Справа № 308/11085/22

1-кп/308/217/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінального провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.

Прокурором через канцелярію суду було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Мотивуючи клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного захожу прокурор зазначає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.

Зауважує, що наявність вказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_6 , є особливо тяжкими та тяжкими злочинами, окремі з яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. При цьому, Закарпатська область межує з чотирма країнами, і ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв`язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території рф чи на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких.

Окрім того, оскільки ОСОБА_6 знайомий із свідком ОСОБА_12 та використовуючи свої зв`язки може вжити заходи щодо його пошуку з метою зміни останнім показань або відмови від вже наданих показань. Також вказує, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України та незаконного поводження із зброєю та бойовими припасами, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.

Додатково прокурор зазначив, що ОСОБА_6 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, ніде не працює, змінював прізвище змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає.

У зв`язку з наведеним, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 . прокурор вказує, що продовження строку дії даного запобіжного заходу обумовлюється продовженням існування відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність вказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 є особливо тяжкими та тяжкими злочинами і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Також вказує, що Закарпатська область межує чотирма країнами, і ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв`язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф може переховуватися, в тому числі на території зазначеної країни та на території тимчасово непідконтрольній Україні. Додатково зазначає, що ОСОБА_7 знайомий зі свідками та іншими учасниками провадження, які встановлені під час досудового розслідування, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може вдатись до протиправних дій щодо останніх, у тому числі, з метою зміни їх показів на свою користь. Наголосив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації, зокрема ОСОБА_11 , та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо захоплення державної влади та посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.

Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 неодружений, неповнолітніх дітей не має, сталих соціальних зв`язків не має, звільнявся від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину, передбаченого ст. 342 КК України.

На підставі наведеного, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.

Також в матеріалах справи міститься чергове клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, згідно з яким він просить змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, або у разі не застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу визначити йому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України – в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивує тим, що на його думку, в порушення законодавства слідство визначило та подовжило термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні до нього по необґрунтованому обвинуваченню, що ґрунтується лише на припущеннях, упереджених та не об`єктивних оцінок слідства і прокурора з систематичним порушенням принципів кримінального процесу, а саме: принципів презумпції невинуватості, законності, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, обґрунтованості, законності та вмотивованості судового рішення.

Вважає, що запобіжний захід повинен бути змінений не тільки в силу відсутності обумовленого обвинувачення, а і в силу відсутності ризиків протиправної поведінки, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України. З приводу ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначає, що у якості гарантії того, що він не збирається втікати, він готовий передати до відповідних державних органів усі свої закордонні паспорти. Водночас, як особа чоловічої статті, яка не досягла 60 років, він у силу дії воєнного стану не може покинути територію держави через офіційний пункт пропуску, навіть маючи закордонний паспорт, а посилений режим охорони кордону виключає можливість спроби його неофіційного перетину. Також вказує, що постійне місце проживання він має тільки в Україні, іншого громадянства не має, накладення судом арешту на його майно виключає можливість користування банківськими картками.

Щодо посилання прокурора на існування ризику впливу з його боку на свідків та інших учасників кримінального процесу зазначає, що він не знайомий ні з ким зі свідків, крім основного свідка процесу ОСОБА_12 , який як вказує прокурор, знаходиться у зоні бойових дій, тобто фізично він ніяк не може на нього вплинути. Прокурор хибним чином звинувачує його та його дружину ОСОБА_13 у спробах встановлення місця знаходження головного свідка, не надаючи суду жодних доказів даного факту. Вказує, що за весь час перебування під вартою ніяких спроб впливу на свідків чи інших учасників процесу ні з його боку, ні з боку його рідних не було скоєно, хоча самого головного свідка ОСОБА_12 його дружина та діти, коли він вдома, бачать декілька разів в тиждень, проте жодного разу не виявили бажання розмовляти з ним. Крім того, попереднє слідство у даній справі повністю завершено, усі свідки допитані, та слідством прийняті міри їх безпеки, незалежно від місця його знаходження.

