Справа  № 2- 256/ 2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року                             Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді             Гирича С.В.

при секретарі судових засідань             Литвинова Є.О.

з участю позивача                         ОСОБА_2

законного представника позивача ОСОБА_3 -     ОСОБА_4

представника позивачів                     ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6 -                     ОСОБА_7

представника органу опіки та піклування -

Шевченківської районної адміністрації м. Львова -     Брикс Р.З.

представника органу опіки та піклування -

Личаківської районної адміністрації м. Львова -     Гаркач І.В.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_6, третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_10, органу опіки та піклування – Шевченківської районної адміністрації м. Львова, органу опіки та піклування – Личаківської районної адміністрації м. Львова про визнання угоди недійсною,  суд -

в с т а н о в и в:

Законний представник неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2  – ОСОБА_4 звернулася із позовом в суд до відповідача, третіх осіб про визнання недійсним договору дарування ѕ частин квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 10.10.2006р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 У зв’язку із досягненням повноліття ОСОБА_2 притягнена до участі у справі в якості з самостійними вимогами.

Свої вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/8 ідеальній частині, та ОСОБА_12 ѕ ідеальних частин. Вказана квартира складається із двох житлових кімнат загальною площею 44,2 м.кв. Згідно договору дарування від 10.10.2006р. ОСОБА_12 подарував належну йому частку у квартирі відповідачу ОСОБА_6 Вказаний договір дарування вважає незаконним з наступних підстав.

На момент укладення оспорюваного договору дарування співвласниками квартири були ОСОБА_12, ОСОБА_2 та їх дідусь- ОСОБА_8 При цьому неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували свої частки після смерті їхньої баби ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 З цього часу ОСОБА_2, на прохання дідуся, переселилася в квартиру АДРЕСА_1, де і проживала по кінець 2006р. – початок 2007 р. В цей період в квартирі поселилася відповідачка, яка стала негативно впливати на діда ОСОБА_12, розпивала з ним спиртні напої. У квартиру стали приходили родичі відповідачки, допізна залишалися в квартирі, всі разом розпивали спиртні напої, виражалися нецензурно, курили. Таким чином були створені умови, що унеможливлювали її проживання у квартирі, оскільки вона не мала можливості належно підготуватися до навчання та відпочивати.  Тому ОСОБА_2 вимушено переселилася проживати до матері, однак продовжила відвідувати школу по місцю проживання діда та часто у нього залишалася. На той час договір дарування уже був укладений, однак про нього їм відомо не було, оскільки коли ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_12 за поясненням причини проживання у квартирі сторонніх осіб, той запевнив, що належну йому частку у квартирі він заповів позивачам, на підтвердження чого представив заповіт. Крім цього пояснив, що ОСОБА_6 в квартирі проживає тимчасово з метою вироблення документів для отримання пенсії по інвалідності. Після цього, в спірну квартиру вони уже не поселялися, однак систематично навідували ОСОБА_12 та надавали йому допомогу. 12.03.2008р. до них зателефонувала сусідка ОСОБА_19 та повідомила, що ОСОБА_12 помер. Їхніми коштами було здійснено організацію похоронів ОСОБА_12, після чого було виявлено факт відсутності в квартирі документів на квартиру, а також заповіт. Коли законний представник ОСОБА_4 звернулася в ЛКП «Господар», їй повідомили, що власником квартири є відповідач згідно договору дарування від 10.10.2006р. За декілька днів після похорону відповідач стала чинити перешкоди позивачам у користуванні квартирою, що спричинило подачу іншого позову до суду про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення, який задоволений рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2010р. Однак у зв’язку із подачею апеляційної скарги, на даний час рішення суду не набрало законної сили.

Таким чином вважають, що в силу того, що оскільки на момент прийняття договору дарування співвласниками квартири були  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які є неповнолітніми, їм належало на праві власності по 1/8 частці в спірній квартирі, ОСОБА_2 проживала у квартирі по 2007р. т.б. на час відчудження квартири, а тому в силу вимог п.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні договору дарування необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування. Договір укладено без отримання дозволу органу опіки та піклування, а тому просять позов задоволити та визнати договір дарування недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, законний представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні  наведеним, доповнили, що на час укладення договору дарування ОСОБА_2 проживала у спірній квартирі, навчалася в СЗШ №19 за місцем проживання.

Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, пояснив що дійсно власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_12, якому належало ѕ частин квартири та ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким належить по 1/8 частині квартири. Вважає, що спірний договір дарування від 10.10.2006р. є законним, оскільки на момент укладення договору позивачі в квартирі не проживали та не були зареєстровані, проживали в іншій квартирі АДРЕСА_2, де зареєстровані і по даний час, а тому при укладенні договору приватний нотаріус не зобов’язаний був отримувати згоду органу опіки та піклування. Також договір дарування не включений у перелік угод визначених ст.71 ЦК України, укладення яких є обов’язковим за згодою органу опіки та піклування.  Крім цього на підставі вимог ст. 361 ЦК України, ОСОБА_12 вправі був розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд. Оскільки відповідач надавала йому допомогу, як особі похилого віку, він вирішив у такий спосіб віддячитися і подарувати свою частку у квартирі. Вказаним договором жодним чином не порушено, чи зменшено обсяг прав позивачів, оскільки він не стосувався належної їм частки у квартирі, на даний час вони залишаються власниками належного їм майна, а тому вважає безпідставним посиланням позивачів на норму п.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Крім цього, згоду інших співвласників квартири ОСОБА_12 був зобов’язаний отримати лише у випадку укладення договору купівлі-продажу. А тому просить у позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_10 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, у вирішення спору покладається на розсуд суду.  А тому суд вважає, що можна розглядати справу у її відсутності.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що в силу вимог п.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні договору дарування частини квартири, співвласниками якої є неповнолітні особи, необхідно отримати згоду органу опіки та піклування. Однак при укладенні оспорюваного договору дарування, ОСОБА_12 не звертався про надання такого висновку до них, як органу опіки і піклування на території якого позивачі зареєстровані. Вказаним договором порушуються права позивачів, оскільки відповідно до вимог ст.50 ЖК України не допускається проживання в квартирі призначеної для однієї сім’ї двома і більше сім’ями.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що в силу вимог п.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні договору дарування частини квартири, співвласниками якої є неповнолітні особи, необхідно отримати згоду органу опіки та піклування. Однак при укладенні оспорюваного договору дарування, ОСОБА_12 не звертався про надання такого висновку до них, як органу опіки і піклування на території якого знаходиться спірна квартира в якій на час укладення договору проживала неповнолітня особа. Вказаним договором порушуються права позивачів, оскільки відповідно до вимог ст.50 ЖК України не допускається проживання в квартирі призначеної для однієї сім’ї двома і більше сім’ями.

Заслухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд задовольняє позов з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» визначено, що   Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей    при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей   при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей    при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину від 13.06.2006р. (а.с.10,11) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, по 1/8 ідеальній частині  квартири АДРЕСА_1.

Згідно витягу з прав власності на нерухоме майно (а.с.43) вбачається, що станом на вересень 2009р. співвласниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 1/8 ідеальної частини, ОСОБА_3 – 1/8 ідеальної частини та їх дідусь-  ОСОБА_12 ѕ ідеальних частин.

Як вбачається з договору дарування частини квартири від 10.10.2006р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 (а.с.39), ОСОБА_12 подарував ОСОБА_6 ѕ частин квартири АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про народження (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, про що вчинено актовий запис №9181 від 05.12.1991р.

 З свідоцтва про народження (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, про що вчинено актовий запис №7411 від 08.12.1994р. Тобто на момент укладення договору дарування від 10.10.2006р. обидвоє позивачів були неповнолітніми.

  В судовому засіданні встановлено, що при укладенні договору дарування частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_12 не представив дозволу органу опіки та піклування на відчуження належної йому частки у квартирі, співвласниками якої являлися неповнолітні позивачі.

Як пояснили представники органів опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації та Личаківської районної адміністрації, ОСОБА_12 до них із заявою про надання такого дозволу не звертався.

Крім цього, судом встановлено, що на час укладення договору дарування від 10.10.2006р., в квартирі АДРЕСА_1 проживала разом з ОСОБА_12 – ОСОБА_2, та навчалася за місцем проживання в СЗШ №19.

 Ці обставини підтвердили в судовому засіданні позивач ОСОБА_2, її мати ОСОБА_4 та не заперечувала відповідач ОСОБА_6, яка ствердила, що позивач ОСОБА_2 переселилася до діда ОСОБА_12, навчалася в СЗШ №19 та проживали в одній кімнаті з дочкою відповідачки.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п.3 ст. 215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір дарування повинен був посвідчуватися за наявності дозволу органу опіки і піклування, оскільки співвласниками квартири АДРЕСА_1 були неповнолітні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  при цьому на час укладення договору позивач ОСОБА_2, яка на той час була неповнолітня, проживала у спірній  квартирі.

В той же час суд враховує, що  внаслідок відчуження частини квартири відповідачу, по відношенню до позивачів   обмежено права і охоронювані законом інтереси дітей щодо права на проживання у спірній кватирі, оскільки без згоди органу опіки та піклування частку на квартиру набули сторонні особи, внаслідок чого відбувається    заселення квартири пл. 44.2 м.кв. призначеної для проживання однієї сім’ї,  сторонніми особами.

А тому суд вважає, що слід позов задоволити та визнати недійсним  договір дарування ѕ частин квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 10.10.2006р. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 215 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»,  суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування ѕ частин квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 10.10.2006р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 103 грн. 50 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені  ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: