ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" серпня 2006 р.  15-30              Справа № АС-13/384-06

вх. № 8920/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Петрановський Є. Є., директор.

відповідача - Малахова Ю. А., (дов.),

по справі за позовом  ПВКФ "Будсервіс", м. Х-в   

до  ДПІ у Київському районі м. Харкова  

про визнання частково нечинним та скасування рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПВКФ „Будсервіс”, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування рішення № 0000092200/2 від 10.07.06 р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 299564,18 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що порушення терміну надходження імпортного товару було у кількості: по контракту від 23.03.05 р. № 4/2005 – 5 днів, по контракту № 5/2005 від 03.03.05 р. – 21 день, оскільки перевищення термінів обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, що у відповідності до ч. 4 ст. 6 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є підставою для зупинення перебігу граничного терміну  надходження імпортного товару на весь період дії форс-мажорних обставин. Таким чином, зазначає позивач, рішення № 0000092200/2 від 10.07.06 р. було прийнято без врахування всіх фактичних обставин, а тому підлягає скасуванню в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 299564,18 грн.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що встановлені в результаті перевірки порушення та винесене на підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарги рішення, відповідає чинному законодавству, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи положення ст. 17, ст. 50, прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами цього Кодексу.

Надані документи свідчать, що відповідачем на підставі направлення № 182 від 30.01.06 р. та наказу № 64 від 27.01.06 р. була проведена виїзна позапланова перевірка дотримання вимог валютного законодавства ПВКФ „Будсервіс” за період з 01.02.04 р. по 10.02.06 р, за результатами якої був складений акт перевірки № 364/22-0/30758508 15.02.06 р.

В ході перевірки були встановлені порушення ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 10 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та п. 2 і п. 3 Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами”, який зареєстровано в Мінюсті 11.01.96 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000092200/0 від 23.02.06 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 306138,13 грн.

Позивач оскаржив рішення № 0000092200/0 від 23.02.06 р. в адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі м. Харкова. Позивачу було відмовлено в задоволені скарги та за результатами розгляду скарги рішення № 0000092200/0 від 23.02.06 р. було залишено без змін та прийняте нове рішення № 0000092200/1 від 05.05.06 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 306138,13 грн.

Позивач оскаржив до ДПА у Харківській області рішення № 0000092200/1 від 05.05.06 р. ДПА у Харківській області відмовила позивачу у задоволенні скарги і відповідачем за результатами розгляду скарги було прийнято нове рішення  № 0000092200/2 від 10.07.06 р. про  застосування штрафної (фінансова) санкції в сумі 306138,13 грн.

Позивач в позовній заяві просить суд скасувати лише частково рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000092200/2 від 10.07.06 р., а саме в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 299564,18 грн., тобто суд розглядає лише встановлені порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив, що між позивачем та ПП „Караван” були укладені договори комісії № 3/05 22.03.05 р. та № 4/05 від 22.03.05 р. Згідно вищевказаних договорів ПВКФ „Будсервіс” є комітентом, а ПП „Караван” комісіонером. Комісіонер зобов’язується по дорученню та за рахунок комітента укласти від свого ім’я зовнішньоекономічний контракт з іноземним партнером на придбання товару, згідно специфікації або інвойсу, розташувати товар на митному терміналі.

На виконання договору № 3/05 від 22.03.05 р. ПП „Караван” уклало зовнішньоекономічний контракт з „Shenzhen Huankai  Industry CO.Limited” ( Китай) № 4/2005 від 23.03.05 р. на купівлю товару в асортименті на загальну суму 92000,00 дол.США. Відповідно до п.п. 7.1 п.7 даного контракту оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передоплати на валютний рахунок продавця – „Shenzhen Huankai  Industry CO.Limited” ( Китай), а платником є ПВКФ „Будсервіс”.

