ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м.Черкаси  

Справа № 2-26/11

Провадження № 22-ц/821/880/24

категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л.І.,

суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.,

секретаря – Винник І.М.,

учасники справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

стягувач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

суб`єкт оскарження – Другий відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Черкаси апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

в с т а н о в и в :

21 березня 2024 року через систему Електронний суд ОСОБА_1  звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною скаргою.

В обгрунтування скарги зазначила, що у провадженні Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебували виконавчі провадження № 52510692 та № 52578930, про що свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2016 та 04.10.2016 (боржник ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

У подальшому вказані виконавчі провадження передано до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що свідчать постанови про передачу виконавчого провадження від 27.02.2017 та від 13.01.2020.

Постановою від 25.02.2020 об`єднано виконавчі провадження № 52510692 та № 52578930 у зведене виконавче провадження № 61388145.

У рамках вказаних виконавчих проваджень було винесено: постанову про арешт коштів боржника від 21.12.2020, постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2020, постанову про арешт майна боржника від 25.02.2020.

Постановами про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2020 виконавчі листи № 2-26/11 та № 711/7872/15 повернуто стягувачу (ПАТ «ПриватБанк»), однак не було знято арешт з майна та грошових коштів боржника.

Вказує, що на даний час ОСОБА_1 повністю розрахувалася з ПАТ «ПриватБанк», та їй відповідно було видано довідку від 28.12.2023, згідно якої остання не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Вважає, що за відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» накладені арешти на майно та грошові кошти боржника в рамках виконавчого провадження № 52510692 необхідно зняти, оскільки вони безпідставно продовжують обмежувати права ОСОБА_1 .

До Другого ВДВС у м. Черкаси на електронну адресу направлено заяву від 13.03.2024 з проханням зняти арешт з грошових коштів та майна боржника ОСОБА_1 .

Начальник Другого ВДВС у м. Черкаси у своєму листі від 20.03.2024 № 5202/26.21-43/43211 відмовив у задоволенні заяви від 13.03.2024, посилаючись на те, що боржником не було сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

За таких обставин, боржник вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки накладення арештів на майно та рахунки позбавляє можливості отримувати заробітну плату та вільно розпоряджатися майном, яке належить їй на праві власності.

Також зазначає, що начальник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у своєму листі від 20.03.2024 №5202/26.21-43/43211 відмовив у задоволенні заяви від 13.03.2024, посилаючись на те, що боржником не було сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Водночас вказує, що сума заборгованості була погашена поза межами виконавчого провадження, яке було повернуто, а тому стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду є неможливим, оскільки виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»). Дані доводи узгоджуються з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 (справа №2540/3203/18).

Також, зазначає, що в рамках виконавчого провадження № 52510692 будь-яких постанов про стягнення виконавчого збору не виносилося.

За таких обставин, посилання начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на несплату виконавчого збору, як на підставу відмови у задоволенні заяви від 13.03.2024 є неспроможними.

На підставі наведеного, скаржник просить суд зобов`язати начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 52510692 зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 в : АТ «Кредит Агріколь Банк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Про Кредит Банк», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ АК «Укргазбанк», ПАТ «Ідея Банк», ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Кредо Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ОТП банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Укрексімбанк», АБ «Південний», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Форвард» та всіх інших відкритих рахунках, а також з грошових коштів на рахунках, що були відкриті після винесення постанов про арешт коштів боржника від 25.02.2020 та від 21.12.2020 в рамках виконавчого провадження № 52510692 та зобов`язати начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 накладеного в рамках виконавчого провадження № 52510692.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року скаргу задоволено.

Зобов`язано начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 52510692 зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , в: - АТ «Кредит Агріколь Банк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», ПАТ «ІдеяБанк», ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «ВТБ БАНК», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ОТП Банк», АТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Укрексімбанк», АБ «Південний», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «БАНК ФОРВАРД», та всіх інших відкритих рахунках, а також з грошових коштів на рахунках, що були відкриті після винесення постанов про арешт коштів боржника від 25.02.2020 та від 21.12.2020 в рамках виконавчого провадження № 52510692.

Зобов`язано начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна що належить ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 52510692.

Ухвала мотивована тим, що судом встановлено, що сума заборгованості була погашена поза межами виконавчого провадження, яке було повернуто, а тому стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду є неможливим, оскільки виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа не виносив постанову про стягнення виконавчого збору, яку необхідно виконувати в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, посилання начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на несплату виконавчого збору, як на підставу відмови у задоволенні заяви від 13.03.2024 є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що вимоги скарги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі, поданій Другим відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), скаржник вважає, що ухвала суду прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Мотивація скарги зводиться до того, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу виконавче провадження не є закінченим, що узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22.12.2021 у справі № 634/292/21, від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18, від 26.04.2022 у справі № 242/4601/20, від 04.11.2022 у справі № 686/6010/14-ц.

