Провадження №   2/742/535/13

Єдиний унікальний № 2517/6020/12  

РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          12 квітня 2013 року  

                    Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:  головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

                                                                      В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 перебував з ним у трудових відносинах відповідно до трудового договору за №714 від 26 жовтня 2011 року продавцем непродовольчих товарів, з повною матеріальною відповідальністю. При проведенні інвентаризації руху матеріальних та грошових цінностей, що знаходились у підзвітності ОСОБА_2 за підсумками третього кварталу 2011 року було виявлено нестачу грошової виручки в сумі 5932,00грн., унаслідок чого 06 листопада 2011 року ОСОБА_2 зобов”язався повернути вказану суму боргу, про що власноручно написав розписку в присутності свідків. Проте, 19 листопада 2011 року ОСОБА_2 Звільнився з роботи, боргу не повернув і всіляко ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо його повернення, а тому позивач і просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5932,00грн., витрати  по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

          В судовому засіданні  позивач   ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стрельченко В.П. підтримали позовні вимоги із наведених вище підстав, про що дали відповідні пояснення суть яких зводиться до того, що відповідач не виконав обов”язку повернути борг позивачу в сумі 5932грн..

          Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Коляда С.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову вказуючи на те, що відповідач не заключав з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність і не повинен сплачувати 5932грн. недостачі, хоча не заперечив тієї обставини, що у його присутності 06.11.2011 року ОСОБА_3 складав боргову розписку про повернення цієї суми ОСОБА_1 .

          Заслухавши пояснення сторін та їх представників, проаналізувавши інші докази по справі, суд вважає необхідним задовольнити позов, з слідуючих підстав.

          Свідок ОСОБА_4 В судовому засіданні підтвердила, що відповідачем   ОСОБА_3 була власноручно складена розписка від 06.11.2011 року, де він зобов”язувався повернути позивачу ОСОБА_1  борг в сумі 5932грн., що виник у трудових стосунках між ними із-за недостачі цих коштів, які зі слів відповідача він витратив на власні потреби.

          Копією трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 26 жовтня 2011 року підтверджується, що відповідач працював  у позивача продавцем продовольчих товарів, а п.2 цього договору вказує про його ( ОСОБА_2 ) повну матеріальну відповідальність. ( а.с.2).

          Оригіналом розписки наданої ОСОБА_2 про його зобов`язання повернути ОСОБА_1  суму боргу в розмірі 5932,00 грн. ( а.с.15), та копією заяви ОСОБА_2 про звільнення його з роботи за власним бажанням. ( а.с.3).

Вирішуючи спірні правовідносини сторін згідно вищенаведених конкректних обставин та доказів у даній справі, суд вважає необхідним застосувати положення ст.ст. 509, 526 Цивільного Кодексу України до виниклого спору, що регулюють підстави виникнення зобов”язання та умови його виконання. При цьому, суд вважає достовірним і доведеним той факт, що відповідно до умов договору між сторонами у даній справі (власноручно складеної розписки від 06.11.2013року), саме відповідач (боржник) ОСОБА_2 не виконав взятого на себе зобов”язання та не повернув позивачу (кредитору) ОСОБА_1  суму боргу в розмірі 5932,00 грн..

          Тому, керуючись ч.2п.1ст.11 ЦК України суд вважає, що у даному разі є наявною підстава виникнення цивільних прав та обов”язків сторін у даній справі, а саме, вищеназваний договір між сторонами у вигляді боргової розписки від 06.11.2011 року про те, що відповідач (боржник) ОСОБА_3 зобов”язується повернути  борг позивачу (кредитору) ОСОБА_1 в сумі 5932,00 грн..

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про невиконання відповідачем ОСОБА_2 свого зобов”язання перед позивачем ОСОБА_1 про сплату грошових коштів в розмірі 5932,00 грн., а тому, згідно положень ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити як такі, що є законні та обгрунтовані і в повному обсязі доведені в судовому засіданні.

          Задовольняючи таким чином позовн, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 214 грн.60 коп., але витрати на правову допомогу обох сторін слід залишити в межах понесених, оскільки адвокати у даній справі діяли як представники сторін, тому їх витрати не підлягають до відшкодування за правилами ст.ст.84,85 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213– 215, 294 ЦПК України, суд –

                                                                                                         В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 5932 грн.  та судовий збір в розмірі 214,60грн., а всього 6146 (шість тисяч сто сорок шість) грн. 60 коп..

          Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

             Головуючий суддя                                                                                            Білокур В.І.