Справа №22-260                                                                           Головуючий у 1 інстанції Кучеренко О.П..

Категорія 11,15                                                                             Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                           Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої:      Кривохижі В.І. Суддів:     Черниш Т.В.

Чорнобривець О.С.

при секретарі     Тітенко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною    скаргою    ОСОБА_1   на   рішення Добровеличківського    районного суду від 31 липня 2006 року та додаткове рішення суду від 10 листопада 2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна", Тишківської сільської ради про визнання договору оренди недійсним.

Зазначав, що з 1997 року він був власником земельної частки (паю), яку в 2004 році виділив в натурі на місцевості, проте Тишківська сільська рада 3 березня 2003 року уклала договір оренди з СВК "Україна" на використання цієї земельної частки без його відома та правових підстав.

Рішенням Добровеличківського районного суду від 31 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, додатковим рішенням цього ж суду від 10 листопада 2006 року з ОСОБА_1. стягнуто в дохід держави 448 грн. 14 коп. судового збору та 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування основного рішення та додаткового. Зазначається, зокрема, що суд замість розгляду цивільної дієздатності сторін, які укладали договір, з'ясовув порядок виділення земельної ділянки в натурі на місцевості, посилаючись на закон, якого не існувало. Додатковим рішенням неправильно визначено розмір судового збору.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга на основне рішення не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню, а скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 3 березня 2003 року між Тишківською сільською радою та СВК "Україна" був укладений договір оренди на невитребувану земельну частку (пай) відповідно сертифікату КР №0140778 терміном на два роки із сплатою орендної плати 685 грн. кожного року з обумовленням в п.6 даного договору в разі оформлення права власності на земельну ділянку приступати до її

2

використання після збору урожаю попереднім орендарем. Позивач отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку 6 квітня 2004 року, а згідно акту про встановлення та погодження в натурі меж земельних ділянок від

7   червня 2005 року в присутності представників Тишківської сільської ради та

Добровеличківського районного відділу земельних ресурсів встановлено в натурі

межі земельної ділянки площею 4,38 га з правом приступати до її використання.

Заявою від 13 липня 2005 року позивач повідомив керівника СВК "Україна", що

він є власником даної земельної ділянки і просив своєчасно провести збір врожаю,

осінньо-польові роботи та не засівати в зв'язку з виходом його в одноосібники.

Судом першої інстанції належним чином встановлено обставини справи, дана правильна оцінка наданим доказам і відповідно до 125 ЗК, 215 ЦК України, Законів України "Про оренду землі", "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" дійшов обгрунтованого висновку про відсутність законних підстав для визнання договору оренди недійсним.

Доводи скарги з цього приводу є безпідставними, їм дана належна оцінка судом, висновків якого вони не спростовують.

Рішення суду від 31 липня 2006 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

В той же час колегія суддів не може погодитися з додатковим рішенням суду від 10 листопада 2006 року в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", ст. 80 ЦПК України, п.п.а п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір судового збору, з урахуванням сплаченого

8   грн. 50 коп., складає 42 грн. 50 коп. (51 грн. - 8,50 грн.).

Тому додаткове рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Рішення Добровеличківського районного суду від 31 липня 2006 року залишити без змін.

Додаткове рішення суду від 10 листопада 2006 року в частині стягнення судового збору змінити, стягнувши з ОСОБА_1 в дохід держави 42 грн. 50 коп. судового збору замість 448 грн. 14 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.