Номер провадження: 22-ц/813/3576/24

Справа № 504/3566/21

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 504/3566/21

Номер провадження: 22-ц/813/3576/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П. (суддя – доповідач),

- суддів – Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Трофименка О.О.,

учасники справи:

- позивач – ОСОБА_1 ,

- відповідач – Одеський державний університет внутрішніх справ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про скасування наказів про звільнення, наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді, виплату вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Вінської Н.В. 17 листопада 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить: 1) наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 12.01.2021 № 8 щодо ОСОБА_1 в частині «укладення контрактів, на які є навантаження на другий семестр 2020/21 навчального року в обсязі відповідно до Закону України «Про вищу освіту», не враховувати та не брати до уваги; 2) наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 05.04.2021 р. № 77о/с щодо ОСОБА_1 в частині «за контрактом» визнати незаконним (недійсним) та скасувати; 3) наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 31.08.2021 року № 201 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП (по закінченню строку контракту) визнати незаконним (недійсним) та скасувати; 4) поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ; 5) за невиплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації та за затримку видачі копії наказу про звільнення з посади професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ з вини власника виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.09.2021 року по день фактичного розрахунку; 6) стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в сумі 174 980,37 грн.; 7) за затримку видачі копії наказу про звільнення з посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ з вини власника виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.12.2020 р. по день фактичного розрахунку; 8) стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі - 3 292, 64 грн. за кожен день з 14.12.2020 р. по день фактичного розрахунку; 9) поновити ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ; 10) припинити Одеським державним університетом внутрішніх справ дій щодо не призначення ОСОБА_1 директором навчально-наукового інституту права та кібербезпеки на строк до п`яти років та не укладення з ним контракту, що порушують право ОСОБА_1 ; 11) наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 13.07.2021 року № 63 в/с визнати незаконним (недійсним) та скасувати. Також позивач просить залучити у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_3 , стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ судові витрати (Т. 1, а. с. 1 – 6, 73 – 88, 238 – 245).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 12.07.2019 року він був прийнятий в.о. директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ до проведення конкурсного відбору. У період виконання обов`язків директора інституту двічі брав участь у конкурсі та двічі отримував згоду більшості від повного складу органу громадського самоврядування інституту університету про призначення його керівником інституту та укладення контракту. На момент участі у конкурсі інші питання щодо порядку призначення керівника інституту статутом Університету не визначались. Відповідач не врахував повторну згоду більшості працівників інституту та імперативний характер ст. 43 Закону України «Про вищу освіту». Закон не містить правових підстав залишення керівником університету без уваги згоди більшості працівників інституту та права не призначати керівника інституту на строк до п`яти років.

14.12.2020 року ОСОБА_1 був призначений в.о. професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки до проведення конкурсного відбору. В ознайомлені з наказом про звільнення з посади директора інституту йому було відмовлено. На зазначеному наказі він свій власний підпис про ознайомлення та/або отримання копії не ставив. Копію наказу йому не видано. Вихідна допомога не виплачена.

05.04.2021 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки як такий, що пройшов конкурсний відбір.

22.07.2021 р., перебуваючи у відпустці, послугою поштового зв`язку (Укрпошта) був ознайомлений з наказом від 13.07.2021 № 63 в/с, яким його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

31.08.2021 р. він був незаконно звільнений, з ініціативи власника (фактично), по закінченню строку контракту (формально). Йому було відмовлено в ознайомлені з наказом про звільнення з посади професора кафедри. Підпису він не ставив, копію наказу йому не видано. В день звільнення виплата усіх сум, що йому належить не проведена. При нарахуванні належної йому суми власник або уповноважений орган письмово не повідомив його перед виплатою зазначених сум.

Випадок, прямо передбачений законами України щодо контрактної форми трудового договору, що застосовуються до науково-педагогічних працівників при прийнятті (найманні) на роботу не був визначений. Він не заявляв відповідачеві про встановлення трудових відносин на посаді професора кафедри на визначений строк (термін) й не обумовлював сімейно-побутовими або іншими обставинами.

Його інтересам не відповідає укладення строкового трудового договору та/або контрактної форми трудового договору (наказ від 05.04.20221 № 77 о/с). Він не підписував строковий договір та/або контрактну форму трудового договору (наказ від 05.04.2021 р. № 77 о/с) або будь-яку іншу угоду, колективний договір. Питання строковості його перебування на посаді професора кафедри сторонами не погоджувались. З наказом від 05.04.2021 року № 77 о/с (про призначення) ознайомлений вже після звільнення. В ознайомлені з наказом від 31.08.2021 р. № 201 о/с (про звільнення) відмовлено, підпис на наказах не ставив, копії наказів не отримував.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву Одеський державний університет внутрішніх справ просить відмовити у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 ..

