Єдиний унікальний номер справи 235/2661/23

Номер провадження 2/235/197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 червня 2024 року                                                                         м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля», Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Державного підприємства «Мирноградвугілля» та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 180 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

       Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (в період часу з 23.03.2005 року по 17.07.2008 року та з 28.09.2009 року по 17.01.2017 року). Працював на посаді електрослюсаря підземного.

Крім того, позивач перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Мирноградвугілля» (в період часу з 20.02.2017 року по 31.07.2018 року). Працював на посаді електрослюсаря підземного.

Робота на вугільних підприємствах є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємствах відповідачів став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійних захворювань, а саме: хронічна радикулопатія S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико – динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. – захворювання професійні, встановлені вперше.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.08.2021 року професійні захворювання позивача виникли в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого промислового фактору (важкість праці, пил). За результатами медичного освідчення в медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % за сукупністю хвороби бронхіт, хронічна радикулопатія. Саме за встановленням вказаного відсоткового ступеню втрати професійної працездатності ОСОБА_1 просить солідарно стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійних захворювань, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров`я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 180 000,00 гривень. (а. с. 1-6)

Ухвалою суду від 20.11.2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 41).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України, на виклик не з`явився, надав в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача – адвокат Конюшенко І.Д. (діюча на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру адвоката) адресувала суду заяву, в якій підтримала позов, зазначила, що солідарне стягнення з відповідачів грошової суми у розмірі 180 000,00 гривень компенсує невелику кількість завданих ОСОБА_1 моральних страждань (відчуття фізичного та душевного болю).

Представник відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» не скористався своїм правом в порядку ст. 278 ЦПК України, подати відзив. Належним чином був повідомлений про день та час проведення судового засідання, але до суду не з`явився та про причини своєї неявки суду не повідомив. (а. с. 67, 81,132)

Представник Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Савельєва Т. Д. (діюча на підставі довіреності) на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подала відзив, з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За наявними доказами, долученими до позовної заяви визначено зв`язок між професійним захворюванням позивача та умовами праці саме на ДП «Мирноградвугілля», а не з умовами праці на іншому підприємстві, яке не було останнім місцем роботи позивача та на якому мали місце шкідливі фактори виробничого середовища, які можуть викликати саме те профзахворювання, яке встановлено позивачу. В той же час законодавством визначено, що встановлення того роботодавця, який винен в профзахворюванні особи (якщо у особи таких роботодавців декілька), здійснюється за спеціально визначеною процедурою. Цією процедурою зазначені повноваження покладено не на суд. Суд, на думку відповідача, не може без спеціальних знань зіставляти діагноз, історію виникнення хвороби, динаміку розвитку профзахворювання та інтенсивність впливу шкідливих виробничих факторів на конкретних робочих у того чи іншого роботодавця.

Позивач зазначає що має багаторічний стаж на підприємстві відповідача, але така логіка вважається відповідачем хибною, оскільки критерії стажу роботи на підприємстві або критерії пропорційності такого стажу для визначення одного з роботодавців, який є винним в профзахворюванні особи, законодавством не передбачений.

Крім того, підприємство відповідача не було останнім місцем роботи позивача, де були фактори та умови для виникнення профзахворювання.

Позивачем зазначено, що протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання.

Також, позивач зазначив, що на підприємстві відповідача працював з 23.03.2005 року по 17.07.2008 року та з 28.09.2009 року по 17.01.2017 року на посаді електрослюсаря підземного. Звільнений 17.01.2017 року за власним бажанням. За весь період роботи на підприємстві відповідача, позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони ПрАТ «ШУ «Покровське» умов його праці. Праця, яку він виконував, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Жодних скарг на умови праці від позивача не надходило, обов`язкові медичні огляди проходив за результатами яких його було визнано здоровим та придатним до роботи. Вважає, що відповідач не створював небезпечні та шкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Позивач знав про погіршення свого здоров`я, але продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів, тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди здоров`ю. За такої умови, покладання на ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди за втрати професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій позивача, на думку відповідача, буде не логічним.

Відповідальність за завдану шкоду повинно нести підприємство, з яким позивач перебував в трудових відносинах на час фіксування виникнення професійного захворювання, а саме Державне підприємство «Мирноградвугілля» Так, між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» трудові відносини було припинено 17.01.2017 року, Акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складено 18.08.2021 року, тому з огляду на положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України належним відповідачем по справі має бути саме Державне підприємство «Мирноградвугілля».

Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.19 року є робочою, а тому права на працю він не позбавлений. Органом фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також може отримувати пенсію.

Крім того, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем ОСОБА_1 є значно завищеним, не відповідає критеріям розумності і справедливості та безпідставно завищений.

В цілому з позовними вимогами не погодилася та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню (а.с. 50-57, 93-97).

