Справа №2-104\10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року                                                                                                  

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Калашнікової О.Ї.

при секретарі Мішанчук О.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до редакції газети «Свободная Одесса» про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ

В червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси суду з позовною заявою до редакції газети «Свободная Одесса» та ОСОБА_2  про  спростування недостовірної інформації. Надалі позивачка уточнила свої вимоги і у судовому засіданні представник позивачки підтримав вимоги тільки щодо газети і просив визнати недостовірною, поширену щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 газети «Свободная Одесса» наступну інформацію:

в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» …»депутат Одесского городского Совета ОСОБА_1, занимающая пост главного редактора телеканала «РИАК», которая при активном участии своего супруга ОСОБА_4 вступила в преступный сговор с прежним руководством кредитного союза «Украина», вместе с которыми проводила махинации с деньгами простых вкладчико…»; «… телеканал «РИАК» оказывал рекламные услуги кредитному союзу «Украина» , за что ОСОБА_1 ы ОСОБА_4 получали огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Эти деньги оседали на их счетах в этом же кредитном союзе, за что дельцы, кроме прочего, получали и немалые проценты.»;  «….телеканал «РИАК»  использовался ОСОБА_1, ОСОБА_4 для отмывания денег, благодаря чему мошенникам из руководства КС «Украина» и теперешним «оппозиционерам» удалось сколотить миллионные состояния»; «…. Имея достоверную информацию о печальном положении дел в КС «Украина», ОСОБА_1 ы ОСОБА_4 спешно забрали свои вклады из кредитного союза….».

Поширену щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в НОМЕР_2) газети «Свободная Одесса» наступну інформацію:

В статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» ……»РИАК» призывал граждан нести свои сбережения в КС «Украина», оказывал ему рекламне услуги, за что ОСОБА_1 и ее муж ОСОБА_4 получали огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Бешеные деньги оседали на их счетах в этом же кредитном союзе, за что дельцы получали баснословные проценты»; «….»РИАК» использовался ОСОБА_1 для отмывания денег, благодаря чему мошенникам из КС «Украина» и теперешним «оппозиционерам» удалось сколотить миллионные состояния»; ….»Зная о печальном положении дел в КС «Украина», ОСОБА_1 и ОСОБА_4 забрали свои вклады из кредитного союза».    

Вказана недостовірна та негативна інформація порушує особисті немайнові права позивачки як фізичної особи та ділову репутацію як бізнесмена та політичного діяча.

Позивачева сторона просить зобов’язати редакцію газети «Свободная Одесса» спростувати поширену інформацію шляхом публікації вступної та резолютивної частин судового рішення на першій сторінці газети під заголовком «Спростування» тим же шрифтом.

В судовому засідання представник ОСОБА_1 стверджував, що розповсюджена інформація є недостовірною і негативною,  дискредитує позивачку в очах громадськості, тому позивачка просить визнати вказані відомості такими, що не відповідають дійсності і зобов’язати редакцію газети «Свободная Одесса»  опублікувати спростування.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причини неявки свого представника суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. За згодою позивачевої сторони суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

    Суд вислухав позивача, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

 Газета «Свободная Одесса» зареєстрована Головним управлінням юстиції в Одеській області, свідоцтво серія ОД № 1285-166Р від 05.12.2007 року, тираж накладу 100 000 екземплярів, засновник та видавець ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 газети «Свободная Одесса» на сторінці 4 у статті автора  «ОСОБА_2» «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно позивачки розповсюджено наступні відомості:

«…. Депутат Одесского городского совета ОСОБА_1….. при активном участии своего супруга ОСОБА_4 вступила в преступный сговор с прежним руководством кредитного союза «Украина», вместе с которым проводила махинации с деньгами простых вкладчиков…»: «…. Телеканал «РИАК» оказывал рекламные услуги кредитному союзу «Украина», за что ОСОБА_1 получала огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Эти деньги оседали на счетах в этом же кредитном союзе, за что она, кроме прочего, получала и немалые проценты».; «….телеканал «РИАК» использовался ОСОБА_1 для отмывания денег, благодаря чему ….ей удалось сколотить миллионные состояния»; «…. Имея достоверную информацию о печальном положении дел в КС «Украина» ОСОБА_1 спешно забрала свои вклады из кредитного союза…».

ІНФОРМАЦІЯ_3  в НОМЕР_2 газети «Свободная Одесса» на сторінці 1 у статті автора ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4» відносно позивачки розповсюджено наступні відомості:

«… «РИАК» призывал граждан нести свои сбережения в КС «Украина», оказывал ему рекламне услуги, за что ОСОБА_1 получала огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Бешеные деньги оседали на их счетах в этом же кредитном союзе, за что дельцы получали баснословные проценты»; «…. «РИАК» использовался ОСОБА_1 для отмывания денег, благодаря чему ей удалось сколотить миллионные состояния»; «…. Зная о печальном положении дел в КС «Украина», ОСОБА_1 забрала свои вклады из кредитного союза».

Ст. 34 Конституції України кожному гарантує  право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.  Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Ст.32 Конституції України кожному гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»  забороняється використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.

Стаття 297 ЦК України передбачає право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з  позовом  про захист її гідності та честі.