Суд першої інстанції не врахував, що постановою державного виконавця лише повернуто виконавчий документ, тобто виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у вигляді зняття арешту.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Вказує, що враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У випадку не сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження не передбачено застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказує, що скаржнику неодноразово роз`яснювалось, що у спірних правовідносинах відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», за яких виконавцем самостійно може бути знятий арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Таким чином, відсутня бездіяльність державного виконавця та наявність обставин для зняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного в межах виконавчого провадження № 52510692.

       Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, прватного виконавця.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Осадчого О.В.,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016, старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц виданого 09.09.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» боргу в сумі 1 602 832,49 грн, відкрито виконавче провадження № 52578930.

04.10.2016 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Гайдай Т.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц виданого 09.09.2016 у ВП № 52578930 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 1 602 832,49 грн.

13.01.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 52578930, якою передано виконавчий лист № 711/7872/15-ц, виданий 09.09.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» боргу в сумі 1 602 832,49 грн Центральному відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.12.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц винесено постанову про повернення виконавчого листа № 711/7872/15-ц, якою виконавчий лист № 711/7872/15-ц повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також, 22.09.2016 державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Л.С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 виданого 29.03.2011 Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 137 719,02 грн та судових витрат в сумі 1 627,19 грн, а всього 139 346,21 грн, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52510692.

29.09.2016 в рамках виконавчого провадження № 52510692 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 13 934,63 грн.

27.02.2017 державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дьо Л. С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 у виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про передачу виконавчого провадження, якою передано виконавчий лист № 2-26/11 до Центрального відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

13.01.2020 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 у виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про передачу виконавчого провадження, якою передано виконавчий лист № 2-26/11 до Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

25.02.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 у виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження № 52510692, № 52578930 у зведене виконавче провадження № 61388145.

25.02.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц у виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «Кредит Агріколь Банк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «ІдеяБанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ОТП Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «АльфаБанк», ПАТ «Укрексімбанк», АБ «Південний Одеська», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Форвард» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

24.06.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 у виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 у межах суми боргу 153 488,13 грн.

21.12.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/7872/15-ц в рамках виконавчого провадження № 52510692 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить ОСОБА_1

22.12.2020 старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колос А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-26/11 в виконавчому провадженні № 52510692 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою виконавчий лист № 2-26/11 повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до Довідки АТ КБ «ПриватБанк» № IMRU2DNE52AMOS10 від 28.12.2023, ОСОБА_1 , станом на 28.12.2023 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

З листа Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.03.2024 № 5202/26.21-43/43211 вбачається, що у зв`язку з поданою ними довідкою про відсутність заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 28.12.2023 по виконавчому провадженню № 52510692 необхідно сплатити виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. 

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

 Як вбачається із матеріалів справи, на момент повернення виконавчого листа стягувачу (22.12.2020) у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не позбавляло стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Так як виконавчий лист повернуто стягувачу 22.12.2020, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач мав право у строк до 22.12.2023.

           Арешт на майно та кошти божника було накладено у межах виконавчого провадження № 52510692, яке у подальшому було об`єднано із іншим виконавчим провадженням № 52578930, виконавчий лист у якому повернуто стягувачу  22.12.2020.

           Станом на день звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту (13.03.2024) виконавчий лист № 2-26/11 про стягнення із заявниці боргу у зведеному виконавчому провадженні   № 61388145 на виконанні в органах ДВС не перебував.

       Стягувач АТ КБ «ПриватБанк» до органів виконавчої служби протягом встановленого законодавством строку для пред`явлення виконавчого листа повтороно до примусового виконання, після повернення виконавчого листа (22.12.2020), не звертався.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

           Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

           Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

           Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа не виносив постанову про стягнення виконавчого збору, яку необхідно виконувати в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та наявність нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, відсутність фактичний майнових претензій стягувача, а також неможливість відновлення (продовження) примусового виконання судового рішення чи іншого виконавчого документа.

Колегія суддів звертає увагу, що органом ДВС не доведено вжиття достатніх заходів для примусового виконання постанови від 29.09.2016 у рамках ВП № 52510692 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору після повернення 22 грудня 2020 року виконавчого документа без виконання, наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови та можливості її повторного пред`явлення до примусового виконання.

Таким чином, органом ДВС не доведено наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного постановами у 2020 році на майно та кошти боржника ОСОБА_1 .

       Висновки суду першої інстанції, що вимоги скарги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, колегія суддів вважає вірними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) – залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від  03 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.М. Новіков

Ю.В. Сіренко