Представник відповідача зазначає, що 14.12.2020 року, на підставі заяви позивача від 10.12.2020 року про прийняття на посаду до проведення конкурсу, між позивачем та відповідачем було укладено контракт на виконання обов`язків за посадою професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС (далі - Професор кафедри) з 14.12.2020 року до проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад.

Додатковою угодою від 07.12.2020 року до контракту внесені зміни в частині зобов`язань працівника. Наказом ОДУВС від 12.10.2021 р. № 8 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в ОДУВС, на які є навчальне навантаження на другий семестр 2020/2021 навчального року в обсязі відповідно до Закону України «Про вищу освіту», зокрема на посаду професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС у кількості 1 посада (пункт 1.5. наказу). Позивачем 10.02.2021 року за вих № М-18 надано до відділення документального забезпечення заяву про допуск до участі в конкурсі, відповідно до вимог наказу від 12.08.2021 № 8. Засіданням кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС від 12.03.2021 р. (протокол № 8) ухвалено рекомендувати ОСОБА_1 для обрання на посаду професора кафедри та затверджено відповідний висновок кафедри (05.03.2021 р.). Наказом ОДУВС від 26.02.2021 р. № 84 було допущено кандидатів до участі у конкурсному відборі для заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, у тому числі і ОСОБА_1 для заміщення вакантної посади професора кафедри за рахунок коштів спеціального фонду. 02.04.2021 року комісія рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду за контрактом до 31 серпня 2021 року (результати таємного голосування: за - 7, проти - 1, утрималося - 0).

Положенням про порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників ОДУВС та укладення з ними трудових договорів (контрактів), схвалених рішенням Вченої ради № 7 від 31.05.2015 р. (в редакції рішення № 9 від 07.02.2020 р.), визначено наступний перелік дій посадових осіб ОДУВС після проведеного конкурсного відбору. Рішення конкурсної комісії є підставою для укладення трудового договору (контракту) з обраною особою і видання ректором наказу Університету про прийняття її на роботу (п. 5.10.). Витяг із рішення конкурсної комісії про обрання на посаду передається до відділу кадрового забезпечення для реалізації та зберігання (п. 5.11). Відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатись безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт (п. 5.12.). Строк трудового договору (контракту) встановлюється за погодженням сторін (п. 5.13). Вносити пропозиції щодо строку трудового договору має право кожна із сторін. Декан факультету, завідувач кафедри обирається строком на п`ять років з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету та кафедри.

Так, наказом ОДУВС від 05.04.2021 р. № 77 о/с ОСОБА_1 призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір. В якості підстави для винесення такого наказу є - заява ОСОБА_2 та протокол конкурсної комісії від 02.04.2021 р. № 2. За результатами проведеної діяльності в ОДУВС, на підставі доповідної записки директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС ОСОБА_4 від 31.08.2021 р., керівництвом ОДУВС було прийнято рішення про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади. Наказом ОДУВС від 31.08.2021 р. № 201 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту – 31.08.2021 р.. Через неможливість вручення 31.08.2021 р. трудової книжки ОСОБА_1 - зайнятість останнього (про що свідчить акт), трудова книжка вручена позивачу - 01.09.2021 р..

Ствердження позивача про укладення з ним контракту у письмовій формі на умовах безстроковості спростовуються поясненнями посадових осіб, які займали посади, що безпосередньо брали участь в оформлені матеріалів результатів конкурсної комісії та в подальшому оформленні особових справ та заяв, договорів, наказів про призначення на посаду осіб, які успішно пройшли конкурсний відбір що долучено до матеріалів справи разом із матеріалами службової перевірки.

Протягом останніх років в університеті склалася практика, що для науково-педагогічних працівників університету підставою для трудових відносин є наявність підписаного сторонами контракту терміном до 31 серпня поточного чи наступного року, крім посади директора інституту, заступника директора інституту та завідувача кафедри. Так як ОСОБА_1 з липня 2019 року виконував обов`язки директора навчально-наукового інституту, організовував роботу підлеглих кафедр інституту, у тому числі науково-педагогічних працівників, він знав про укладення контрактів до 31 серпня поточного року, але не більше ніж на 1 навчальний рік з науково-педагогічними працівниками. Він особисто контролював надання до відділу кадрового забезпечення контрактів, які були підписані підлеглими науково-педагогічними працівниками.

