РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-300\2010

6 жовтня 2010 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашнікової О.І.

При секретарі Мішанчук О.Ф.

Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розподіл спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна,                                                        

                                                                         Встановив:

Позивачка звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким  визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та на 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, стверджуючи що і будинок і земельна ділянка є спільним майном подружжя.

ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав і надав зустрічні вимоги про розподіл в натурі спільного майна подружжя у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, земельної ділянки, меблів, побутової техніки та інших предметів побуту. Після уточнення позову у судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав вимоги щодо розподілу будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та вимагав стягнути з відповідачки грошову компенсації різниці у вартості часток, що виділяються сторонам, та стягнути з відповідачки на його користь 1\2 частину витрат, понесених ОСОБА_2 при здачі будинку в експлуатацію у 2009 році.

Суд вислухав сторони, свідків, експерта, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1972 року по 2005 рік, від цього шлюбу сторони мають повнолітніх 6 дітей. У 1990 році на ім.»я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі –продажу подружжя придбало житловий будинок по АДРЕСА_1. Після реконструкції , виконаної у період з 1990 року по 1995 рік, будинок було прийнято в експлуатацію і 5.02.2009 року на ім.»я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння. Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 виданий ОСОБА_2  14.08.2007 року. У 2005 році шлюб між сторонами розірвано, спір щодо розподілу майна сторони не вирішували. У 2007 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1\2 частину будинку і 1\2 частину земельної ділянки. ОСОБА_2 заявив зустрічні вимоги і просив поділити не тільки будинок і земельну ділянку, а і меблі, побутову техніку та інші предмети побуту.  Під час судового розгляду справи сторони уклали мирову угоду з питання розподілу меблів, побутової техніки, але не дійшли згоди щодо розподілу будинку і земельної ділянки, тому як ОСОБА_1 не погодилась з висновком  судово-технічної експертизи щодо розподілу будинку. Разом з тим, іншого варіанту розподілу будинку, крім викладено в експертизі, сторони суду не надали.

 На обґрунтування  своїх вимог сторони посилались на такі докази:  свідоцтво про розірвання  шлюбу, договір купівлі-продажу будинку,  державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з КП «ОМБТІ і РОН»,  технічні паспорти на домоволодіння за 1989 рік, 2002 рік,2007 рік, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.2008 року, квитанції, що підтверджують витрати ОСОБА_2 на введення будинку в експлуатацію у період 2007-2009 р, медичні документи про стан здоров»я ОСОБА_2 (ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи і за станом здоров»я йому рекомендовано житло на нижніх поверхах).

При вищенаведених обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Ст.60 СК України (а до 1.01.2004 року ст.22 КпШС України) передбачає, що « майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу)».  Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права  спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина ні чоловік не зобов»язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Таким чином, житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка по АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2

    Право подружжя на поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачено ст.69 СК України. Ст.70 СК України визначає, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У даному випадку між колишнім подружжям відсутні як домовленість так і шлюбний договір, тому суд виходить із рівності часток кожної сторони у спільному майні: кожному належить 1\2 частина житлового будинку і 1\2 частина земельної ділянки.

    В ст.370 ЦК України зазначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України. Розподіл земельної ділянки між співвласниками проводиться відповідно до вимог ст..89 ЗК України.

    У висновку судової будівельно-технічної експертизи запропоновано єдиний варіант розподілу як будинку так і земельної ділянки. У судовому засіданні експерт  Буднік В.А. підтримав експертний висновок і пояснив, що запропонований варіант розподілу є найбільш доцільним – майже відповідає ідеальним часткам сторін, передбачає невеликий об»єм робіт по розподілу, внаслідок розподілу у власність кожної сторони переходить самостійний об»єкт нерухомості.  

