Справа № 22ц-4914/10                                          Головуючий у 1 інстанції – Олексюк А.В.

Категорія – 24                                                                                    Доповідач – Здрилюк О.І.

                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                   РІШЕННЯ

             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року                                          

            Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого – судді Стрільчука В.А.,

суддів: Здрилюк О.І., Осіпука В.В.,

при секретарі – Лещенко Т.І.,

з участю пр-ка відповідачів – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року,

                                  В С Т А Н О В И Л А :

          21 жовтня 2009 року ТзОВ «М.Ж.К.» звернулось в суд з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачі, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1, станом на 01.08.2009 року заборгували за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території 1929 грн. 48 коп. та 71 грн. 50 коп. пені, які й просило стягнути з відповідачів, а також відшкодувати понесені судові витрати.

          Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року позов задоволено.

          Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» 2000 грн. 98 коп. – заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та по 40 грн. 50 коп. з кожного судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

       Вважають, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши представника відповідачів, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду – зміні з наступних підстав.

       Стягуючи з відповідачів заборгованість на користь позивача в розмірі 2000 грн. 98 коп., суд першої інстанції безпідставно включив в розмір заборгованості 71 грн. 50 коп. пені.

       Відповідно до вимог ч.ч.1 та 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Із розрахунку позивача (а.с.4) вбачається, що за період з вересня 2006 року по липень 2009 року включно за відповідачами рахувалась заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 1929 грн. 48 коп.. А тому саме цей розмір заборгованості і підлягає стягненню з відповідачів, оскільки будь-якого розрахунку розміру пені позивачем не надано.

Покликання апелянтів на ту обставину, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в той час, коли ними з позивачем не укладено відповідного договору – не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 та ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісячно.

А пунктом 1 частини 3 статті 20 цього ж Закону обов’язок укласти  договір про надання відповідних послуг покладено саме на споживача, тобто на відповідачів.

Покликання судом на ст.ст.64, 67, 68 ЖК України не впливає на правильність зроблених висновків щодо необхідності сплати відповідачами заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

Оскільки судом першої інстанції невірно визначено розмір заборгованості, який підлягає стягненню на користь позивача, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

    ВИРІШИЛА:

        Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території змінити, стягнувши вказану заборгованість в розмірі 1929 грн. 48 коп. (одна тисяча дев’ятсот двадцять дев’ять грн. 48 коп.).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Судді