ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Кондратової І.Д.

до постанови Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі №922/206/24

СУТЬ СПОРУ

1. Позивач, КП "Харківводоканал", є єдиним підприємством централізованого водопостачання та водовідведення міста Харкова та 52-х міст Харківської області.

2. 09 листопада 2023 року КП "Харківводоканал" отримав від ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану) повідомлення про зміну умов постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та ініціювання процедури припинення постачання електричної енергії відповідно до 7.5 ПРРЕЕ у разі непогашення заборгованості за поставлену електроенергію.

3. 10 листопада 2023 року КП "Харківводоканал" отримав попередження від ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану) про те, що електропостачання буде припинено з 26.12.2023 через борги за електроенергію на суму 939 191 002,19 грн за період грудень 2022 року - вересень 2023 року. Позивач отримав також листи від AT "Харківобленерго" та AT "Українська залізниця" (оператори систем розподілу) про необхідність укладання договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником і припинення електропостачання відповідно до пунктів 3.4.4, 6.28, 7.5 ПРРЕЕ.

4. Позивач не визнає заборгованість у вказаному розмірі. За твердженням Позивача рахунки за договорами про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не враховують технологічні втрати в мережах КП "Харківводоканал". Ці втрати виникають при постачанні електричної енергії субспоживачам, які використовують мережі КП. Неврахування цих втрат призводить до того, що КП "Харківводоканал" змушене сплачувати за більшу кількість електроенергії, ніж воно фактично спожило. Позивач також вказує, що вартість електроенергії розрахована неправильно, оскільки КП "Харківводоканал" відповідає вимогам споживача напруги 1-го класу, що було підтверджено судовими рішеннями. Проте, рахунки були виставлені як для споживача 2-го класу.

5. 29 січня 2024 року Позивач подав позов, в якому просив суд:

- зобов`язати АТ "Харківобленерго" провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитої у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, розподіленої під час виконання договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019;

- зобов`язати АТ "Українська залізниця" у особі Харківського регіонального відділення "Енергозбут" провести перерахунок вартості послуг з розподілу електричної енергії, наданих КП "Харківводоканал" у період з грудня 2022 року по грудень 2023 року;

- зобов`язати ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі перерахунку обсягів електричної енергії, здійсненого АТ "Харківобленерго", та підтверджених даних щодо відповідності Позивача вимогам споживача напруги 1-го класу виставити Позивачу нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року.

6. Одночасно Позивач подав заяву про забезпечення позову.

7. Позивач просив суд заборонити відповідачам до вирішення по суті спору вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

8. Позивач визначив такі підстави для забезпечення позову:

- підприємство є єдиним постачальником води та водовідведення для м. Харкова та 52 міст Харківської області;

- об`єкти перебувають на території (області, району, об`єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії;

- Міністерство енергетики України видало Наказ № 148 від 13.04.2022, який гарантував постачання електроенергії споживачам критичної інфраструктури, таким як КП "Харківводоканал", у період воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Відключення споживача без погодження з військовою адміністрацією заборонялось, якщо об`єкт споживача забезпечує життєво важливі послуги для населення. Проте Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики № 308 від 10.10.2023,

- стаття 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" забороняє відключати об`єкти питного водопостачання від енергопостачання;

- згідно з Законом України "Про критичну інфраструктуру" та розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації підприємство визнано об`єктом, який є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- підприємство виконує мобілізаційні завдання на надання комунальних послуг для задоволення потреб ЗСУ. Відключення КП "Харківводоканал" від електропостачання призведе до неможливості виконання ним мобілізаційних завдань;

- відсутня вина КП "Харківводоканал" у виникненні заборгованості, оскільки Кабінет Міністрів України не виконав рішення РНБО від 7 листопада 2023 року "Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року", яке введено в дію Указом Президента України від 07 листопада 2023 року № 737/2023 і не прийняв у місячний строк рішення щодо погашення заборгованості державних та/або комунальних підприємств критичної інфраструктури, а також бюджетних установ перед постачальником ''останньої надії'' та постачальниками універсальних послуг за спожиту електричну енергію. Звітами про фінансові результати (звітами про сукупний дохід) зафіксовані збитки Позивача, які станом на 31.12.2022 складали 683732 тис. грн за 9 місяців 2023 року 400 0001 тис. грн;

