Справа № 2-269/2007 рік

РІШЕННЯ

Іменем   України

04 квітня 2007 року           Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                       судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі                      Коноваленко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1до Національної спілки письменників України про поновлення на роботі, визнання нечинним наказу Голови Національної спілки письменників України, незаконними рішень Секретаріату та Президії Національної спілки письменників України, -

встановив:

05.01.2007 року позивач звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, визнання нечинним наказу Голови Національної спілки письменників України, незаконними рішень Секретаріату та Президії Національної спілки письменників України. В позові посилається на те, що він працює на підставі безстрокового трудового договору директором видавництва "Український письменник", яке підпорядковується в організаційно-творчій, планово-економічній та фінансово-господарській діяльності відповідачу. Наказом Голови НСПУ № 190 від 11.12.2006 року він був звільнений на підставі рішення Секретаріату НСПУ, що також було затверджене на засіданні Президії НСПУ 25.12.2006 року, звільнення вважає незаконним і необгрунтованим, оскільки причина його звільнення, сформульована у зазначеному наказі - потреба оновити роботу письменницького видавництва, його реформування та необхідність зміцнення керівництва - не узгоджується із вимогами чинного трудового законодавства. Вказує також на те, що згідно статуту НСПУ дане об'єднання громадян у своїй діяльності керується ЗУ "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", відповідно до ст. 5 Закону, творча спілка діє на підставі статуту, ст. 14 Закону надає вичерпний перелік керівних органів творчої спілки, такого органу управління як Секретаріат НСПУ взагалі відповідно до чинного законодавства не повинно існувати; в подальшому зазначене рішення Секретаріату НСПУ було затверджене на Президії НСПУ. Відповідно до п.4.8. Статуту НСПУ, Президія координує діяльність НСПУ в період між засіданнями Ради НСПУ та має низку повноважень, до яких не входить звільнення директора видавництва "Український письменник". Позивач вважає, що його було звільнено із посиланням на неіснуючу у законодавстві підставу на основі рішення органу управління, непередбаченим чинними законами, з наступним затвердженням цього рішення органом, до компетенції якого не відноситься вирішення таких питань. В зв'язку із викладеним позивач просив визнати наказ Голови НСПУ № 190 від 11.12.2006 року нечинним, визнати рішення Секретаріату НСПУ від 11.12.2006 року та рішення Президії НСПУ від 25.12.2006 року незаконними, поновити позивача на роботі директора видавництва "Український письменник".

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав та просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлений позов підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, під час розгляду справи доповнив позовні вимоги та просив визнати незаконними наказ Голови НСПУ № 190 від 11.12.2006 року, наказ Голови НСПУ № 198 від 26.12.2006 року, рішення Секретаріату НСПУ від 11.12.2006 року, рішення Президії НСПУ від 25.12.2006 року; поновити позивача на посаді директора Видавництва "Український письменник",

стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із врахуванням середнього заробітку позивача 2492,59 грн. та допустити негайне виконання рішення по справі. Просив задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.

Представники відповідача Леус Н.Б. та Фіалко СВ. в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що позивач із 15.01.2004 року перебував в трудових відносинах із відповідачем та призначений на посаду директора видавництва «Український письменник», 30.05.2006 року Радою НСПУ було прийнято рішення до п'ятого з'їзду письменників України видати за рахунок Видавництва НСПУ ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідальність за виконання рішення було покладено на позивача; на п'ятому з'їзді письменників 18-19 жовтня 2006 року діяльність видавництва піддавалася критиці, в зв'язку із чим питання про роботу видавництва було включено до порядку засідання Президії та ухвалено пропозицію про звільнення позивача із - посади директора видавництва за грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ст. 41 КЗпП України, вважали, що порядок звільнення відповідачем порушений не був. Вважали звільнення позивача проведеним у відповідно до вимог КЗпП України, а рішення Президії від 25.12.2007 року законним. Просили в задоволення позову позивачу відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача Фіалко С.В. та Леуса Н.Б., показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вивчивши письмові докази в справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Так в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та видавництвом "Український письменник" Національної спілки письменників України (далі - НСПУ) був укладений трудовий договір, позивач був призначений директором видавництва "Український письменник" на підставі наказу № 05 від 15.01.2004 року із 13.01.2004 року. Наведене підтверджується копією наказу № 05 від 15.01.2004 року та трудовою книжкою позивача, яка була оглянута в судовому засіданні і копія якої приєднана до матеріалів справи (а. с. 3, 87 - 88).

Судом також встановлено, що 30.05.2006 року відбулося засідання Ради НСПУ, на якому було ухвалено до п'ятого з'їзду письменників України видати за рахунок Видавництва НСПУ ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідальність за виконання рішення було покладено на позивача як директора Видавництва НСПУ "Український письменник". Наведені обставини підтверджуються витягом із протоколу засідання НСПУ від 30.05.2007 року (а. с. 108).

