ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22194/23

провадження № 2/753/136/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гусак О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (далі - позивач, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ») звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 51 068,11 грн., а саме: заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 606,28 грн., заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 461,83 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 699,22 грн., 3% річних у розмірі 980,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , та отримує послуги з постачання централізованого опалення та гарячої води. Проте, у період з грудня 2019 року відповідач своєчасно не вносила плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у результаті чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 1 листопада 2023 року становить 51 068,11 грн. Оскільки відповідачі у добровільному порядку заборгованість не сплачують, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Також позивач просив стягнути з відповідачів понесені ним витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

13 лютого 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована вона та її неповнолітні діти. Їй належить 1/2 даного нерухомого майна, інша частина квартири належить іншій особі, яка хоч і не мешкає наразі за даною адресою, але є співвласником цього майна, та зобов`язана його утримувати. Вказала, що з початком війни, у період з березня 2022 року по 4 травня 2023 року з дітьми виїжджала з м. Києва та перебувала АДРЕСА_2 . Весь цей час вона з родиною не користувалися житлово-комунальними послугами у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема гарячою водою, бо не мешкали в квартирі. Подала заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог за період з грудня 2019 року по листопада 2020 року.

21 лютого 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)/ Тому заява відповідача про застосування строків позовної давності не може бути застосована судом. Окрім того, проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено її реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. Відповідач із заявою щодо зміни кількості зареєстрованих/фактично проживаючих осіб у квартирі не зверталась. Одночасно було подано клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 яке обґрунтоване тим, що під час розгляду справи відповідачем було надано копію договору дарування від 17 грудня 2004 року з якого вбачається, що співвласником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 . Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 51 068,11 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4 699,22 грн., 3% річних в розмірі 980,99 грн. та судовий збір.

Ухвалою від 23 лютого 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача- ОСОБА_2 .

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачу ОСОБА_2 направлялись ухвали про відкриття провадження та позовні заяви з додатками, які отримані нею особисто 6 березня 2024 року.

Правом подання відзиву ОСОБА_2 не скористалась.

Правом подання заперечень на відповідь на відзив ОСОБА_1 не скористалась.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзивах та відповідях на відзиви, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_4 здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на підставі ліцензії від 1 червня 2012 № 198.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року № 630, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ (діяв до 1 травня 2019 року), ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 1 травня 2019 року відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - «Правил»), п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до довідки з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 17 грудня 2004 року посвідченого державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гавриленко А.М., зарєстровано в реєстрі за № 1у-3748, співвласниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

23 липня 2014 року у газеті Хрещатик (№103 (4503)) позивачем розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 6 серпня 2014 року (№ 111 (4511)).

Відповідно ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання повинна бути повною і безумовною.

Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення з відповідачами не є підставою для звільнення їх від оплати послуг, які вони фактично отримують. Відповідачі з заявами до позивача щодо припинення надання послуг не звертались.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 291 від 3 квітня 2019 року).

Судом встановлено, що відповідачі будучи споживачами послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води, не виконували покладений на них законом обов`язок по оплаті цих послуг, внаслідок чого станом на 1 листопада 2023 року виникла заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання у розмірі 51 068,11 грн.

Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте доказів ненадання позивачем вищевказаних послуг та протиправного застосування цін і тарифів при обрахуванні плати за них відповідач не надав.

За змістом ст. 13 Конституції України, ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положенням статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Одностороння відмова від зобов`язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).

Три проценти річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу/365/100.

Згідно з наданим позивачем розрахунком його втрати від інфляції станом на 23 лютого 2022 року склали 4 699,22 грн., а три проценти річних від простроченої суми - 980,99 грн.

Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо. При цьому, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 2 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Позивач просить стягнути з відповідачі заборгованість за житлово-комунальні полсуги, які виникли з грудня 2019 року.

Таким чином, до вимог позивача не підлягає застосування строку позовної давності.

ОСОБА_1 стверджує, що не проживала з березня 2022 року по 4 травня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою). Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги-отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача (зокрема довідка про осіб, проживаючих за вказаною адресою).

Згідно п. 29 умов типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк та повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися, за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання.

При цьому відповідачем ОСОБА_1 не було повідомлено позивача, про не проживання за адресою: АДРЕСА_1 , жодних звернень щодо перерахунку нарахувань по сплаті за житлово-комунальні послуги не здійснювалось.

Відтак, оцінивши наведені у позовній заяві, відзиві та відповіді на відзив аргументи і надані позивачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за оплату комунальних послуг в загальному розмірі 56 748,32 грн., а саме: заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення - 51 068,11 грн., інфляцію у розмірі 4 699,22 грн. та 3% річних - 980,99 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 684 грн., стягуючи з кожного по 1 342 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код юридичної особи 37739041) заборгованість в загальному розмірі 56 748,32 грн., а саме: заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення - 51 068,11 грн., інфляцію у розмірі 4 699,22 грн. та 3% річних - 980,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код юридичної особи 37739041) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 342 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код юридичної особи 37739041) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 342 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Гусак