ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4524/24 Справа № 212/5778/23 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Тимченко О.О.,

суддів Бондар Я.М.,Зубакової В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гладиш К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 212/5778/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві, Державної казначейської служби, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Дніпропетровська обласна прокуратура про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування,

за апеляційними скаргами Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві,

на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року (суддя Зімін М. В.), ухвалене в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 26 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що йому була завдана моральна шкода незаконними рішеннями, протиправною тривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42018040000000872 від 06 липня 2018 року за частиною 2 статті 365 КК України. За його заявою було порушено кримінальне провадження за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, де його було визнано потерпілим. Постанови слідчих про закриття кримінального провадження № 42018040000000872 від 06.07.2018, неодноразово скасовувались ухвалами слідчих суддів, що свідчить про неефективність досудового розслідування. Вказує, що кримінальне провадження № 42018040000000872 від 06.07.2018 закрито органом досудового розслідування у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Вважає, що незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням йому спричинено моральну шкоду, в наслідок чого він відчував глибокі моральні страждання, протягом тривалого часу змушений був готувати документи та виїжджати до органів досудового розслідування, для належної організації досудового розслідування за його заявою. Він був змушений витрачати свій час, сили, здоров`я та гроші і звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, гарантованих громадянам, що призвело до погіршення та позбавлення можливості продовжувати активне суспільне життя та потребувало значних зусиль для організації свого життя. Постійне перебування у депресивному стані негативно вплинуло на стан його здоров`я і спричинило розлади нервової системи та загострення ряду хвороб.

Просив суд стягнути з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві, Державної казначейської служби моральну шкоду, в розмірі 500 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн. компенсації моральної шкоди. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження, у зв`язку з неповнотою дослідження обставин кримінального провадження, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачем незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі Територіальне управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтавіпросить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Територіальне управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтавізазначає, що чинний ЦПК України не передбачає можливості встановлювати в порядку цивільного судочинства ефективність чи неефективність досудового розслідування. Тобто, оскільки лише КПК України визначає порядок здійснення досудового розслідування, процесуальний та судовий контроль за ним, тому лише у порядку кримінального судочинства може надаватися відповідна оцінка його ефективності, повноти, тривалості. Крім того, факт надмірної тривалості досудового розслідування та бездіяльності слідчих не підтверджено жодним доказом. Судом не враховано, що в спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. При чому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків внаслідок зневажливого ставлення до виконання обов`язків, що виразилось у бездіяльності органу досудового розслідування, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між вказаними наслідками та діяннями, що в свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивача на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтавізалишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Від третьої особи - Дніпропетровської обласної прокуратури, надійшов відзив на апеляційні скарги Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві, в якому вважає рішення першої інстанції законним та обґрунтованим, просить прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні з проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили їх відхилити.

Представник Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Новікова С.А. - в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, просила її задовольнити. Також погоджувалася з доводами апеляційної скарги Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві.

Представник Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві Стороженко А.І. в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області також підтримував.

Представник третьої особи - Дніпропетровської обласної прокуратури - Путненко Н.К. проти доводів апеляційних скарг заперечувала.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У відповідності до довідки КЗ «Міська поліклініка Довгинцеве» № 17 від 12.01.2010, ОСОБА_1 за допомогою до закладу в період до 24.12.2007 року не звертався та на стаціонарному обліку у лікарів поліклініки не стоїть.

Відповідно до довідки КЗ «Стоматологічна клінічна поліклініка № 1» № 02 від 13.01.2010, ОСОБА_1 08 січня 2008 року був доставлений із міліції Центрально-Міського району до медичного закладу у зв`язку з укушеною раною язика.

У відповідності до висновку експерта № 49 від 08 січня 2008 року, на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_1 , експерт прийшов до висновку, що у нього виявлені садно вушної раковини, подряпини спини, забійна рана язика. Ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. Забійна рана язика могла виникнути від дії власних зубів. За характером ушкодження належать до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у нього не мають ознак небезпеки для життя. Час заподіяння тілесних ушкоджень може відповідати 05.01.2008.

Відповідно до лікарського висновку МЧ Дніпропетровського СІЗО від 26.06.2008, ОСОБА_1 у зв`язку зі скаргами на погіршення зору консультований окулістом м. Дніпропетровська, - встановлений діагноз: посттравматична глаукома обох очей.

Згідно довідки Криворізького слідчого ізолятору від 23.07.2008 за № 4/1-9350, ОСОБА_1 перебуває під наглядом та отримує амбулаторне лікування, з діагнозом встановленим лікарями 3-ї міської лікарні м. Кривий Ріг (огляд 09.07.2008).

Стрижавською виправною колонією Управління Державної пенітенціарної служби у Вінницькій області (№81) листом від 15.12.2014 за № 6/5718 повідомлено, що ОСОБА_1 знаходився на обстеженні та лікуванні в офтальмологічному відділенні міжобласної багатопрофільної лікарні при Стрижавській ВК (№81) з 24.11.2014 по 13.12.2014. Оформлені документи на МСЕК з метою визначення йому групи інвалідності.

У відповідності до Довідки МСЕК серії 12 ААА № 788591 від 04.09.2017, ОСОБА_1 , при повторному огляді встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням.