Наказом ОДУВС від 26.02.2021 р. № 84 було допущено кандидатів до участі у конкурсному відборі для заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, у тому числі й ОСОБА_1 для заміщення вакантної посади професора кафедри за рахунок коштів спеціального фонду. Далі на підставі проходження конкурсу було видано наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду професора кафедри до 31 серпня 2021 року. З пояснень колишнього проректора університету ОСОБА_5 позивачеві було оголошено результати засідання конкурсної комісії. Крім того, представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 мав намір погодити умови контракту особисто з ректором університету.

Представник відповідача вважає, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки конкретний строк дії трудових відносин між працівником та роботодавцем був чітко встановлений угодою сторін. Сама по собі незгода позивача з наказом про його звільнення не може бути підставою для його скасування та поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено.

Щодо позовної вимоги позивача відносно визнання незаконним (недійсним) та скасування наказу ОДУВС від 13.07.2021 р. № 63 в/с, то позивач взагалі не зазначив у чому саме на його думку полягає незаконність, не говорячи про доведення обґрунтованості цього твердження будь-яким чином. Вважає що до спірних правовідносин має бути застосований принцип змагальності сторін, який забезпечує повноту дослідження обставин справи (Т. 3 а. с. 15 – 25).

Короткий зміст рішення суду, мотивування його висновків

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2023 року відмовлено у повному обсязі в задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог (Т. 3, а. с. 214 – 220).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (Т. 4, а. с. 23 – 25, 27 – 30).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи. Оголошення відповідача не містило умову про строковість трудових відносин до 31.08.2021 року, вказане оголошення нерозривно пов`язане з наказом від 11.02.2020 року №45; 2) судом не враховано, що іспит проведено повно, що підтверджується фактичними матеріалами справи. Відповідачем результати іспиту не скасовані, інший іспит не проводився. Оцінки за результатом іспиту, за яким позивача притягнуто до відповідальності, окреслені у документі про отриману освіту. Доказів того, що екзаменаційний центр є робочим місцем позивача, відповідачем суду не надано. Позивач власну відсутність під час іспиту не визнавав, оскільки отримав відомості, окреслив необхідні підписи до та після іспиту, відомості повернув. Відповідач письмові докази службової перевірки та пояснень позивача, що передували наказу, добровільно не надав; 3) судом першої інстанції не з`ясовувалось обставини щодо наявності у директора права не призначати на посаду особу, яка отримала згоду більшості органу самоврядування інституту відповідача; 4) припущенням є те, що позивач звертався із заявою про укладання з ним контракту до 31.08.2021 та обізнаності позивача про строковість укладання з ним контракту до 31.08.2021. Позивач заяву прийняття на посаду за умовою контракту строком до 31.12.2023 не писав, та з рекомендацією не ознайомлювався; 5) судом не враховано п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, лист Профспілки працівників освіти і науки України від 16.04.2008 № 02-8/177 та рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 щодо права позивача на умови індивідуального трудового договору (усного та безстрокового), а не контракту (п. 6), ч. 1 ст. 57 Закону України «Про вищу освіту», суд передчасно ототожнив трудовий договір із контрактом; 6) судом першої інстанції не було зазначено своїх висновків щодо адресованих позивачем заяв з процесуальних питань, не було застосовано наслідків пропущення процесуальних строків надання відзиву за відсутності клопотання про поновлення строків (Т. 4, а. с. 23 – 25, 27 – 30).

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

Одеський державний університет внутрішніх справ у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення було всебічно та об`єктивно досліджені усі докази по справі та винесено законне рішення.

Судом першої інстанції слушно зауважено, взято до уваги та критично оцінено нібито необізнаність позивача у строковості його трудових відносин з ОДУВС на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС.

Трудові відносини із ОСОБА_1 відбувались на строкових умовах, згідно норм та положень Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», іншими нормативними актами та відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, згідно якої, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

13 липня 2021 року наказом ОДУВС № 63в/с ОСОБА_1 , як професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, який йому направлено для ознайомлення листом від 16.07.2021 №1/2239. Позивач ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі взагалі не вказує, у чому саме на його думку полягає його незаконність, та які підстави для скасування, не обґрунтовано вказане твердження будь-яким чином.

