Справа № 758/15202/16-ц

Провадження № 2-п/758/74/24

У Х В А Л А

про залишення заяви про перегляд заочного

рішення без розгляду

16 травня 2024 року місто Київ

Суддя Подільського районного суду м.Києва Ларіонова Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 р. до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій відповідач ОСОБА_1 просить переглянути заочне рішення від 25.07.2018 р. по справі № 758/15202/16-ц за вищевказаним позовом. Одночасно просить поновити йому строк на подання такої заяви, посилаючись на те, що ознайомився з матеріалами справи 21.02.2024 року.

Ухвалою від 29.03.2024 р. зазначена вище заява була залишена без руху з наданням відповідачу строків для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір.

Недоліки усунуті відповідачем у встановлений строк.

Вирішуючи питання про прийняття вищевказаної заяви до провадження, суддя вважає, що її слід залишити без розгляду за таких підстав.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

На відміну від ст.228 ч.2 ЦПК України (2003 р.), яка діяла на час звернення позивача до суду, ст.284 ЦПК України, яка діяла на час ухвалення рішення та подання заяви про перегляд заочного рішення, визначає, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Тим самим, чинний ЦПК України пов`язує відрахування строку на подання заяви про перегляд заочного рішення саме з часу його проголошення, а саме з часу отримання копії заочного рішення законодавець пов`язує питання поновлення строку на подання такої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення по справі було ухвалено 25.07.2018 р. за відсутності учасників справи, копія рішення надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням та була отримана учасниками справи, а заява про перегляд заочного рішення надійшла до суду 21.03.2024 р. (здана на пошту).

Отже, заява про перегляд заочного рішення надійшла до суду через 5 років та майже 8 місяців з ухвалення рішення.

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що вищевказана заява про перегляд заочного рішення подана відповідачем з пропуском строку на її подання.

Статтею 127 ч.1 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причину його попуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть вважатися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень щодо поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16.12.2019 у справі № 286/1130/13-ц акцентував увагу на тому, що безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Отже, в разі поважності пропуску строку на звернення до суду з такою заявою, сторона має навести конкретні обставини, які свідчать про поважність такого пропуску, оскільки одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Як вбачається із матеріалів заяви про перегляд заочного рішення, обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання заяви, відповідач зазначає, що ознайомився з матеріалами справи лише 21.02.2024 року, додавши копію заяви про ознайомлення від 21.02.2024 р.

Між тим, згідно матеріалів цивільно справи, копія заочного рішення отримана ОСОБА_1 15.03.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.127), який міститься в справі.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що містяться у вищевказаному поштовому повідомленні, що міститься на аркуші справи 127.

Отже, заява про перегляд заочного рішення надійшла до суду через 3 роки з дня отримання ОСОБА_1 копії даного заочного рішення.

Відповідачем поважних причин, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для подання заяви про перегляд заочного рішення, не зазначено, а доказів на підтвердження неможливості подачі заяви про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк не надано.

Таким чином, оскільки із дня отримання копії рішення (15.03.2021) та до дати звернення із заявою до суду (21.03.2024) минуло 3 роки, а відповідачем не надано доказів про поважність причин пропуску звернення із даною заявою до суду, суддя вважає, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк для подання до суду заяви про перегляд заочного рішення від 25.07.2018 р. у вказаній цивільній справі № 758/15202/16-ц.

А відтак, підстави для поновлення про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відсутні, а тому в клопотанні відповідача слід відмовити.

Приписами ст.126 ч.2 ЦПК України визначено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тим самим, враховуючи, що вищевказана заява про перегляд заочного рішення подана з пропуском строку на її подання та беручи до уваги відсутність підстав для поновлення строку на подання такої заяви, суд дійшов висновку про неможливість призначення даної заяви до судового розгляду та вважає за необхідне залишити вищевказану заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 127, 258-260, 261, 284, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 758/15202/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена відповідачем до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяН. М. Ларіонова