Справа № 199/4313/24

                                                                       (2-о/199/189/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.

при секретарі Циганок К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Заявник у своїй заяві посилався на те, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в місті Луганськ, яка є тимчасово окупованою територією України. Однак Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовив у реєстрації смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганськ, з причини відсутності підстав для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть встановленого зразка відповідно до законодавства України на підставі наданих заявником документів, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки п. Шахти № 44 Сколинського району Рязанської області в місті Луганськ. Відтак встановлення факту смерті заявнику необхідно для реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

Заявник у судове засідання не з`явився, у своїй заяві про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України просив останню розглядати за його відсутності, ухваливши рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

Заінтересована особа АНД ВДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання свого представника не направила, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копіями паспортів громадян України, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із поданих заявником документів, ІНФОРМАЦІЯ_2 матір заявника ОСОБА_2 померла в місті Луганську, причиною смерті є набряк головного мозку, інфаркт головного мозку, цукровий діабет.

На підтвердження факту смерті заявником подано наступні документи, видані на тимчасово окупованій території України, а саме довідку про смерть № 08.4-3917/4-12 від 20 грудня 2023 року та свідоцтво про смерть від 20 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Нормою ст. 315 ЦПК України закріплено перелік таких юридичних фактів, що підлягають встановленню в порядку окремого провадження, де серед іншого зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. На підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з положеннями ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

У зв`язку з тим, що факт смерті був зареєстрований на тимчасово окупованій території України, а надані документи не є офіційними документами відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на підставі яких можливо провести державну реєстрацію смерті, заявник не може отримати свідоцтво про смерть матері та використовувати його в цивільно-правових відносинах.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

На підставі ч. ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У частині другій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Стосовно даної цивільної справи, то правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для реалізації, є право заявника як громадянина України та доньки, на державну реєстрацію смерті своєї матері, що, в свою чергу, є підставою для реалізації заявником інших своїх прав, пов`язаних зі смертю матері, зокрема, права на спадкування після матері. Натомість реалізація вказаних прав в позасудовому порядку наразі неможлива з об`єктивних причин – неможливості прийняття у відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державними органами України, в тому числі органами ДРАЦС України, документів, якими посвідчується факт, дата, місце смерті матері заявника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 59/1443/22 зазначено, що розгляд державними органами документів, виданих окупаційною владою, не означає автоматичного визнання такої влади. Водночас держава має вживати заходів щодо ефективного захисту. Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що розташовані на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом і оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.

Водночас згідно з практикою ЄСПЛ, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, а саме висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), а також згідно Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case) (так званий «намібійський виняток») не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій окупованій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Схожі правові висновки містить постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №759/1443/22.

Отже, за відсутності можливості з об`єктивних причин отримати документ встановленої форми про смерть матері заявника – ОСОБА_2 , виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, заявник ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію її смерті та отримати свідоцтво про смерть, а тому з метою захисту своїх законних прав та інтересів, вимушений звернутися для встановлення даного факту із відповідною заявою до суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідним для отримання заявником свідоцтва про смерть матері.

Отже, керуючись наведеними вище нормами законодавства та спираючись на вищезазначені правові висновки, виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, враховуючи неможливість отримання заявником документів, що підтверджують факт смерті її матері, яка померла на території, яка є тимчасово окупованою, за формою, встановленою чинним законодавством України, беручи до уваги значення, яке має встановлення факту смерті матері заявника для реалізації його прав та інтересів, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 223, ч. 7 ст. 294, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-6 ст. 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Луганськ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки п. Шахти № 44 Сколинського району Рязанської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті: набряк головного мозку, інфаркт головного мозку, цукровий діабет.

Судові витрати не відшкодовуються.

Допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                О.Г. Скрипник