Статтею 299 ЦК України передбачено право на недоторканність ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Ст. 200 ЦК України визнає, що  і нформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

П. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» надає такі роз»яснення « якщо позов пред’явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

У п.. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року зазначено, «якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК).

У даному випадку позивачка  заявила позовні вимоги до одного з належних відповідачів – редакції газети «Свободная Одесса». Суд вважає можливим розгляд справи без участі автора.

Ознайомившись з текстом статей  «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_4»,  суд виходить з загального смислу вищевикладених  висловлювань в контексті всієї статті і робить висновок, що поширені відомості є негативними та стосуються позивачки. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд визначив характер такої інформації та з’ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію»  ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.  Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Як мотивує Європейський Суд з прав людини в своїх рішеннях, якщо висловлювання є рівнозначним оціночному судженню, пропорційність втручання повинна залежати від того, чи існує достатня фактична основа для оспорюваної заяви, оскільки навіть оціночне судження без будь-якої фактичної основи на його підтримку може бути надмірним (рішення від 24 лютого 1997 року у справі "Де Гаєс і Гейзелс проти Бельгії" (De Haes and Gijsels v. Belgium), §   47;   рішення від 27 лютого 2001 року   "Єрусалем проти Австрії" (Jerusalem v. Austria), § . 43;  рішення від 12.07.2001 року по справі "Фельдек проти Словаччини" (Case of  Feldek v. Slovakia),  § 76).

Так, зі смислу наведених статей суд приходить до висновку що оскаржувані висловлювання, можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, на відміну від оціночних суджень. Відповідачем не надано жодних доказів достовірності розповсюдженої інформації.  Суд не знаходить існування фактичної основи розповсюдженої інформації і приходить до висновку, що вона є недостовірною.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 7  ст. 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

П.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року передбачає, що спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Оскільки позивач в позовній заяві не ставить питання про притягнення відповідача до відповідальності, а спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то суд вважає за можливе покласти на редакцію газети «Свободная Одесса» обов’язок опублікувати спростування без з’ясування підстав звільнення від відповідальності, передбачених ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлює, що  спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під  заголовком  "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше  ніж  удвічі  перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Правовідносини, що виникли між сторонами з питання спростування недостовірної інформації, регулюються нормами ст.ст.277, 297, 299 ЦК України,  ст. 47 Закону України «Про інформацію», п.п. 9, 10, 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до редакції газети «Свободная Одесса»( зареєстрована Головним управлінням юстиції в Одеській області, свідоцтво серія ОД № 1285-166Р від 05.12.2007 року) про спростування недостовірної інформації – задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 розповсюджену редакцією газети «Свободная Одесса» ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 газети «Свободная Одесса» на сторінці 4 у статті автора ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2»  наступну інформацію:

в статті автора ОСОБА_2 «…ОСОБА_1…. При активном участии свого супруга вступила в преступный уговор с прежним руководством кредитного союза «Украина», вместе с которыми проводила махинации с деньгами простих вкладчиков…»; «…. Телеканал «РИАК» оказывал рекламные услуги кредитному союзу «Украина, за что ОСОБА_1 получала огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Эти деньги оседали на счетах в этом же кредитном союзе, за что она, кроме прочего, получала и немале проценты»; «….телеканал «РИАК» использовался ОСОБА_1 для отмывания денег, благодаря чему…… ей удалось сколотить миллионные состояния»; «….имея достоверную информацию о печальном положении дел в КС «Украина» ОСОБА_1 спешно забрала свои вклады из кредитного союза…».

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію  ОСОБА_1 розповсюджену редакцією газети «Свободная Одесса» ІНФОРМАЦІЯ_3 в НОМЕР_2 газети «Свободная Одесса» на сторінці 1 у статті автора ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступну інформацію:

«……»РИАК» призывал граждан нести свои сбережения в КС «Украина», оказывал ему рекламные услуги, за что ОСОБА_1 получала огромную прибыль, исчисляющуюся миллионами гривень. Бешеные деньги оседали на их счетах в этом же кредитном союзе, за что дельцы получали баснословные проценты»; «…»РИАК» использовался ОСОБА_1 для отмывания денег, благодаря чему ей удалось сколотить миллионные состояния»; «….Зная о печальном положении дел в КС «украина», ОСОБА_1 забрала свои вклады из кредитного союза».

Зобов’язати відповідача - редакцію газети «Свободная Одесса» (вул. Генерала Петрова, 1, к. 30, м. Одеса, зареєстрована Головним управлінням юстиції в Одеській області, свідоцтво серія ОД № 1285-166Р від 05.12.2007 року) протягом одного місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили опублікувати на першій сторінці газети «Свободная Одесса», свідоцтво серія ОД № 1285-166Р від 05.12.2007 року, шрифтом, яким надруковано статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» і «ІНФОРМАЦІЯ_4» під заголовком «Спростування» вступну та резолютивну частини цього рішення.

Стягнути з редакції газети «Свободная Одесса»( вул. Генерала Петрова, 1, к. 30, м. Одеса, зареєстрована Головним управлінням юстиції в Одеській області, свідоцтво серія ОД № 1285-166Р від 05.12.2007 року) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 142 (сто сорок дві) грн.

 Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня його оголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                                                              Суддя