Позивач був призначений на посаду виконуючого обов`язки директора інституту до настання конкретної події, а саме - до проведення конкурсного відбору. Після видання наказу про призначення позивач працював на вказаній посаді, наказ не оскаржував. Після оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади бажання взяти участь в ньому виявив, але конкурс, що пройшов 17.06.2020 визнано таким, що не відбувся. Відповідно, договір, укладений між позивачем та відповідачем, продовжив свою чинність до моменту настання результатів за наступним конкурсним відбором, що відбувся у грудні 2020 року.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що порядок призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки відбувся з додержанням норм ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є таким, що відповідає нормам чинного законодавства (Т. 4, а. с. 58 – 62).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2023 року залишено без руху (Т. 4, а. с. 33 – 33 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2023 року (Т. 4, а. с. 44 – 44 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року призначено розгляд справи (Т. 4 а. с. 52).

08.02.2024 року від представника Одеського державного університету внутрішніх справ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (Т. 4, а. с. 58 – 62).

15.02.2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів (Т. 4, а. с. 75 – 77).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.03.2024 року витребувано з Одеського державного університету внутрішніх справ докази по справі (Т. 4, а. с. 103 – 110).

22.03.2024 року Одеським державним університетом внутрішніх справ було надано документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Рішення суду першої інстанції просили скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Адвокат Смирнов А.І., діючий від імені Одеського державного Університету внутрішніх справ, у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підглядає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

10 липня 2019 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, в особі ректора Катеринчука І.П., укладено контракт з науково-педагогічним працівником - ОСОБА_1 про призначення останнього на посаду виконуючого обов`язки директора навчально наукового інституту права та кібербезпеки на термін - з 12.07.2019 до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (Т. 1, а. с. 41 - 43).

22 лютого 2020 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, в особі ОСОБА_7 , укладено контракт з науково-педагогічним працівником - ОСОБА_1 про призначення останнього на посаду виконуючого обов`язки директора навчально наукового інституту права та кібербезпеки на термін з 02.03.2020 року до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (Т. 1, а. с. 44 - 46).

05.03.2020 року наказом університету № 84 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в університеті (п. 1.18.) – директор навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) – 1 посада (Т. 3, а. с. 59 - 61). Цим же наказом затверджено склад конкурсної комісії та умови проведення конкурсу (Т. 3, а. с. 62 - 65).

04 червня 2020 року відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ, за результатами таємного голосування, за призначення ОСОБА_1 на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) проголосувало 10 осіб (Т. 3, а. с. 47).

17 червня 2020 конкурсна комісія, утворена наказом від 05.03.2020 року № 84, за результатами повторного голосування ухвалила вважати конкурс на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) таким, що не відбувся (Т. 3, а. с. 71).

26 червня 2020 року, відповідно до витягу з протоколу № 10 засідання навчально-методичної ради Одеського державного університету внутрішніх справ, за ОСОБА_1 , як кандидата на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки, за результатами таємного голосування проголосували: - «за» - 15 членів навчально-методичної ради; - «проти» - 0; - «бюлетень недійсний» - 5 (Т. 1, а. с. 48).

01 жовтня 2020 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 389 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково–педагогічних працівників в університеті за п. 1.20 – директор навчально–наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду ) – 1 посада (Т. 3, а. с.73). Цим же наказом затверджено склад конкурсної комісії та умови проведення конкурсу (Т. 3, а. с. 75 - 78).

04 грудня 2020 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ, в особі ОСОБА_7 , та науково-педагогічним працівником - ОСОБА_1 укладено контракт про призначення останнього на посаду професора кафедри з 14 грудня 2020 р. до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантних посад (Т. 3, а. с. 54 - 57).

07 грудня 2020 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду про зміну та доповнення контракту з науково-педагогічним працівником з викладенням нової редакції Розділу 3 Договору «обов`язки сторін» (Т. 3, а. с. 58).

08 грудня 2020 року конкурсна комісія, утворена наказом від 01.10.2020 року № 389, за результатами голосування ухвалила (п. 1.3) не рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) за контрактом (Т. 3, а. с. 81).

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я Ректора Одеського державного університету внутрішніх справ Амброськіна В.В. заяву про призначення його виконуючим обов`язки професора кафедри з 14 грудня 2020 року, за контрактом, тимчасово, до проведення конкурсного відбору при заміщені вакантної посади, увільнивши від виконання обов`язків директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок спеціального фонду) (Т. 3, а. с. 53).

12 січня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 8 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в університеті (п.1.7.) професора кафедри навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки – 1 посада (Т. 3, а. с. 83 - 84, 140 - 141).

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 подана заява про допуск його до конкурсного відбору для заміщення вакантної посади професора кафедри (Т.3, а. с. 146).