- відключення електроенергії призведе до колапсу системи водопостачання та водовідведення, що матиме значні негативні наслідки для населення та економіки регіону, і є небезпечним в умовах дії воєнного стану;

- постачання електроенергії КП "Харківводоканал" потрібне не для забезпечення власних потреб підприємства з метою отримання доходу від реалізації своїх послуг, а для забезпечення потреб населення в отриманні послуг з водопостачання та водовідведення, забезпечення виконання покладених на нього мобілізаційних завдань, як оператора критичної інфраструктури, що є обов`язковим для забезпечення функціонування національної безпеки та економіки особливо під час воєнного стану;

- вжиття заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих вкрай негативних наслідків для відповідачів, оскільки вжиті заходи мають тимчасовий характер та їх вжиття направлене на забезпечення збалансованості інтересів сторін та збереження життєдіяльності прифронтового регіону. Незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

9. 30 січня 2024 року суд першої інстанції задовольнив клопотання про забезпечення позову.

10. 20 березня 2024 року суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, залишив апеляційні скарги ДПЗД "Укрінтеренерго" та AT "Харківобленерго" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 30 січня 2024 року про забезпечення позову - без змін.

11. За висновками суду апеляційної інстанції:

- згідно з ПРРЕЕ електропостачальник може припинити постачання електрики споживачу, який має заборгованість за спожиту енергію. Оператор системи розподілу зобов`язаний припинити постачання електрики на вимогу електропостачальника, якщо причина відповідає ПРРЕЕ;

- КП "Харківводоканал" оскаржує законність виставлених рахунків за електроенергію щодо обсягу фактично спожитої електричної енергії, тому заходи забезпечення позову щодо заборони вживати дії з припинення та/або обмеження постачання електричної енергії споживачу є співмірними та адекватними;

- абзацом 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання;

- заборона відключення електроенергії об`єктів питного водопостачання та водовідведення, до яких відноситься і Позивач, прямо передбачено у статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 11.10.2019 у справі №913/337/18, від 18.05.2021 у справі № 922/590/20 які є релевантним у спірних правовідносинах);

- згідно з пунктом 4 частини четвертої Закону України "Про критичну інфраструктуру" та Кодексом цивільного захисту України КП "Харківводоканал" є субланкою територіальної системи цивільного захисту щодо контролю за якістю питної води та джерелами водопостачання в умовах воєнного стану; критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період і таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області;

- направлення Позивачу повідомлення свідчить про наявність у відповідачів наміру та реальної можливості на вчинення дій з припинення електропостачання КП "Харківводоканал". Вчинення вказаних дій спричинить неможливість ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

- невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для Позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. У разі задоволення позову судовий захист втратить ефективність та цінність;

- заборона на вчинення дій з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для Позивача має тимчасовий характер. Цей захід пов`язаний з позовом, який КП "Харківводоканал" подав до суду;

- вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження становища, що існує, до розгляду справи по суті позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. ДПЗД "Укрінтеренерго" оскаржив судові рішення до Верховного Суду, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

13. Узагальнено аргументи скаржника можна сформулювати так:

1) частиною дев`ятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу;

2) постачання електричної енергії КП "Харківводоканал" здійснювалось ДПЗД "Укрінтеренерго" до 06.12.2023 року на підставі наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", яким було встановлено збільшений строк постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Цей Наказ втратив чинність згідно з Наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 року № 307 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року N 148";

3) суди, задовільнивши заяву про забезпечення позову, поставили під сумнів правомірність прийнятого Міністерством енергетики України Наказу № 307, що може бути встановлено лише при розгляді судом справи по суті щодо цього наказу; суди надали КП "Харківводоканал" "привілеї" у вигляді можливості використовувати Наказ № 148 (що втратив чинність) для продовження постачання електричної енергії; безкоштовного споживання електричної енергії;

4) відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі N 904/1513/22, суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України;