Зазначає, що прокурор як підставу необхідності продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає, що він може скоїти інший злочин або продовжувати начебто ним скоєне. Проте, як і завжди до цього, не надає жодного доказу, що у нього є такий намір та відповідні можливості для його реалізації. Просить взяти до уваги міцність його соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, наявність сім`ї та вихованців, наявність постійного місця роботи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 11 червня 2024 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання та просив задоволити з підстав та мотивів, викладених у таких. Вказав, що у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід виключно тримання під вартою.

Зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Тому, прокурор просить задовольнити подані ним клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою з наведених у клопотаннях підстав. Одночасно, вирішення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо надання дозволу на побачення з нотаріусом залишив на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора та вказала, що вказані ним ризики є необґрунтовані та надуманими. Просила обрати відносно її підзахисного більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або ж визначити розмір застави. Підтримала заявлене обвинуваченим ОСОБА_6 клопотання про надання дозволу на побачення з нотаріусом.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та підтримав доводи захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосив, що всі вказані прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими та дублюються із попередніх клопотань прокурора. За час перебування під вартою ОСОБА_6 не порушував процесуальних обов`язків, не має наміру переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодним чином не тиснув на свідків, має онкохвору дружину на міцні соціальні зв`язки.

Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , та змінити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити мінімальний розмір застави. Підтримав заявлене своїм підзахисним клопотання про надання дозволу на побачення з нотаріусом.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та просив змінити йому запобіжний захід. Вкотре вказав на необґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів та наголосив, що норма КПК України, яка виключає можливість обрання йому більш м`якої міри запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, була введена в дію 14.04.2022, тобто після обрання йому запобіжного заходу. Також підтримав заявлене ним клопотання про надання дозволу на побачення з нотаріусом ОСОБА_14 .

Заслухавши думку прокурора, доводи обвинувачених та їх захисників, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язана із необхідністю запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 був обраний та продовжувався з урахуванням їх особи, які обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що ризики вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ними таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У поданих прокурором клопотаннях зазначається, що наразі продовжують існувати ризики того, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів, у яких обвинувачуються.

Колегією суддів встановлено, що зазначені ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинувачених під вартою, а наведені в доводах прокурора обставини перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії ухвали про тримання обвинувачених під вартою.

Обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжні заходи з урахуванням їх тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.

Крім того, у зв`язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За такого, колегія суддів враховує, що злочини проти основ національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Вирішуючи питання про доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави за яких Закарпатським апеляційним судом було продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені і не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші обставини, а також вищенаведені дані про їх особу дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, а їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Також колегія суддів бере до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких даних щодо наявності у обвинувачених хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою.

У ході розгляду клопотань колегія суддів бере до уваги дані щодо особи обвинувачених про те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, та на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, а ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Щодо посилання ОСОБА_6 на те, що норма КПК України, яка виключає можливість обрання йому більш м`якої міри запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, була введена в дію після обрання йому запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що обрання, зміна, продовження, скасування запобіжного заходу є самостійними кримінальними процесуальними субінститутами, а тому кожне процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент прийняття такого рішення.

Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження тому, що такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку.

Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на переконання колегії суддів, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Також, на думку колегії суддів, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень, вагомість яких, наразі, не викликає сумнівів.

Отже, колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду до потреб судового провадження.

Одночасно, наведені обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником доводи, щодо міцних соціальних зв`язків та наявності онкохворої дружини вже були предметом перевірки та розгляду як судом першої інстанції, так і апеляційної, і підстав для їх задоволення не встановлено.

Таким чином, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість злочинів, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно останніх обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились, приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України колегія суддів вважає за необхідне продовжити їм строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Одночасно, абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, колегія суддів не визначає розмір застави обвинуваченим у даному кримінальному провадженні.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про надання дозволу приватному нотаріусу ОСОБА_14 на побачення з ним, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до повноважень цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Разом з тим, статтею 12 Закону України «Про попереднє ув`язнення» визначено, що побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув`язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 має право на побачення з приватним нотаріусом ОСОБА_14 в приміщенні ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», для реалізації своїх прав та законних інтересів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою без визначення розміру застави, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 26 липня 2024 включно.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задоволити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою без визначення розміру застави, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів – до 26 липня 2024 включно.

Надати дозвіл приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (номер свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №4367, адреса: АДРЕСА_1 ) на побачення з обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3