11.12.2006 року Головою Національної спілки письменників України був виданий наказ № 190, яким позивач був звільнений з посади директора видавництва "Український письменник", звільнення було проведено в зв'язку із потребою оновити роботу письменницького видавництва, його реформування та необхідністю зміцнення керівництва; підставою для звільнення в наказі зазначено рішення Секретаріату (а. с. 4, 71).

Також встановлено, що 19.12.2006 року відбулося засідання Секретаріату Ради НСПУ, на якому було ухвалено винести питання про недоцільність перебування позивача на посаді директора видавництва "Український письменник" та його звільнення на засіданні Президії за грубе порушення своїх обов'язків керівником підприємства (а. с. 85).

25.12.2006 року відбулося засідання Президії НСП України, на якому було вирішено звільнити позивача із посади директора видавництва "Український письменник" (а. с. 120 - 123).

Крім того, встановлено, що 26.12.2006 року Головою Національної спілки письменників України був виданий наказ № 198 від 26.12.2006 року, яким позивач звільнений з посади директора видавництва "Український письменник" з 25.12.2006 року (а. с. 36, 70).

Наведені обставини в судовому засіданні підтверджуються поясненнями позивача та його представника, наведеними вище наказами, протоколами засідань Секретаріату та Президії НСПУ, встановлені обставини в судовому засіданні не заперечувалися представниками відповідача.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що накази, прийняті відповідачем стосовно звільнення позивача, є незаконними; звільнення позивача із посади директора Видавництва "Український письменник" було проведено із порушенням вимог ст.ст. 41, 147 - 149 КЗпП України.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України, на яку відповідач посилається як на підставу звільнення позивача з посади, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства. Очевидно, під дію п. 1 ст. 41 КЗпП України підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються всі факти, що характеризують їх підставу (і характер дії чи бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідком, і форма вини). Крім того, суд враховує, що звільнення за пі ст. 41 КЗпП України являється дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для їх застосування.

Як було встановлено в судовому засіданні, 11.12.2006 року Головою Національної спілки письменників України був виданий наказ № 190, яким позивач був звільнений з посади директора ~ видавництва "Український письменник", підставою для прийняття даного наказу зазначено рішення Секретаріату. На думку суду, даний наказ суперечить вимогам ст. 43 Конституції України та вимогам ст. ст. 40, 41 КЗпП України, які регулюють звільнення працівника за ініціативою власника.

Так, відповідно до п.1.2. Статуту видавництва Спілки письменників України "Український письменник", видавництво підпорядковується в організаційно-творчій, планово-економічній та фінансово-господарській діяльності Спілці письменників України, відповідно до п. 2.3 даного Статуту, видавництвом керує директор, який призначається Радою Спілки письменників України. Відповідно до п. 4.9 Статуту Національної спілки письменників України органом, правомочним призначати та звільняти директора видавництва "Український письменник" є Президія НСПУ (а. с 4, 17). За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивач мав бути звільнений тільки на підставі рішення Президії НСПУ, в зв'язку із чим наказ № 190 від 11.12.2006 року суперечить Статуту НСПУ та не відповідає вимогам закону. Крім того, суд приймає до уваги, що підставою для прийняття зазначеного наказу стало рішення Секретаріату, але, як було встановлено в судовому засіданні, таке рішення Секретаріатом було прийняте лише 19.12.2006 року.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення Секретаріату Національної спілки письменників України від 19.12.2006 року та рішення Президії Національної спілки письменників України від 25.12.2006 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора видавництва "Український письменник", суд виходить із наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, 19.12.2006 року відбулося засідання Секретаріату Ради НСПУ, на якому розглядалось питання "Про видавництво "Український письменник", на даному засіданні було ухвалено винести питання про недоцільність перебування позивача на посаді директора видавництва "Український письменник" та його звільнення на засіданні Президії за п. 1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення своїх обов'язків керівником підприємства. 25.12.2006 року відбулося засідання Президії Національної спілки письменників України, на якому розглядалось питання про роботу видавництва «Український письменник» та було вирішено звільнити позивача із посади директора видавництва "Український письменник". Під час розгляду справи в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ті обставини, що позивач був звільнений з роботи у відповідності до вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та допитаний в якості свідка представник позивача ОСОБА_2 показали, що під час засідання Президії НСПУ обговорювалось питання щодо звільнення позивача, але не обговорювалось, що звільнення буде проведено на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства. Дані свідки в судовому засіданні також підтвердили ті обставини, що протокол засідання Президії не відповідає дійсності як в зв'язку із неправильним зазначенням питання, за яке було проведено голосування, так і в зв'язку із невідповідністю відображення виступаючих осіб та кількості осіб, що голосували «проти». Дані показання свідків в судовому засіданні представниками відповідача заперечені не були. Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що підстави звільнення, передбачені п. 1 ст. 41 КЗпП України під час засідання Президії НСПУ не обговорювались і в рішенні не було зазначено причину звільнення -одноразове грубе порушення трудової дисципліни керівником підприємства, що передбачені п.1 ст. 41 КЗпП України, як вказано в наданому відповідачем протоколі.