5) заборона відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для КП "Харківводоканал" до вирішення по суті спору у справі є неспівмірним заходом забезпечення позову, оскільки це призводить до втручання в господарську діяльність ДПЗД "Укрінтеренерго", порушення прав КП "Харківводоканал" не доведено. У Позивача перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за період постачання з 13.12.2022 по 31.10.2023 наявна значна заборгованість з оплати електричної енергії, а саме 1 196 978 586,93 грн. Тобто Позивач користується електроенергією, яку поставляє йому постачальник "останньої надії" на безоплатній основі;

6) наявність заборгованості перед постачальником "останньої надії", з урахуванням Указу Президента України від 07.11.2023 № 737/2023, яким було уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 07.11.2023 "Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо - зимовий період 2023/24 року", свідчить про загрозу енергетичній безпеці та стійкості функціонування енергетичної системи України;

7) задоволення заяви про забезпечення позову по змісту є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону Відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для КП "Харківводоканал" до вирішення по суті спору у справі. Це є порушенням частини одинадцятої статті 137 ГПК України;

8) суди не врахували положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує право на мирне володіння майном. Вжиття заходів забезпечення позову (заборона на припинення постачання електричної енергії) призводить до істотних негативних наслідків для ДПЗД "Укрінтеренерго": порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном; втручається в його господарську діяльність;

9) ДПЗД "Укрінтеренерго" включено до Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури;

10) суди не з`ясували, чи має цей захід забезпечення позову прямий зв`язок із предметом спору; чи вплинуть ці заходи на права та інтереси інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Суди також не надали належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду (далі - Суд)

14. 15 травня 2024 року Суд ухвалив постанову, скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

15. За висновком Суду:

1) захід забезпечення позову про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії не співвідноситься зі спірними правовідносинами;

2) позов щодо встановлення дійсного розміру заборгованості за електроенергію не може бути забезпечено у спосіб заборони вчинення дій з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, оскільки:

- така заборона ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права Позивача на проведення перерахунку вартості послуг та виставлення йому нових рахунків;

- право Позивача вимагати вчинення дій з перерахунку і виставлення нових рахунків не буде ускладнене внаслідок вчинення відповідачами дій по припиненню та/або обмеженню постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до діючого нормативного регулювання;

- заборона суду вчиняти дії відповідно до закону, яка не сприяє виконанню рішенню суду, не тільки не забезпечує балансу інтересів сторін, а є надмірним втручанням в права та обов`язки відповідачів;

3) відповідно до приписів Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, існування у споживача заборгованості з оплати вартості електричної енергії не є єдиною підставою, відповідно до якої постачальник "останньої надії" може припинити постачання електричної енергії споживачу. Заборона вчиняти будь-які дії відповідачам відносно припинення/обмеження електропостачання споживачу, зокрема й ті, які не пов`язані з обмеженням/припиненням електропостачання у зв`язку з існуванням заборгованості за спожиту електроенергію КП "Харківводоканал", не відповідають принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами;

4) позивач заперечує розмір заборгованості за спожиту електроенергію, а не факт існування такої заборгованості взагалі. У розумінні положень ПРРЕЕ можливість припинення електропостачання такого споживача з підстав неповної та несвоєчасної оплати останнім вартості електричної енергії не обмежується лише оспорюваним позивачем фактом порушення, що також свідчить про неспівмірність вжитих судами заходів забезпечення позову;

5) доводи в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову про те, що відключення позивача від електропостачання не відповідає приписам статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"; КП "Харківводоканал" є субланкою територіальної системи цивільного захисту щодо контролю за якістю питної води та джерелами водопостачання в умовах воєнного стану, критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, таким, що має важливе значення для задоволення потреб територіальних громад Харківської області, не є слушними, оскільки такі доводи не стосуються правовідносин, які складають предмет спору щодо встановлення розміру заборгованості позивача за договором. Мотивування цими доводами вжитих судами заходів забезпечення позову також суперечить принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами;

6) норма права, встановлена в абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Вказана норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23).