Представник позивача – адвокат Конюшенко І.Д., відповідно до ч. 2 ст. 278 ЦПК України надала суду додаткові пояснення до позову в яких відповіла на відзив відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» щодо не належного відповідача, обов`язок якого, на її думку, має покладатися на юридичну особу ВП шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».

Так, представником позивача зазначено, що саме в Акті по формі П-4 (пункт 18) від 18.08.2021 року зазначено, що причиною професійного захворювання є робота в умовах тривалого впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри на підприємствах ПрАТ «ШУ «Покровське» та ВП шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля – відповідачі по справі. Взяття на облік профзахворювання на підприємстві, де постраждалий працював останній час, не виключає відповідальності ПрАТ «ШУ «Покровське» (стаж більше 10 років) за спричинену моральну шкоду, а навпаки, ПрАТ «ШУ «Покровське» має понести більшу відповідальність в грошовому вимірі, ніж ДП «Мирноградвугілля». (а.с. 141-142)

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачами по справі:

ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська – Західна №1» в подальшому перейменоване на Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське»:

- з 23.09.2002 року по 01.10.2002 року – заняття в учбовому пункті, прийнятий учеником електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання поверхні на час практики;

- 27.06.2003 року – звільнений за ст. 36 п. 2 КЗпП України по закінченню практики;

- 13.10.2003 року – 01.12.2003 року - заняття в учбовому пункті, прийнятий учеником електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання на час практики;

- 11.06.2004 року – звільнений за ст. 36 п. 2 КЗпП України по закінченню практики;

- 27.09.2004 року – 26.10.2004 року - заняття в учбовому пункті, прийнятий учеником електрослюсаря чергового та по ремонту обладнання на час практики;

- 05.01.2005 року – переведений учеником машиніста підземних установок з повним робочим днем в шахті на час практики;

- 31.01.2005 року – звільнений за ст. 36 п. 2 КЗпП України по закінченню практики;

- 11.03.2005 року – 23.03.2005 року - заняття в учбовому пункті, прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 01.11.2006 року – переведений електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 17.07.2008 року – звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 28.09.2009 року – прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 26.10.2010 року – переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 17.01.2017 року – звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта «Стаханова» перейменоване в подальшому в ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», входить до ДП "Мирноградвугілля":

- з 20.02.2017 року – по 03.03.2017 року – заняття в учбовому пункті, прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 01.04.2017 року – переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 19.10.2017 року – переведений учеником гірничого робочого підземного з повним робочим днем в шахті;

- 19.10.2017 року – переведений учеником гірничого робочого очисного забою з повним робочим днем в шахті;

- 20.12.2017 року переведений гірничим робочим очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 31.07.2018 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (підтверджено записами в трудовій книжці позивача а.с. 19-22).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 18.08.2021 року на підприємстві ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», комісією з залученням заступника начальника відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, заступника директора з охорони праці, страхового експерта з охорони праці відділу з профілактики страхових випадків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, голови ППО ППВПУ шахти «Капітальна», завідувача, терапевтичним відділенням КНП «Родинська міська лікарня» - професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 (хронічна радикулопатія S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ступеню, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз ЛН І-ІІ ст.) виникли у зв`язку з роботою в умовах тривалого впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрація яких перевищували допустимі параметри, а саме: 1) важкість праці, статичне навантаження: ПрАТ «ШУ «Покровське», ВП «Шахата «Капітальна»; 2) пил фіброгенної дії: ПрАТ «ШУ «Покровське», ВП «Шахта «Капітальна» (п. 18 Акту)(а.с. 13-16).

Згідно витягу із амбулаторної карти позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 2015 року періодично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в терапевтичному та неврологічному відділеннях:

- з 06.06.2015 по 15.06.2015 року з діагнозом: ГРЗ;

- з 11.06.2016 по 22.03.2016 року з діагнозом: ГРЗ з явищем трахеїту;

- з 12.09.2016 року по 23.09.2016 року – гостра правобічна люмбоішалгія.

- з 16.01.2017 року по 27.01.2017 року - гострий бронхіт;

- з 01.03.2017 року по 13.03.2017 року - хронічна вертеброгенна правобічна люмбоішалгія;

- 03.07.2017року по 14.07.2017 року з діагнозом: хронічний бронхіт 1 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст., супутній: Хронічний попереково – крижовий радикуліт;

- з 10.10.2017 року по 24.10.2017 року з діагнозом: гострий (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року);

- з 05.02.2018 року по 16.02.2018 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН 1-2 ст.,супутній: Хронічний попереково – крижовий радикуліт;

- з 16.04.2018 року - 29.05.2018 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;

- з 26.04.2018 року по 08.05.2018 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Супутній: хронічний бронхіт;

- з 08.10.2018 року по 22.10.2018 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Супутній: хронічний попереково крижовий радикуліт;

- з 21.01.2019 року по 01.02.2019 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним правобічним корінцевим синдромом;

- з 10.06.2019 року по 21.06.2019 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. Супутний: Хронічний попереково крижовий радикуліт;

- з 13.04.2020 року по 24.04.2020 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Супутній: хронічний бронхіт 2 ст, фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст.;

- з 10.08.2020 року по 25.08.2020 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Супутній: хронічний попереково крижовий радикуліт;

- з 14.12.2020 року по 28.12.2020 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Супутній:хронічний бронхіт;

- з 05.04.2021 року по 16.04.2021 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Супутній: хронічний попереково крижовий радикуліт;

- з 04.06.2021 року по 15.06.2021 року з діагнозом: хронічний вертеброгенний (остеохондроз поперекового відділу хребта за даними рентгену 2017 року) попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язево тонічним правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта. Супутній: хронічний бронхіт 2 ст. Дифузний пневмосклероз. ЛН 2 ст. Пневмоконіоз? (а. с.19-20);

На підтвердження лікування в медичних установах позивачем надано виписні епікризи із КЛПЗ «Покровська міська лікарня» за період з 2017 по 2021 роки. (а. с. 21-29)

-в Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 07.07.2021 року по 22.07.2021 року з діагнозом: хронічна радикулопатіяS1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико – динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Експертне рішення повідомлене додатково. (а. с. 31)

28.07.2021 року Центральною лікарсько-експертною комісією Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» видано повідомлення за № 614 про наявність вперше виявленого професійного захворювання у ОСОБА_1 . За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок №25/791 від 28.07.2021 року про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання: хронічна радикулопатіяS1праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ступеню, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз ЛН І-ІІ ст. При цьому в якості обґрунтування встановлення ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання в даному медичному висновку зазначено: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація щодо умов праці, надана в інформаційній довідці від 01.09.2020 року, згідно якої позивач по справі підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, вимушені нахили корпусу) параметри яких перевищували гранично-допустимі, а також пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі, а також стаж в шкідливих умовах праці – 12 років 3 місяці (а.с. 30).

22.09.2021 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласному центрі медико-соціальної експертизи Обласної профілактичної медико-соціальної експертної комісії та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями 65 % (50 % - хронічна попереко-крижова радикулопатія, 15 % - хронічний бронхіт) з 20.09.2024 року до 01.10.2024 року, встановлено ІІІ групу інвалідності, рекомендоване медикаментозне, санітарно-курортне лікування, що підтверджується довідками серійний номер 12ААА № 106040 та серійний номер 12ААВ № 222921 (а.с. 17, 18).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійних захворювань, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.        Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11 та від 25 травня 1998 року №15, від 24.10.2003 року №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 за моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Так, з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.08.2021 року вбачається, що підприємством, з яким позивач перебував в трудових відносинах 15 років 06 місяців 11 днів, та на якому отримав захворювання з втратою 65% професійної працездатності є відповідачі по справі: Державне підприємство «Мирноградвугілля» таП риватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

Згідно п. 18 вказаного Акту – причина професійного захворювання: робота ОСОБА_1 в умовах тривалого впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри, а саме:

1) важкість праці, статистичне навантаження:

ПрАТ «ШУ «Покровське» важкість праці: Потужність зовнішньої роботи: - при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба – 152,5 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; при роботі з переважною участю м`язів плечового поясу – 90,0 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Робоча поза: в нахиленому положенні менше 20о – 34 % зміни, при нормативному значенні – до 10% зміни; нахили корпусу 140 разів за зміну, при нормативному значенні нахили менше 30о – 50-100 разів за зміну.

ВП «Шахта «Капітальна» Важкість праці: Потужність зовнішньої роботи: при роботі з переважною участю м`язів плечового поясу – 63 Вт, при нормативному значенні 90Вт. Статистичне навантаження за зміну: при утриманні вантажу однією рукою – 47000 кг*с, при нормативному значенні – 36000 кг*с; при утриманні вантажу двома руками – 89000 кг*с, при нормативному значенні 70000 кг*с. Робоча поза: перебування у незручній позі 27% часу зміни, при нормативному значенні – до 25% зміни; вимушені нахили корпусу менше 30о – 111 разів за зміну, при нормативному значенні – 50-100 разів за зміну; переміщення у просторі (переходи, що обумовлені технологічним процесом) – 11,1 м., при нормативному значенні до 8 км за зміну.

2) Пил фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії складала на:

ПрАТ «ШУ «Покровське» - 22,9 мг/м3 при гранично – допустимій концентрації = 2 мг/м3;

ВП «Шахта «Капітальна» - 68,0 мг/м3 при гранично – допустимій концентрації = 4 мг/м3.

