку із чим, будучі обізнаним про анкетні дані потерпілої, які обвинуваченому стали відомі під час розгляду кримінального провадженні відносно нього, він може вчинити на неї певний вплив з метою зміни нею показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.

Даних про такий стан здоров`я ОСОБА_6 , щоб унеможливлював продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному суду не надано.

З приводу доводів щодо тривалого перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, то слід вказати на таке.

Так, на думку апеляційного суду, тримання ОСОБА_6 під вартою такий період обумовлюється об`єктивними чинниками, такими як складністю кримінального провадження (інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до особливо тяжкого злочину), кількістю учасників судового провадження, обсягом дослідження доказів та відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 червня 2023 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 7 лютого 2022 року відносно ОСОБА_6 був скасований та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції (а.с. 60-63).

Отже, на даний час в Комунарському районному суді м. Запоріжжя здійснюється новий розгляд даного кримінального провадження згідно з вимогами розділу IV КПК України, що вказує на наявність об`єктивних чинників такого тривалого розгляду справи.

Доводи апеляційних скарг щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_6 , його не перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра, відсутність судимостей, на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо вимог про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту, то колегія суддів вважає за потрібним зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке обвинуваченому забороняється залишати.

Так, із матеріалів провадження випливає, що місцем реєстрації та проживання обвинуваченого ОСОБА_6 є адреса: АДРЕСА_1 .

Як убачається із вимог апеляційних скарг, апелянти просять змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, в матеріалах справи міститься договір дарування, з якого випливає, що 1/20 частина кв. АДРЕСА_4 належить ОСОБА_8 (а.с. 202-203).

При цьому, ані в апеляційній скарзі обвинуваченого, ані в апеляційній скарзі його захисника не було належним чином обґрунтовано про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту саме за вищевказаною адресою, оскільки не було зазначено ким саме приходиться ОСОБА_8 обвинуваченому та чи надано власником вказаного житла згоду на проживання ОСОБА_6 в його квартирі під час застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У зв`язку із вказаним, колегія суддів вважає неможливим на даний час змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт, оскільки не було підтверджено того, що вказана апелянтами адреса може бути місцем проживання обвинуваченого.

З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2024 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 травня 2024 року включно, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4