16. Я не погодилася з висновками Суду. Тому на підставі частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку, яка полягає у такому.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

17. Відповідно до частини другої статті 137 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

18. Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є:

1) існує ризик та ймовірність того, що без вжиття заходів забезпечення позову:

- стане суттєво складніше або неможливо виконати рішення;

- позивач не зможе ефективно захистити, поновити свої порушені або оспорювані права та інтереси, за якими він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) законом передбачені інші підстави.

19. Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

20. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).

21. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

22. Велика Палата Верховного Суду констатує, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

23. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

24. На мою думку, у справі, що переглядається, вжиття заходів забезпечення позову є виправданим, оскільки їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав Позивача, діяльність якого буде паралізована внаслідок припинення електропостачання.

25. Ключовим для мене є те, що в умовах воєнного стану відключення електроенергії для КП "Харківводоканал" матиме катастрофічні та незворотні наслідки, оскільки це єдине підприємство, яке забезпечує водопостачанням та водовідведенням м. Харків та 52 міст області. Це вплине на життя та здоров`я людей, екологічну безпеку та обороноздатність регіону, що ще більше погіршить і без того складну ситуацію в регіоні, який вже постраждав від війни. Наведене є виключним випадком, коли вжиття заходів забезпечення позову дійсно необхідно для захисту прав Позивача, що здійснює діяльність видобування, виробництва, забір, очищення, подачі, постачання, транспортування, розподіл питної води; приймання, збирання, відведення, транспортування та повне біологічне очищення стічних вод, знезараження та скид біологічно очищеної стічної води у водні об`єкти з метою повного та якісного задоволення потреб населення.

26. На мою думку, шкода, яка може бути завдана внаслідок не вжиття заходів забезпечення позову, значно більша, ніж ті негативні наслідки для відповідачів, які можуть настати внаслідок вжиття цих заходів. Відповідачі мають можливість захистити свої інтереси шляхом подання позову про стягнення заборгованості.

27. Висновки Суду, що таке втручання є надмірним для відповідачів, на мою думку, є помилковими, оскільки за змістом положень статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб, а також заборони відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення (пункт 6.14 постанови Верховного Суду від 18 травня 2021 у справі № 922/590/20 у спорі між КП "Харківвводоканал" та АТ "Харківобленерго" щодо дотримання меж застосування права з припинення розподілу електричної енергії об`єктам єдиної технологічної системи КП "Харківводоканал").

28. Отже, законодавством прямо забороняється відключати електроенергію об`єктам питного водопостачання та водовідведення, до яких належить і Позивач. Ця законодавча заборона виключає можливість вважати надмірним втручання суду в господарську діяльність Скаржника, який є державним унітарним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності.

29. Вжиття заходів забезпечення позову (заборона відключення електропостачання) є виправданим, оскільки воно ґрунтується на законодавчій забороні, має на меті захистити життєво важливі об`єкти інфраструктури.

30. Суди правильно застосували статтю 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" з урахуванням висновків Верховного Суду щодо її застосуванні у подібних правовідносинах.

31. Не можу погодитися з висновком Суду щодо незастосування цієї норми з тієї підстави, що вона не стосуються правовідносин, які складають предмет спору щодо встановлення розміру заборгованості позивача за договором.

32. На мою думку, питання застосування цієї норми слід розглядати в аспекті аргументів Скаржника щодо порушення його прав та необґрунтованості втручання в його господарську діяльність.

33. Важливо зауважити, що у касаційній скарзі взагалі відсутні доводи щодо неправильного застосування статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", хоча суди нею керувалися.

34. Відповідач, посилаючись на надмірність втручання в його діяльність і порушення його прав, не пояснює, яким чином ним мають вживатися заходи щодо відключення об`єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енергопостачання, про що він зазначав в листі -попередженні від 10 листопада 2023 року, який був надісланий КП ще до того, як наказ Міністерства енергетики України від 10.10.2023 року № 307 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року N 148" набрав чинності (опубліковано 06 грудня 2023 року).

35. Аргументи скаржника зводяться до того, що частиною дванадцятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій:

1) здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку;

2) закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного цим Законом строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.

