Справа № 10- 146 Суддя 1 інстанції Сазонова М.Г.
Категорія ч.2ст.186 КК України Доповідач Калашников В.М.
Ухвала
Іменем України
13 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Калашникова В.М.
судів - Брагіна І.Б., Лєгостаєва О.А.
за участю прокурора - Ткач О.В.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію прокурора на постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 28 лютого 2007 року про відмову у продовженні строку утримання під вартою щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біробіджан Хабаровського краю Російської Федерації, громадянина України, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановила:
В провадженні слідчого СВ Старобешівського РВ УМВС України в Донецькій області знаходиться кримінальна справа, яку було порушено 29 грудня 2006року відносно ОСОБА_1,ОСОБА_2 та невстановленої особи за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 28.12.2006 року за попередньою змовою у групі осіб разом з ОСОБА_2 таОСОБА_3. з метою викрадення чужого майна, умисно, з корисливим мотивом, перебуваючи в приміщенні магазину „Карапуз" ПП „Липницька", яке знаходиться у смт. Старобешеве Донецької області, відкрито викрали належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 3132 грн.
Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 28 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 відмовлено у продовженні строку утримання під вартою до трьох місяців.
Прокурор, який приймав участь у розгляді подання, у своїй апеляції просить постанову суду в частині відмови про продовження строку утримання під вартою ОСОБА_1 скасувати, а матеріали подання направити на новий судовий розгляд, посилаючись на необґрунтованість вказаного судового рішення. Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, є достатні підстави вважати, що він може ухилятися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини по справі.
2
Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який підтримав доводи апеляції, обвинуваченого, який просив постанову залишити без змін, ознайомившись з витребуваними матеріалами справи, на підставі яких було відмовлено у продовженні строку утримання під вартою відносно ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, проте, постановою прокурора Старобешівського району від 21.02.2007 року вказана кримінальна справа повернута для проведення додаткового розслідування в тому числі з підстав невірної кваліфікації дії обвинувачених.
Згідно з вимогами ст.148 КПК України, міри запобіжного заходу застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжувати злочинну діяльність. Тримання під вартою розглядається як винятковий запобіжний захід, котрий застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки.
У відповідності до ч.2 ст.156 КПК України тримання під вартою може бути продовжено коли у двомісячний строк розслідування по справі закінчити не можливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який не має.
В матеріалах справи відсутні фактичні дані, а також їх не наводить і прокурор у своїй апеляції, що давали б підстави вважати, що обвинувачений має намір ухилитися від слідства і суду, або перешкоджати встановленню істини по справі.
Відмовляючи в задоволенні подання слідчого про продовження строків утримання під вартою ОСОБА_1, суд достатньо врахував дані про його особу, а саме те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання.
Крім того, на теперішній час по справі фактично виконані всі слідчі дії і це свідчить по те, що ОСОБА_1 невзмозі перешкоджати встановленню об'єктивної істини по справі та ухилятися від виконання процесуальних дій, як на те наголошує прокурор.
За таких обставин суд мав достатньо підстав вважати, що підстав для продовження утримання під вартою ОСОБА_1 не має, а застосування більш м'якого, ніж утримання під вартою, запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в майбутньому з точки зору виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
З матеріалів справи встановлено, що суддею не допущено грубих порушень кримінально-процесуального законодавства, які є підставою для скасування постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова судді винесена законно та обгрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст. 148, 150, 156, 165, 1653 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
3
Постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 28.02.2007 року щодо відмови у продовженні строку утримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін.