КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024 продовжено ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.289, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.3 ст.146 КК України, строк тримання під вартою до 02.08.2024 включно.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існує ризик вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються, оскільки в рамках інших кримінальних проваджень ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підозрюються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, зокрема таких, які пов`язані із застосуванням насильства. Крім того, свідки та потерпілі у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх. Також фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватості, у сукупності свідчать про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених у разі застосування до них більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, враховані дані, що характеризують особу кожного обвинуваченого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_5 подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_6 відбуває покарання без вироку суду протягом 2 років і 2 місяців, що є грубим порушенням його прав. Стверджує, що ОСОБА_6 не переховувався від органів досудового розслідування та суду, не знаходився у розшуку, на допити прибував за першим викликом, добровільно з`явився в судове засідання щодо розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не впливав незаконно на інших учасників справи, не перешкоджав кримінальному провадженню у будь-який спосіб, не вчиняв інших кримінальних правопорушень. Вказує, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності та має міцні соціальні зв`язки. Звертає увагу на значне погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , який потребує стаціонарного лікування, що підтверджується медичними документами. Зазначає, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а зазначені у ньому ризики не підтверджені належними і достатніми доказами.

Захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що ризик впливу на свідків не підтверджений будь-якими доказами, оскільки жоден зі свідків не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами. Звертає увагу, що ОСОБА_8 будь-яких перешкод у кримінальному провадженні не чинив, на свідків не впливав, а тому посилання прокурора на можливе вчинення іншого кримінального правопорушення є абстрактним. Вказує на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він жодних активних дій для переховування не вчиняв. Стверджує, що судом не повно та неналежно спростовано можливості застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до положень ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційних скарг здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані, що характеризують особи обвинувачених, стадію судового розгляду, конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2024, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_8 ,ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 02.08.2024 включно, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3