Суд, дослідивши вказаний акт та медичні докумсенти, дійшов висновку про те, що позивач захворів професійним захворювання під час роботи на підприємствах відповідачів. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.04.2021 року зафіксовано, що як на підприємстві ПрАТ «ШУ «Покровське» так і на ВП «Шахта «Капітальна» нині відповідач по справі Державне підприємство «Мирноградвугілля» допущено зазначені порушення законодавства про охорону праці (п. 17 Акту). Таким чином, суд приходить до переконання, що наявні підстави для стягнення з ДП «Мирноградвугілля» та ПрАТ «ШУ «Покровське» моральної шкоди за ушкодження здоров`я позивача, але з урахуванням пропорційного співвідношення відпрацьованого часу на підприємствах позивачем ОСОБА_1 .

Суд вказує на помилковість доводів представника відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.08.2021 року вказано висновок про наявність шкідливих умов праці (п. 17). Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» про те, що позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між спричиненою моральною шкодою та діями ПрАТ «ШУ «Покровське», оскільки позивач останній час своєї трудової діяльності працював на підприємстві ДП «Мирноградвугілля», а тому саме це підприємство має нести відповідальність перед позивачем, оскільки актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що працюючи на цих двох підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів позивач ОСОБА_1 отримав професійні захворювання.

Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань, Акт розслідування хронічного професійного захворювання, довідки МСЕК, виписки із медичної картки стаціонарного хворого - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Разом з тим, суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 18.08.2021 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, під впливом виробничого середовища та трудового процесу, рівні концентрації яких перевищували допустимі параметри (п. 18 Акту).

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок, беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення. Оскільки його зарплата повністю забезпечувала потреби його сім`ї, а на теперішній час, у зв`язку із втратою працездатності, він втратив можливість заробляти на потреби родини. Позивач позбавлений можливості повноцінно виховувати своїх дітей: доньку ОСОБА_2 , 2007 року народження, яка досягла того віку, коли має продовжувати спеціалізоване навчання, та сина ОСОБА_3 , 2017 року народження, який ще достатньо маленький і потребує уваги та піклування саме батька. Наявність у позивача хронічних захворювань, змушують його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання і позначається на його психологічному стані.

По суті інших доводів представника відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське» (недоведеність моральних страждань з огляду встановлення 3 групи інвалідності, яка у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затв. Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. встановлюється у разі функціональних порушень в організмі помірної важкості, в зв`язку з чим позивач не обмежений здійснювати трудову діяльність), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємствах відповідачів ПрАТ «ШУ «Покровське» та ДП «Мирноградвугілля», внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів зазнав професійних захворювань (радикулопатія, бронхіт) із втратою професійної працездатності ступенем 65 %, що, на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»).

Розглядаючи вимоги позивача щодо солідарного стягнення шкоди, суд керується нормами статті 540 ЦК України, якою передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання. Ухвала КЦС ВС від 13.11.2019 року у справі № 638/18231/15-ц

Аналіз норм ЦК України дозволяє зауважити, що встановлення солідарних зобов`язань відбувається досить рідко. Безумовно, законодавець передбачає виникнення солідарних зобов`язань лише у випадках наявності множинності осіб у зобов`язаннях, як правило, на боці боржника. Тобто, якщо частина перша статті 541 ЦК України передбачає виникнення і солідарного обов`язку, і солідарної вимоги, однак за змістом норм ЦК України переважно йдеться про виникнення саме солідарного обов`язку.

На рівні ЦК України про солідарні пасивні зобов`язання йдеться коли особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України).

При існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України). Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних (згідно позову: захворювання бронхів і легень приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка) та душевних страждань позивача (порушення нормального перебігу життя, втрата виробничих здібностей), ступінь втрати професійної працездатності, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним частково задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши на користь позивача ОСОБА_1 з ПрАТ «ШУ «Покровське» грошову суму у розмірі 75 000 гривень, а з ДП «Мирноградвугілля» грошову суму у розмірі 35 000 гривень.

Оскільки позивачем надано суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, тому суд ґрунтує своє рішення саме на цих доказах.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2статті 164ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди з ПрАТ «ШУ «Покровське» в розмірі 75 000 гривень та з ДП «Мирноградвугілля» в розмірі 35 000 гривень підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я без урахування утримання обов`язкових податків і зборів.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ПрАТ «ШУ «Покровське» - 447,33 гривень та ДП «Мирноградвугілля» - 208,76 гривень, пропорційно стягнутої суми (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

       Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля», Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське`про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське`на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі в сумі 656 (шістсот п`ятдесят шість) гривень 09 (дев`ять) копійок, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідачів:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави судовий збір в сумі 447 (чотириста сорок сім) гривень 33 (тридцять три) копійки;

-стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 208 (двісті вісім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

               Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 18.06.2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Державне підприємство «Мирноградвугілля», ЄДРПОУ 32087941, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, б. 1;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.

       Суддя:                                                                  А. С. Кузнєцова