ПВКФ „Будсервіс” здійснила попередню оплату по зазначеному контракту в адресу компанії „Shenzhen Huankai Industry CO.Limited” 24.03.05 р в сумі 92000,0 дол. США (485833,6 грн.) - граничний термін отримання імпортної продукції - 22.06.05 р. Товар від компанії „Shenzhen Huankai Industry CO.Limited” був отриманий позивачем відповідно до належним чином оформлених ВМД: № 004868 від 29.07.06 р. на  суму 10848,1 дол. США, № 005423 від 18.08.05 р. на суму 12289,6 дол. США, № 006057 від 07.09.05 р. на суму 10450 дол. США, № 006344 від 19.09.05 р. на суму 10480 дол. США, № 006620 від 27.09.05 р. на суму 9912 дол. СШФ, № 006902 від 06.10.05 р. на суму 16058,06 дол. США. В акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що по зазначеному контракту був порушений 90 денний термін надходження імпортного товару на суму 70037,76 дол. США, що є порушенням ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ”.

Також на виконання договору № 4/05 ПП „Караван” уклало зовнішньоекономічний контракт з компанією „Shenzhen Huankai Industry CO.Limited” (Китай) № 5/2005 від 03.03.05 р на купівлю товару в асортименті, на загальну суму 98000,00 дол. США. Відповідно до п.п. 7.1 п.7 даного контракту оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 100% передплати. Оплата здійснюється у доларах США на валютний рахунок продавця.

ПВКФ „Будсервіс” 14.04.06 р. здійснила попередню оплату по зазначеному контракту в сумі 98000,00 дол. США - граничний термін отримання імпортної продукції 13.07.05 р.

Товар від компанії „Shenzhen Huankai Industry CO.Limited” був отриманий позивачем відповідно до належним чином оформлених ВМД: № 006056 від 07.09.05 р. на  суму 4865,5 дол. США, № 0062330  від 14.09.05 р. на суму 13330 дол. США, № 007981  від 11.11.05р. на суму 11565 дол. США, № 008803 від 07.12.05 р. на суму 13751  дол. США, № 000286 від 23.01.06 р. на суму 12755 дол. США, № 000288 від 23.01.06 р. на суму 11974,8 дол. США., № 000307 від 23.01.06 р. на суму 8614,6 дол. США. В акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що по зазначеному контракту був порушений 90 денний термін надходження імпортного  товару на суму 80512,59 дол. США, що є порушенням ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ”.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за контрактом № 4/2005 від 23.03.05 р. підлягає застосуванню пеня в розмірі 81245,23 грн., а за контрактом № 5/2005 від 23.03.05 р. підлягає застосуванню пеня в розмірі 224892,90 грн.

Згідно ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

         Згідно ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка   суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції)  в іноземній  валюті,  перерахованої  у  грошову  одиницю  України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, граничний строк поставки товару за контрактом № 4/2005 від 23.03.05 р. на загальну суму 92000,0 дол. США. - 22.06.05 р., однак товар, згідно ВМД, був поставлений 06.10.05 р. Граничний строк поставки товару за контрактом № 5/2005 на загальну суму 98000,0 дол. США  - 13.07.06 р., однак товар, згідно ВМД, був поставлений 23.01.06 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Згідно листа від 30.06.05 р. нерезидент повідомив позивача, що 17.06.05 р. трапилась аварія, яка перешкоджає належному виконанню обов'язків щодо постачання товарів за контрактами №№ 4/2005 и 5/2005. Також нерезидент своїм листом від 27.10.05 р. повідомив позивача, що наслідки аварії були усунені 03.10.05 р., проте 10.10.05 р. знову трапилась аварія. Останнім листом від 12.01.06 р. нерезидент повідомив позивача, що наслідки другої аварії, яка трапилась 10.10.05 р. були усунені 31.12.06 р.

Крім того, ці обставини також підтверджені довідковою інформацією № 041173002 05С4403А1256/00060К, що була видана 21.04.06 р. Китайським муніципалітетом міжнародних торговельних відносин (Шенчжен).

