Справа №22 -405 Головуючий у 1 інстанції Петушков С.А.
Категорія 19 Доповідач Кривохижа В. I.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.
Чорнобривець О.С. при секретарі Тітенко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 12 грудня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Зазначав, що 11 липня 2005 року близько 24 години на перехресті вулиць Героїв Сталінграда та Куйбишева в м. Олександрія сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій автомобіля марки "Вольксваген ЛТ-45" державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, порушивши п.16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по другорядній дорозі по вул. Куйбишева в напрямку селища Димитрова м. Олександрія, не пропустив автомобіль марки "Вольксваген Гольф" державний номер НОМЕР_2, яким керував позивач, і рухався на ньому по головній дорозі - траса Київ-Дніпропетровськ ( в межах м. Олександрія траса проходить по вул. Г. Сталінграда), в результаті чого відбулося зіткнення і пошкоджено автомобіль марки "Вольксваген Гольф" державний номер НОМЕР_2. Тому і просив стягнути з ОСОБА_1. на його, позивача, користь завдану шкоду в розмірі відновлювального ремонту автомобіля в сумі 29 708, 56 грн., та доповнивши позовні вимоги, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 16 180, 25 грн.
Притягнувши до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 12 грудня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.
Суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля "Вольксваген ЛТ-45" ОСОБА_3, який керував ним на підставі довіреності, порушивши вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, не впевнився у відсутності під'їжджаючого до перехрестя транспорту на головній дорозі, не пропустив автомобіль під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "Вольксваген Гольф", а тому заподіяну шкоду повинен відшкодовувати власник джерела підвищеної небезпеки автомобіля "Вольксваген ЛТ -45" - ОСОБА_1, стягнувши з нього на користь позивача 29 708, 56 грн. вартості відновлювального ремонту та 3 000 грн. моральної шкоди, 500 грн. витрат за проведення експертизи, а всього 33 208,56 грн.
2
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначається, зокрема, що відповідачем не оскаржується, що заподіяна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а в даному випадку автомобілем керував відповідач ОСОБА_3. При цьому, розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, роз'яснення експерта, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні з таких підстав.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України дійшов обгрунтованого висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля "Вольксваген - ЛТ-45" ОСОБА_3, який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, на порушення п.16.11 Правил дорожнього руху не пропустив автомобіль марки "Вольксваген Гольф" під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що завдана в результаті вищезазначених дій ОСОБА_3 матеріальна шкода - вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, та моральна шкода повинні відшкодовуватися власником джерела підвищеної небезпеки - ОСОБА_1
Проте з такими висновками суду не можна погодитися.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум Верховного Суду України в п. п.4,9 постанови від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_3. керував автомобілем "Вольксваген ЛТ-45" державний номер НОМЕР_1 на підставі довіреності від імені ОСОБА_1., посвідченій приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу 13.06.2005 року за реєстром №8979, з роз'ясненням, зокрема, ст.ст. 398, 1187 ЦК України (а.с.74).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що завдана шкода повинна відшкодовуватися в даному випадку відповідачем ОСОБА_3., як володільцем джерела підвищеної небезпеки на підставі довіреності.
В судовому засіданні також встановлено, що позивач відремонтував автомобіль.
При цьому, із матеріалів справи, роз'яснення експерта в судовому засіданні вбачається, що оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого
3
автомобіля є більшою за його ринкову вартість, в даному випадку вартість матеріального збитку, визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження, а враховуючи, що автомобіль відремонтовано, вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які підлягають заміні, складає 12 366, 12 грн., і ця сума повинна бути стягнута на користь позивача.
З урахуванням характеру і обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ступеня вини відповідача, конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 1 000 грн.
На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді справи.
В зв'язку з тим, що суд фактичні обставини справи з'ясував, але неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду змінити, стягнувши заподіяну позивачеві шкоду з ОСОБА_3, та відмовивши у позові до ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає 500 грн. витрат за проведення експертизи, 132, 20 грн. в дохід держави, а з ОСОБА_2 164,90 грн. в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 12 грудня 2006 року -змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 366, 12 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди, 500 грн. судових витрат за проведення експертизи, а в дохід держави 132,20 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2в дохід держави 164, 90 грн. судового збору.
У задоволенні позову ОСОБА_2до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.