36. Суд також вказав, що існування у споживача заборгованості з оплати вартості електричної енергії не є єдиною підставою, відповідно до якої постачальник "останньої надії" може припинити постачання електричної енергії споживачу (пункт 3.17 постанови).

37. На мою думку, це не має значення, оскільки вимоги статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є переважними над іншими актами законодавства, адже принцип державної політики, встановлений зазначеною нормою, підлягає обов`язковому застосуванню для підприємств, що забезпечують питною водою певний населений регіон, з метою гарантованого, першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб (пункт 6.20 постанови Верховного Суду від 18 травня 2021 у справі № 922/590/20 у спорі між КП "Харківвводоканал" та АТ "Харківобленерго" щодо дотримання меж застосування права з припинення розподілу електричної енергії об`єктам єдиної технологічної системи КП "Харківводоканал").

38. Щодо посилання Суду на те, що норма права, встановлена в абзаці 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Вказана норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23), тому, на мою думку, ця норма застосовується лише до випадків, коли закон дозволяє відключення об`єктів системи енергопостачання, і споживач оскаржує факт порушення. Натомість спірні правовідносини регулюються спеціальною нормою статті 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", яка встановлює заборону припинення електропостачання таких об`єктів, незалежно від наявності порушень. Ця норма направлена на захист важливого суспільного інтересу (безперебійне постачання питної води). Скаржник надіслав попередження про припинення, що підтверджує обґрунтованість побоювання Позивача щодо порушення його права, і наявність підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову у спорі про розмір заборгованості.

39. Аргументи Скаржника стосовно того, що суд встановив заборону відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин, і це суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі N 904/1513/22 ("суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України"), є безпідставними. Суд у справі, що переглядається, не встановлював таку заборону. Суд встановив заборону вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

40. Не можу погодитись з висновками Суду, що позов щодо встановлення дійсного розміру заборгованості за електроенергію не може бути забезпечено у спосіб заборони вчинення дій з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії з тих причин, що:

- така заборона ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права Позивача на проведення перерахунку вартості послуг та виставлення йому нових рахунків;

- право Позивача вимагати вчинення дій з перерахунку і виставлення нових рахунків не буде ускладнене внаслідок вчинення відповідачами дій по припиненню та/або обмеженню постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до діючого нормативного регулювання;

- заборона суду вчиняти дії відповідно до закону, яка не сприяє виконанню рішення суду, не тільки не забезпечує балансу інтересів сторін, а є надмірним втручанням в права та обов`язки відповідачів.

41. Відповідно до частини другої статті 137 ГПК України серед передумов забезпечення позову визначено можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не лише на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

42. Тобто, забезпечення позову виконує не лише функцію гарантування виконання потенційного позитивного рішення суду на користь Позивача (зробити перерахунок), але й превентивну функцію, запобігаючи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся, в рамках даного судового провадження без подання нових позовів.

43. У цій справі Позивач оспорює заборгованість і просить забезпечити позов, оскільки надіслане Скаржником попередження обумовлене наявністю заборгованості. Позивач має підстави передбачати можливість порушення свого права у разі реалізації Скаржником свого попередження. Закон встановлює заборону на відключення об`єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об`єктів життєзабезпечення і стратегічного значення, проте не визначає ефективний захист прав у разі порушення цієї заборони. Тому у даному випадку йдеться про неможливість (ускладнення) ефективного захисту прав Позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

44. Зважаючи на те, що йде мова про надання життєво важливих послуг з водопостачання та водовідведення, що є основною діяльністю КП, і це питання стосується також необмеженої кількості людей, що проживає на території Харкова та Харківської області, а також враховуючи критерії, наведені у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у пункті 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, на мою думку, у спірних правовідносинах конкретний захід забезпечення позову (заборона вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії) співмірний позовній вимозі (зробити перерахунок заборгованості), оскільки при його застосуванні забезпечується:

- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;

- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору. Така заборона не є надмірним втручанням в права та обов`язки відповідачів (встановлена судом заборона узгоджується з законодавчою);

- співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Висновки

45. На мою думку, суд касаційної інстанції мав залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суддя І. Кондратова