Крім того, на думку суду, під час звільнення позивача з ініціативи власника не було

дотримано порядку звільнення, передбаченого ст. 149 КЗпП України. Так, із наданих відповідачем

доказів та пояснень представників відповідача вбачається, що одноразовим грубим порушення

трудових обов'язків позивачем є невиконання рішення Ради НСПУ від 30.05.2006 року, яким було

ухвалено до п'ятого з'їзду письменників України видати за рахунок Видавництва НСПУ

"ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідальність за виконання рішення було покладено на позивача. Але,

відповідачем в судовому засіданні не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що

дане рішення було доведено до відому позивача для його виконання, крім того, при звільнені

позивача не було відібрано будь-яких пояснень щодо невиконання рішення Ради. Наведене в

судовому засіданні не заперечував представник відповідача Леус Н.Б, який визнав дані порушення

порядку звільнення при звільненні позивача. -

- Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним наказу Голови Національної

спілки письменників України № 198 від 26.12.2006 року про звільнення позивача з посади директора видавництва "Український письменник", суд враховує, що підставами звільнення позивача зазначено те, що робота видавництва "Український письменник" піддавалась критиці, видавництво завищує собівартість видань, позивач не видав коштом видавництва, кошти виділені для видавництва, витрачались на необгрунтовані посадові оклади працівників підприємства; Рішенням Секретаріату Ради НСПУ протокол № 18 від 19.12.2006 року позивача звільнено з посади директора видавництва «Український письменник», це рішення згідно зі статутом НСПУ затверджено Президією НСПУ від 25.12.2006 року. Тобто, із змісту рішення Президії та наказу не зрозуміло, за яке саме одноразове грубе порушення трудових обов'язків був звільнений позивач. Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що підстава звільнення відповідно до вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України в наказі, копія якого була вручена позивачу 16.01.2007 року, взагалі не зазначена. За наведених вище підстав суд вважає, що наказ в частині звільнення позивача має бути визнаний судом незаконним.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач був звільнений із посади директора видавництва «Український письменник» із порушенням вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України та із порушенням встановленого законом порядку, позивач має бути поновлений на роботі на посаді директора видавництва «Український письменник».

В зв'язку із поновленням позивача на роботі суд стягує на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25.12.2006 року до 04.04.2007 року в розмірі 8418,37 грн. із наступного розрахунку. Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату № 10 від 26.02.2007 року (а. с. 140), надану позивачем, середній заробіток позивача складає 2492,59 грн., період вимушеного прогулу становить 3 місяця 8 робочих днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 2492,59 грн. х 3 + 2492,59 грн. : 21,2 (середня кількість робочих днів в місяці при п'ятиденному робочому тижні) х 8 = 8418,37 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий із видавництва «Український письменник» Національної спілки письменників України, із яким підприємство перебуває в трудових відносинах.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання незаконним наказів та . рішень Секретаріату та Ради щодо звільнення позивача, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, звільнення позивача було проведено відповідно до вимог п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків із дотримання передбаченого порядку звільнення, оскільки, як було встановлено судом, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт допущення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, так і знайшли своє підтвердження встановлені вище порушення порядку звільнення.

Оскільки судом задовольняються заявлені позивачем позовні вимоги щодо поновлення на роботі із відшкодуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 81 грн.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення із відповідача середнього заробітку за один місяць.

На підставі ст. ст. З, 41, 147, 149, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1про поновлення на роботі, визнання незаконними наказу Голови Національно) спілки письменників України, рішень Секретаріату та Президії Національної спілки письменників України задовольнити.

Визнати незаконним наказ Голови Національної спілки письменників України № 190 від -^11.12.2006 року про звільнення ОСОБА_1з посади директора видавництва "Український письменник".

Визнати незаконним рішення Секретаріату Національної спілки письменників України від 19.12.2006 року щодо звільнення ОСОБА_1з посади директора видавництва "Український письменник".

Визнати незаконним рішення Президії Національної спілки письменників України від 25.12.2006 року щодо звільнення ОСОБА_1з посади директора видавництва "Український письменник".

Визнати незаконним наказ Голови Національної спілки письменників України № 198 від

26.12.2006 року про звільнення ОСОБА_1з посади директора видавництва

"Український письменник".

Поновити ОСОБА_1на роботі на посаді директора видавництва "Український письменник".

Стягнути із видавництва "Український письменник" Національної спілки письменників України на користь ОСОБА_1середній заробіток за час вимушеного прогулу із 25.12.2006 року до 04.04.2007 року в розмірі 8418,37 грн. (вісім тисяч чотириста вісімнадцять грн. 37 коп.).

Стягнути із Національної спілки письменників України на користь держави судові витрати в розмірі 81 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2492,59 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто дві грн. 59 коп.).

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи до

10.04.2007 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.