    Розподілу між сторонами підлягає двоповерховий житловий будинок літ.»А» загальною площею 149,2 кв.м., в тому числі житловою – 95,4 кв.м., з надвірних споруд – гараж літ.»Д», мостіння та огорожі та земельна ділянка площею 0,0674 га по АДРЕСА_1. В експертному висновку викладено наступний варіант розподілу будинку: одному співвласнику приміщення, що розташовані на першому поверсі будинку – 1-1,1-2,1-9, 1-5,1-6,1-7,1-8, загальною площею 79,2 кв.м., в тому числі житловою-38,2 кв.м., під зазначеними приміщеннями погріб, з надвірних споруд гараж літ.»Д», одна друга частина мостіння та огорож; другому співвласнику приміщення, що розташовані на другому поверсі будинку – 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5 та кімнату 1-4, що розташована на першому поверсі, загальною площею 70 кв.м., в тому числі житловою 47,9 кв.м., з надвірних споруд водопровідна шахта ІІІ, 1\2 частина мостіння та огорож. При такому варіанті розподілу частка другого співвласника дорожча частки першого співвласника на 10062 грн. Для розподілу будинку в натурі на два самостійних об»єкта нерухомості сторонам належить виконати роботи щодо переобладнання: пробити в стінах нові пройоми для обладнання вхідних дверей, встановити перемички, розібрати існуючі дверні блоки між приміщеннями (1-2,1-9,1-6,1-4) закласти пройоми. Для виконання цих робіт сторони зобов»язані отримати відповідний дозвіл від органів місцевого самоврядування. Варіант розподілу земельної ділянки передбачає виділ у власність кожній стороні земельної ділянки площею 0,0337 га, що має самостійний вхід (в»їзд) з вул.Костанді  і забезпечує безперешкодне обслуговування і експлуатацію виділеного будинку.

    Суд погоджується з доводами ОСОБА_2 про виділ йому у власність приміщень, що розташовані на 1 поверсі будинку з огляду на його стан здоров»я. Разом з тим, суд вважає вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на введення реконструйованого будинку в експлуатацію безпідставними і необгрунованими, тому не підлягаючими задоволенню. Не задовольняє суд вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошової компенсації різниці у вартості часток, що підлягають виділу сторонам у сумі 10062 грн з таких підстав:об»єм робіт, що належить виконати ОСОБА_1 у зв»язку з розподілом будинку значно більшій, ніж той, що належить виконати ОСОБА_2 Експерт порахував тільки будівельні роботи( дверні пройоми, перемички), але не враховував роботи щодо забезпечення кожної частини будинку  комунікаціями (газо, електро, водопостачання ). Існуючі комунікації у більшій частині залишаються в частині, що переходить у власність ОСОБА_2

    Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу розподілі спільного майна, регулюються нормами ст.ст.60,69,70 СК України, ст.ст.364,370 ЦК України, ст.89 ЗК України.    

        Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

                                                                        Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, що складається з приміщень у будинку літ.»А» 1-4,2-1,2-2,2-3,2-4,2-5, загальною площею 70 кв.м., в тому числі житловою -47,9 кв.м., з надвірних споруд- водопровідна шахта ІІІ, 1\2 частина огорож та мостіння.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, що складає 0,0337 га за цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виділити з домоволодіння АДРЕСА_1 в самостійний об»єкт нерухомості 1\2 частину,належну ОСОБА_2, що складається з  приміщень у будинку літ.»А» 1-1, 1-2,1-5,1-6,1-7,1-8,1-9, погрібу, загальною площею 79,2 кв.м., в тому числі житловою -38,2 кв.м., з надвірних споруд гараж літ.»Д», 1\2 частину огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0337 га.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 79,2 кв.м., в тому числі житловою,38,2 кв.м., з надвірними спорудами у вигляді гаражу літ.»Д», огорож, мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0337 га по АДРЕСА_1.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 і на земельну ділянку площею 0,0674 га по АДРЕСА_1.

Зобов»язати виконати будівельні роботи у будинку АДРЕСА_1 після отримання відповідного дозволу від органів місцевого самоврядування: ОСОБА_1 – розібрати дверні блоки між приміщеннями 1-4,1-9,1-6, закласти пройоми в стінах та перегородках, встановити перемички, обладнати вхідні двері; ОСОБА_2 – зробити пройоми в стінах та обладнати вхідні та внутрішні двері у приміщеннях 1-2-1-9, встановити перемички, закласти пройом.

У задоволенні інших вимог  ОСОБА_2 відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

                                                                        Суддя