233 Справа № 233/1974/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 71273,34 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі0 7100,00 грн.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.04.2024 прийнято позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті, учасникам справи встановлені строки на подання заяв по суті (а.с.42).

У судові засідання, призначені на «11» годину «30» хвилин 16 травня 2024 року, «14» годину «00» хвилин «04» червня 2024 року, «10» годину «30» хвилин «25» червня 2024 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.47, 50,55), не з`явився, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не подав.

Вирішуючи питання можливості розгляду справи у відсутність сторін, суд дістає висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду за таких підстав:

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (ч.1). Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (ч.3).  Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (абз.1 ч.6). Днем вручення судової повістки є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (ч.8).

Відповідно до статті 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3).

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1). Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.п.1,2 ч.2). У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч.5).

За приписами п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Про судові засідання, призначені на «11» годину «30» хвилин 16 травня 2024 року, «14» годину «00» хвилин «04» червня 2024 року, «10» годину «30» хвилин «25» червня 2024 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» повідомлявся судом шляхом надсилання судових повісток через систему Електронний суд в його електронний кабінет.

Судові повістки вручені позивачу своєчасно, про що свідчать Довідки про доставку електронного кабінету - а.с. 47,50,55.

Законодавчо покладеного на сторони обов`язку поінформувати суд про причини неявки у судові засідання та причини неможливості прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, позивач не виконав, відповідних заяв від нього до суду не надходило.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

За положеннями ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16.02.2017).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введений воєнний стан, який на теперішній час продовжено.

Формально введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. Зокрема, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України (стаття 12-2), скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється (стаття 26).

З часу надходження позовної заяви до суду (03.04.2024) представник позивача жодного разу провадженням у справі не поцікавилися, що суд розцінює умисним затягуванням позивачем розгляду справи, і внаслідок чого суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

З огляду на встановлені судом обставини та відповідні ним підстави, суд дістає висновку про наявність законодавчо визначених підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Такі висновки суду відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду за постановою від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Зазначені наслідки настають, як зазначалося вище, незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.2 ст.257 ЦПК України), що виключає порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.223 ч.5, 257 ч.1 п.3 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 403340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду з цією заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення позову без розгляду.

       Повний текст ухвали складено 25 червня 2024 року.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складання повного судового рішення.

         Суддя:                                                                                                                                О.В. Каліуш