29 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до Генерального прокурора України, у якому заявник зазначав про перебування його у період з 24.12.2007 по 08.01.2008 у Криворізькому ізоляторі тимчасового тримання. У заяві ОСОБА_1 вказує про застосування в цей період до нього катувань, мордувань та побоїв з метою отримання зізнавальних показань у кримінальній справі № 51071948 відкритою 11.12.2007 СВ Дзержинського РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

20 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Прокурора Дніпропетровської області про виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2018 про зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 29.01.2018.

Листом від 25.09.2018 за № 48/8-2-949 слідчим СВ Криворізького ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що за його заявою про застосування до нього незаконних методів слідства працівниками Криворізького ВБОЗ у кримінальній справі № 51071948, прокурором Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Постановою слідчого СВ Криворізького ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24 липня 2019 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 подано скаргу до слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 24 липня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2019 скасовано постанову слідчого СВК Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та повернуто матеріали до Криворізької місцевої прокуратури № 3 для організації проведення досудового розслідування у порядку передбаченому КПК України.

24 грудня 2019 року адвокат Панченко М.І. звертався в інтересах ОСОБА_1 до СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області із клопотанням про передачу кримінального провадження для здійснення подальшого досудового розслідування Державним бюро розслідувань розташованим у місті Полтава.

20 січня 2020 року слідчим СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Кувіка В.В. було вручено ОСОБА_1 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого та проведено допит ОСОБА_1 в якості потерпілого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018.

15 квітня 2020 року Криворізькою місцевою прокуратурою № 3 Прокуратури Дніпропетровської області повідомлено адвоката Панченко М.І. про те, що звернення ОСОБА_1 розглянуто та 13.03.2020 за вих. № 84-50-20 на його адресу направлено письмову відповідь.

05 листопада 2020 року адвокат Панченко М.І. звертався в інтересах ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 365 КК України.

Листом Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.12.2020 №09/4р-20 направлено за належністю до Криворізької місцевої прокуратури № 3 звернення адвоката Панченка М.І. в інтересах ОСОБА_1 від 05.11.2020 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також з інших питань.

01 травня 2021 року адвокат Панченко М.І. звертався в інтересах ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Листом Дніпропетровської обласної прокуратури №09/4р направлено за належністю до територіального бюро розслідувань розташованого у місті Полтава звернення адвоката Панченка М.І. в інтересах ОСОБА_1 від 01.05.2021 щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також з інших питань.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 03 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України скасовано та матеріали кримінального провадження повернуто Третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, для подальшої організації досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

05 листопада 2021 року адвокатом Панченко М.І. в інтересах ОСОБА_1 подано скаргу до Дніпропетровської обласної прокуратури про недотримання розумних строків у кримінальному провадженні за № 42018040000000872 від 06.07.2018.

Листом Дніпропетровської обласної прокуратури від 16.11.2021 за № 31/1-4776-21 повідомлено адвоката Панченко М.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про те, що слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ч. 2 ст. 365 КК України. Слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві 03.09.2020 прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду від 12.10.2021 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, матеріали кримінального провадження повернуті Третьому слідчому відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві для подальшої організації та проведення досудового розслідування.

02 листопада 2021 року адвокат Панченко М.І. звертався в інтересах ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури зі скаргою на недотримання розумності строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені ЄРДР за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві від 30.11.2021 кримінальне провадження за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України закрито, у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві, задоволенню не підлягають.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судове рішення мотивоване тим, що неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження, у зв`язку з неповнотою дослідження обставин кримінального провадження, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачем незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, тощо.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену фізичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи стаття 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

В даній справі позивач посилався на те, що за його заявою було порушено кримінальне провадження за № 42018040000000872 від 06.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, де його було визнано потерпілим. Зазначав, що постанови слідчих про закриття кримінального провадження № 42018040000000872 від 06.07.2018, неодноразово скасовувались ухвалами слідчих суддів, що свідчить про неефективність досудового розслідування. Вказує, що кримінальне провадження № 42018040000000872 від 06.07.2018 закрито органом досудового розслідування у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Отже, ОСОБА_1 було доведено наявність в нього права на відшкодування моральної шкоди, завданої неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому він є потерпілим, внаслідок чого винна особа не була притягнена до кримінальної відповідальності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22 (провадження № 61-6708св23).

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine), заява № 14183/02).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обгрунтує її розмір.

При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Матеріалами справи підтверджуються обставин надмірної тривалості кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 06.07.2018 за № 42018040000000872 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та його неефективності, в якому позивач є потерпілим, відсутності результатів досудового розслідування понад 3 роки та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди.

На підставі викладеного, оскільки неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження, у зв`язку з неповнотою дослідження обставин кримінального провадження, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачем незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22 (провадження № 61-6708св23).

Слід зазначити, що у відповідності до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, доводи апеляційної скарги і цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди, завданої неефективним розслідуванням в межах кримінального провадження № 42018040000000872, потерпілим в якому є позивач, має бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи.

Колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржників про недоведеність позивачем факту спричинення йому шкоди, протиправності дій відповідачів та їх вини, причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками, так як дані аргументи були об`єктом дослідження в суді першої інстанції при поданні відповідачами відзиву на позовну заяву.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження, у зв`язку з неповнотою дослідження обставин кримінального провадження, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачами незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційних скарг немає.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Територіального управління Державного бюро розслідування розташоване у місті Полтаві залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року

Головуючий О.О.Тимченко