26 лютого 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 84 ОСОБА_1 допущено до конкурсного відбору на заміщення вакантної посади професора кафедри конституційного та міжнародного права (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки (Т. 3, а. с. 90 - 91, 138 - 139).

05 березня 2021 року, згідно витягу з протоколу № 8 засідання кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально–наукового інституту права і кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ (Т. 3, а. с. 86 - 88), рекомендовано ОСОБА_1 для обрання на посаду професора кафедри та затверджено висновок (Т. 3, а. с. 89).

02 квітня 2021 року конкурсна комісія, утворена наказом від 12.01.2021 року № 8, за результатами голосування ухвалила (п. 1.7) рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на посаду професора кафедри за контрактом до 31 серпня 2021 року (Т. 3, а. с. 96).

05 квітня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №77о/с, на підставі заяви ОСОБА_1 та протоколу конкурсної комісії від 02.04.2021 року № 2, ОСОБА_1 призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір (Т. 3, а. с. 98).

05 квітня 2021 року, відповідно до наказу Одеського державного університету внутрішніх справ № 77о/с, ОСОБА_1 призначено професором кафедри конституційного та міжнародного права (за рахунок коштів спеціального фонду) факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки з 05 квітня до 31 серпня 2021 року, за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір. Підставою для видачі наказу зазначено заяву ОСОБА_1 та протокол конкурсної комісії від 02 квітня 2021 року № 2 (Т. 1, а. с. 50, 112).

13 липня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 63в/с ОСОБА_1 як професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки університету притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (Т. 1, а. с. 12 - 13), який йому направлено для ознайомлення листом від 16.07.2021 № 1/2239 (Т. 1, а. с. 11 зворотна сторона).

31 серпня 2021 року на адресу ректора Одеського державного університету внутрішніх справ надійшла доповідна записка директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОСОБА_8 (третя особа по справі) з клопотаннями про звільнення та розірвання контракту з науково педагогічним працівником – професором кафедри конституційного та міжнародного права факультету № 1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОСОБА_1 по закінченню строку контракту (Т. 3, а. с. 99).

31 серпня 2021 року, відповідно до наказу Одеського державного університету внутрішніх справ № 201о/с, ОСОБА_1 звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (по закінченню строку контракту) з виплатою грошової компенсації за 44 календарних дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час за період роботи з 12 липня 2019 року до 31 серпня 2021 року. Підставою для видання такого наказу зазначено – доповідна записка ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 51).

31 серпня 2021 року, відповідно до запису №15 у трудовій книжці, ОСОБА_2 звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України закінчення строку дії контракту (підстава наказ № 201 о/с від 31.08.2021 року (Т. 1, а. с. 7).

По справі виникли правовідносини щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, звільнення працівника з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що Комінтернівським районним судом Одеської області від 16.05.2022 року у складі судді Вінської Н.В. було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 15 – 16).

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.08.2022 року (Т.2 , а. с. 85 – 87), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 29.03.2023 року (Т. 2, а. с. 224 – 226), ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.05.2022 року скасовано. Справу направлено до Комінтернівського районного суду Одеської області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2022 року, вказану цивільну справу було передано головуючому судді Вінській Н.В. (Т. 2, а. с. 102).

Відповідно до п.2.3.43. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Затвердженого Рішенням Ради суддів України 02.04.2015 № 25, судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Відповідно до п. 2.3.51. вказаного Положення, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.43 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.

Отже, з вказаного слідує, що після скасування ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.05.2022 року вказана цивільна справа підлягала повторному автоматизованому розподілу справи.

За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

За вказаних обставин, суддя Вінська Н.В. не могла розглядати дану справу після скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

З огляду на зазначене після скасування апеляційним судом ухвали про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду, справа розглядалась повторно суддею Вінською Н.В., що є порушенням норм процесуального права та є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Щодо позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ, та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі копії наказу про звільненні з посади директора, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 12 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що в окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Положенням про порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників ОДУВС та укладання з ними трудових договорів (контрактів), схваленого рішенням Вченої ради № 7 від 31.05.2015 (в редакції рішення № 9 від 07.02.2020), визначено необхідну кількість голосів членів конкурсної комісії для визнання переможцем кандидата на посаду.

Пунктом 5.4 рішення конкурсної комісії під час проведення таємного голосування вважається дійсним, якщо у ньому взяли участь не менше 2/3 членів конкурсної комісії.

Обраним уважається кандидат, який набрав більше 50 % голосів присутніх членів конкурсної комісії (пункт 5.6 Положення).

