Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-688 2007р. Головуючий у 1-й інстанції-Могильний О.П.
Категорія -11 Доповідач - Потапенко В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого-судді - Потапенка В.І. Суддів - Суровицької Л.В., Гайсюка О.В. при секретарі - Напрюшкиній О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі «Приватбанк» ) у справі за позовом ОСОБА_1 до «Приватбанку» про стягнення моральної шкоди , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2006 року.
Заслухавши доповідача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи , колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася у суд з позовом до «Приватбанку» про стягнення моральної шкоди у сумі 5000.00 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2006 року позов задоволено частково. З ЗАТ комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1. стягнуто 500.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
«Приватбанк» подав на вищезазначене рішення суду апеляційну скаргу , у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
Посилається на те , що судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Помилковим є висновок суду стосовно того , що між сторонами виникли правовідносини , які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» , оскільки даним Законом регулюються відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином -підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, з підстав , які передбачені ст.309 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено , що сторони перебувають у договірних відносинах , що підтверджується договорами №НОМЕР_1 від 10.03.2004 року та № SAMD № 10000003652667 від 02.09.2005 року та повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання . Оскільки збій програми повністю входить до компетенції контролю банку , то саме з вини відповідача ОСОБА_1. не змогла скористатися належними їй коштами. За таких обставин суд дійшов висновку , що між сторонами виникли правовідносини , які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» .
Колегія суддів вважає , що висновок суду про те , що між сторонами виникли правовідносини , які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим.
Так, відповідно до ст.4 Закону України « Про захист прав споживачів» дія даного Закону
2
розповсюджується на споживачів під час придбання, замовлення або використання продукції для задоволення своїх особистих потреб, яка реалізується на території України.
ОСОБА_1. доручила «Приватбанку» перераховувати щомісяця з її карткового рахунку №НОМЕР_1 по 100.00 грн. на депозитний вклад «Копілка». ( ас.7)
З роздруковки карткового рахунку позивачки вбачається , що з 03.01.2006 року по 07.01.2006 року з її рахунку було списано 500.00 грн. (ас.8)
06.02.2006 року «Приватбанк» перерахував позивачці зайво перераховані з її карткового рахунку кошти , що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.
Виходячи з встановлених обставин справи , колегія суддів дійшла висновку , що договірні правовідносини між сторонами регулюються ст. 22,1066-1068,1073 ЦК України .
Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка) , грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки , якщо інше не встановлено законом.
Порядок відшкодування збитків визначено ст.22 ЦК України , підстави та порядок відшкодування моральної шкоди передбачено ст.23 ЦК України.
Аналізуючи зміст вищезазначених статей ЦК України , колегія суддів дійшла переконання , що поняття «збитки» та «моральна шкода» не є тотожними, і оскільки ст.1073 ЦК України передбачено відшкодування саме «збитків» , то позивачка не має права на відшкодування моральної шкоди , а тому позов задоволенню не підлягає.
Застосування до спірних правовідносин ст.611 ЦК України , яка передбачає відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення зобов'язання , колегія суддів вважає неможливим , оскільки спеціальною нормою ст.1073 ЦК України таких наслідків не передбачено.
Відповідно до ст.82 ЦПК України , враховуючи майновий стан позивачки , колегія суддів вважає, що її необхідно звільнити від сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.22, 1066, 1073 ЦК України , ст.,303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст.. 309, ст..313,314,316, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовільнити .
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2006 року - скасувати та ухвалити нове рішення .
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ «Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди - відмовити .
Судові витрати , пов'язані з розглядом справи віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.