Оскільки, довідкова інформація №041173002 05С4403А1256/00060, яка  видана Китайським муніципалітетом міжнародних торговельних відносин (Шенчжен) датована 21.04.06 р., тобто отримана позивачем після проведення перевірки, позивач не мав можливості своєчасно надати її до податкової інспекції та до банку, який у відповідності до чинного законодавства здійснює валютний контроль, однак при подачі скарги до ДПА у Харківській області позивачем була надана вищезазначена довідкова інформація.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 1 Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31.10.92 р. (ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 2996-ХП від 05.02.93 р.) термін „цивільні справи”, що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи”.

Згідно зі ст. 29 Договору документи, які були складені або засвідчені судом чи іншою компетентною установою однієї Договірної Сторони, дійсні при наявності підпису та офіційної печатки. У такому вигляді вони можуть прийматися судом або іншою компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації. Офіційні документи, які складені на території однієї Договірної Сторони, користуються доказовою силою офіційних документів і на території другої Договірної Сторони.

Суд вважає необхідним відмітити, що згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Крім того, відповідно до  ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.04 р. чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною  Радою  України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку,  передбаченому для норм національного законодавства.

Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах від 31.10.92 р. на теперішній час  є чинним, а тому у відповідача відсутні правові підстави не брати до уваги його положення і вимагати або легалізації довідкової інформації, наданої відповідним органом держави – учасниці Договору, або стверджувати, що єдиним органом, який має підтвердити наявність форс-мажорних обставин, є ТПП України.

Виходячи з вищенаведеного довідкова інформація є документом, виданим компетентною установою, містить підпис та офіційну печатку, а тому у відповідності до вищевказаного договору можуть прийматися судом як доказ без легалізації.

Оскільки при виконанні контракту № 4/2005   від 23.03.05 р. діяли форс-мажорні обставини з 17.06.05 р. по 03.10.05 р., порушення терміну поставки товару у відповідності до ч. 4 ст. 6 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” відсутні.

При виконанні контракту № 5/2005 від 03.03.05 р. також діяли форс-мажорні обставини з 17.06.05 р. по 03.10.05 р. та з 10.10.05 р. по 31.12.05 р., тому порушення  строків поставки товару складає 21 день, внаслідок чого пеня в розмірі 0,03 відсотка від суми непоставленого товару складає 6573,95 грн.

Таким чином, відповідачем неправомірно нарахована пеня за порушення термінів розрахунку в сфері ЗЕД в сумі 299564,18 грн.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи оскарженого рішення, ним до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, що не є тотожнім до нарахування пені. Оскільки за порушення строків надходження товарів на митну територію України передбачено нарахування пені, то у відповідача не було законного права застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, як встановлено судом, оскаржене рішення було прийняте відповідачем після проведення процедури адміністративного оскарження рішення і отримання рішення ДПА Харківської області про результати розгляду скарги платника. В процедурі адміністративного оскарженні всі скарги підприємства були залишені без задоволення, але відповідачем приймалися нові рішення № 0000092200/1 від 05.05.06 р. та № 0000092200/2 від 10.07.06 р., в яких були визначені ті ж самі розміри штрафних санкцій, що і в рішення № 0000092200/0 від 23.02.06 р.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, то питання правомірності прийняття рішень № 0000092200/0 від 23.02.06 р. та № 0000092200/1 від 05.05.06 р. суд не досліджує.

Зважаючи на те, що Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений порядок та підстави для прийняття нового рішення з урахуванням адміністративного оскарження і ним не передбачено прийняття нового рішення в разі залишення заяви скаржника без задоволення або без донарахування зобов’язань (в даному випадку - пені), то оскаржене рішення суперечить положенням цього Закону.

За таких обставин позовні вимоги в сумі, заявленій у позові, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ у Київському району м. Харкова № 000092200/2 від 10.07.06 р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 299564,18 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПВКФ "Будсервіс" (код ЄДРПОУ 30758508) 3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.