Якщо при проведенні конкурсу, у якому брали участь два або більше кандидатів, голоси розділилися порівну, проводиться повторне голосування на цьому ж засіданні конкурсної комісії. При повторенні цього результату конкурс уважається таким, що не відбувся, і оголошується повторно (пункт 5.7 Положення).

Якщо при проведенні конкурсу на відповідну посаду не було подано жодної заяви або жоден із кандидатів не набрав більше 50 % голосів присутніх членів конкурсної комісії, конкурс також уважається таким, що не відбувся, і оголошується повторно (пункт 5.8).

Рішення відповідної конкурсної комісії є остаточним, якщо воно не суперечить чинному законодавству та цьому Положенню. У разі їх порушення ректор скасовує рішення конкурсної комісії, про що видає наказ (пункт 5.9).

Відповідно до Наказу №70о/с від 02.03.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду в.о. директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС, на підставі власноруч написаної заяви від 28.02.2020, за контрактом, до проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад (Т. 5, а. с. 9 – 17).

Наказом ОДУВС від 05.03.2020 № 84 оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в ОДУВС, серед яких є і посада директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС (Т. 5, а. с. 21 – 24).

На посаду зареєстровано та подано до розгляду три претенденти, серед яких є і позивач.

Відповідно до протоколу № 4 засідання конкурсної комісії ОДУВС від 17.06.2020, комісія не рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС через розподіл голосів 50 % до 50 % (6 голосів – за, 6 голосів – проти) (пункт 1.6 протоколу) (Т. 5, а. с. 25 – 30).

Після повторного голосування (пункт 1.9 протоколу) через розподіл голосів між двома кандидатами на посаду 50 % до 50 % конкурс визнано таким, що не відбувся (пункт 5.8).

На підставі вказаного, у зв`язку із відсутністю результатів за проведеним конкурсом, контракт з ОСОБА_1 , укладений 28.02.2020, був пролонгованим автоматично через винесення рішення щодо проведеного конкурсного відбору таким, що не відбувся.

Повторно наказом ОДУВС від 01.10.2020 № 389 оголошено конкурсний відбір на заміщення, у тому числі, посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС. (Т. 5, а. с. 31 – 34).

Серед претендентів на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС було 3 особи, у тому числі і позивач.

Згідно відомостей, викладених в протоколі № 2 засідання конкурсної комісії від 08.12.2020, пунктом 1.3 визначено не рекомендувати ОСОБА_1 для призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС (розподіл голосів - за – 2 , проти -7).

Конкурсний відбір, що відбувся у грудні 2020 року визнано таким, що відбувся, проте без призначення будь-якого з претендентів на посаду через недобір голосів конкурсної комісії (Т. 5, а. с. 35 – 38).

Таким чином, контракти укладені відповідачем з ОСОБА_1 про призначення на посаду в.о. директора інституту мали тимчасовий характер. Судовим розглядом справи встановлено, що позивач жодного разу не пройшов конкурсний відбір на вказану посаду та не був рекомендований конкурсною комісією для призначення директором інституту (Т. 3 а.с.71, 81).

Крім того, в матеріалах судової справи наявна заява ОСОБА_2 про увільнення його від виконання обов`язків директора інституту (Т. 3, а. с. 53).

Порядок зміни та умови розірвання контракту врегульовані розділом 7. У пункті 7.1 контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України та за умовами самого контракту. У пункті 5.2 контракту передбачені підстави для його розірвання, зокрема, і закінчення терміну його дії. Тобто умовами розірвання даних контрактів є оголошення конкурсного відбору на заміщення вказаної посади та відсутність рекомендації конкурсної комісії на призначення.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач був призначений на посаду виконуючого обов`язки директора інституту до настання конкретної події, а саме - до проведення конкурсного відбору. Після видання наказу про призначення позивач працював на вказаній посаді, наказ не оскаржував. Після оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади бажання взяти участь в ньому виявив, але конкурс, що пройшов 17.06.2020 визнано таким, що не відбувся. Відповідно, договір, укладений між позивачем та відповідачем, продовжив свою чинність до моменту настання результатів за наступним конкурсним відбором, що відбувся у грудні 2020 року.

Отже, після проведення конкурсного відбору у грудні 2020 року, контракт укладений ОСОБА_2 з відповідачем, про призначення його на посаду в.о. директора є таким що розірваний на підставі результатів проведеного конкурсу.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що вимоги позивача про поновлення його на роботі на посаді директора та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі наказу про звільнення з посади є такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Крім того, під час розгляду справи, судом не встановлено порушення права позивача в частині непризначення його на посаду директора інституту, оскільки, як було зазначено вище, порядок призначення на посаду директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки відбувся з додержанням норм ч. 11 ст. 55 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про оскарження результатів конкурсного відбору на заміщення, посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки ОДУВС.

Крім того, апеляційним судом не встановлено порушення процедури конкурсного відбору, остання проведена з додержанням вимог чинного законодавства, рішення конкурсної комісії на час розгляду справи чинне та неоскаржене, позивач сам подав заяву про увільнення його від виконання обов`язків директора інституту. Крім того, суд не вирішує питання, які можливо у майбутньому ймовірно можуть відбутися.

Щодо оскарження наказу Одеського державного університету внутрішніх справ від 05.04.2021 року №77о/с, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За частиною першою статті 21 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 593/1286/21.

Строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 756/11999/20).

Як встановлено матеріалами справи, 05 квітня 2021 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №77о/с, на підставі заяви ОСОБА_1 , останнього призначено професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом, як такого, що пройшов конкурсний відбір (Т. 3, а. с. 98, Т. 5, а. с. 55). Підставою для видання даного наказу слугували заява ОСОБА_1 та протокол конкурсної комісії від 02.04.2021 року № 2. (Т. 5, а. с. 52 – 54).

Передумовою заміщенню вакантної посади професора кафедри був оголошений конкурсний відбір, в результаті якого 02 квітня 2021 року конкурсна комісія рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду професора кафедри за контрактом до 31 серпня 2021 року (Т. 3, а. с. 96).

Укладення трудового договору, здійснюється за нормами ст. 24 КЗпП України. За п. 3 ч. вказаної статті трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту.

За частиною 4 вказаної статті працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, про те, що він не писав заяву про призначення його на посаду професора кафедри за умовою контракту строком до 31.08.2021 року та на відсутність укладеного між сторонами контракту, оскільки у протоколі конкурсної комісії наявна рекомендація про призначення ОСОБА_1 на посаду професора кафедри саме за контрактом та саме до 31 серпня 2021 року (Т. 3, а. с. 96, Т. 5, а. с. 52 – 54).

Посилання позивача про необізнаність про строковість укладення контракту до 31 серпня 2021 року, не підтвердженні матеріалами справи та спростовуються протоколом конкурсної комісії, заявою ОСОБА_1 про прийняття на посаду професора кафедри.

Крім того, наказом від 05.04.2021 року №77о/с ОСОБА_1 був допущений до роботи професором кафедри з 05 квітня до 31 серпня 2021 року за контрактом (Т. 3, а. с. 98, Т. 5, а. с. 55 – 61).

Згідно з ч.11 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Отже, контрактна форма трудового договору передбачена законодавством для науково-педагогічних працівників.

Колегія суддів звертає увагу, що протокол конкурсної комісії, як підстава для видання наказу та укладення контракту на час розгляду справи є чинним та неоспорюваним.

На підставі вказаного відсутні правові підстав для скасування наказу №77о/с від 05.04.2021 року.

Щодо скасування наказу від 31.08.2021 року №201о/с про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП та поновлення на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В указаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк.

Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Водночас працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 686/27679/21.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо строку трудового договору має право кожна із сторін.

Верховний Суд у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18, від 29 травня 2023 року у справі № 341/1639/21 зробив висновок про те, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені

статтями 40, 41 КЗпП України.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, як було встановлено вище, ОСОБА_1 працював за строковим трудовим договором на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права, строк дії якого було погоджено з 05.04.2021 року по 31.08.2021 року.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк роботодавець у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування наказу від 31.08.2021 року № 201 о/с не встановлено, оскільки призначення позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, а звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП 31.08.2021 року відбулось відповідно до досягнутих між сторонами домовленостей.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором, або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, останні не підлягають задоволенню.

Щодо оскарження наказу від 13.07.2021 року №63в/с, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, наказом Одеського державного університету внутрішніх справ від 13 липня 2021 року № 63в/с ОСОБА_1 , як професора кафедри конституційного та міжнародного права навчально-наукового інституту права та кібербезпеки університету, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (Т. 1, а. с.12 - 13), який йому направлено для ознайомлення листом від 16.07.2021 № 1/2239 (Т. 1, а. с. 11 зворотна сторона).

Підставою для притягнення професора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали результати службової перевірки щодо факту відсутності на робочому місці в період прийняття екзамену 01 липня 2021 року в період з 08:30 год. до 16:00 за адресою - АДРЕСА_1 та на всій території навчального корпусу університету за адресою - АДРЕСА_2 в період проведення екзамену з навчальної дисципліни «Конституційне право», який за викладом навчальних занять мав проходити 01 липня 2021 року в екзаменаційному центрі університету у студентів 1-ї та 2-ї академічної груп1-го курсу факультету №1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки освітнього ступеня - «бакалавр», спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність», відповідно з 10:15 до 11:35 та з 12:00 год. до 13.20 год., чим порушив вимоги пункту 1.2. наказу ОДУВС від 27 вересня 2019 року № 477( зі змінами) «Про організацію служби та внутрішнього порядку в університеті», в частині необхідності перебування на робочому місці науково-педагогічного складу університету з понеділка до п`ятниці з 08:30 год. до 16:30 год., із перервою для відпочинку і харчування з 13:00 до 13:45 год, або за визначеним розкладом навчальних занять.

В порушення вимог пункту 4.10 Положення про організацію освітнього процесу в Одеському державному університеті внутрішніх справ, затвердженого наказом ОДУВС від 05 травня 2021 року № 155, ОСОБА_1 не отримав підписану керівником факультету відомість обліку успішності, у день проведення екзамену відповідно до розкладу, під особистий підпис у журналі реєстрації відомостей обліку успішності, а також після завершення проведення підсумкового контролю, відомість обліку успішності не повернув у той же день до деканату факультету.

Сторонами по справі не заперечувався факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 01 липня 2021 року в екзаменаційному центрі університету у студентів 1-ї та 2-ї академічної груп1-го курсу факультету №1 навчально-наукового інституту права та кібербезпеки освітнього ступеня - «бакалавр», спеціальність 262 «Правоохоронна діяльність», відповідно з 10:15 до 11:35 та з 12:00 год. до 13.20 год..

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01 липня 2021 року з 10:15 до 11:35 та з 12:00 до 13:20 суд визнає як визнаний сторонами факт. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України  обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обов`язки працівників визначені нормами ст. 139 КЗпП України, відповідно до якої,  працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни, відповідно до ст. 147 КЗпП України до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:  1) догана;  2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Питання робочого часу науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників врегульовані нормами ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» відповідно до якої визначено, що: 1. Робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). 2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов`язані: 1) забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю, провадити наукову діяльність (для науково-педагогічних працівників); 2) підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників); 3) дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України; 3-1) дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти; 4) розвивати в осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, самостійність, ініціативу, творчі здібності; 5) дотримуватися статуту закладу вищої освіти, законів, інших нормативно-правових актів.

На підставі наданих відповідачем доказів по справі, колегією суддів не встановлено визначених університетом підстав для проведення екзамену поза межами екзаменаційного центру університету.

Посилання апелянта на наявність протоколів результатів тестування від 01.07.2021 року та не визнання їх такими що не відбудились або недійсними, не доводять правомірність проведення тестування поза межами університету та підстав для скасування догани.

Щодо вимог, щодо стягнення з відповідача всіх невиплачених сум, що належать працівникові від підприємства, що провадяться у день звільнення, середнього заробітку за час затримки видачі працівникові копії наказу про звільнення з вини власника, стягнення вихідної допомоги в сумі - 174 980,37 грн., виплати середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу про звільнення з посади директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного та відшкодування моральної шкоди в сумі – 3 292, 64 грн. за кожен день з 14.12.2020 р. по день фактичного розрахунку.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять акт про неможливість видачі документів ОСОБА_1 від 31.08.2021 року, а саме - трудової книжки (Т. 3, а. с. 170).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по вересень 2021 року, з останнім було проведено розрахунок (Т. 5, а. с. 318), позивачем вказаний факт не було спростовано.

Тому відповідачем вимоги ст. 47 КЗпП України було виконано, інших відомостей на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

Вимоги позивача про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за затримку розрахунку по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог щодо поновлення на посаді, стягнення невиплачених працівникові сум при звільненні.

Колегія суддів також звертає увагу на некоректно заявлені позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту права та кібербезпеки Одеського державного університету внутрішніх справ та одночасне поновлення його на посаді професора кафедри конституційного та міжнародного права, оскільки встановлено, що позивач працював на вказаних посадах у різні проміжки часу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними (тільки в частині скасування рішення суду першої інстанції), а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року – скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про скасування наказів про звільнення, наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді, виплату вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 29 травня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе