Справа № 2-4252/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

       головуючого судді - Виноградової Н.В.,

       при секретарі - Шушулкова М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовними вимогами про стягнення грошової суми у розмірі 77036гривень.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за розписками у розмірі 51496гривень та 30000гривень –моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, хоча й не заперечувала факту отримання грошових коштів від позивача про що власноручно написала відповідні розписки, також пояснила, що запозичені кошти не повернула в зв`язку зі скрутним фінансовим становищем.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 10 листопада 2008р. ОСОБА_1 дав в бог ОСОБА_2 грошові кошти на суму 2000 (дві тисячі) доларів США.

Відповідно до розписки, складеної особисто ОСОБА_2 , вона зобов`язалась повернути зазначену суму, а також проценти за використання коштів (5%) щомісячно. На неодноразові вимоги щодо повернення зазначеної суми боргу, а також процентів за її використання відповідач не відреагував, скласти розписку щодо визначення дати повернення боргу відповідач відмовився. Станом на 10 червня 2011р. грошову суму у розмірі 2000 доларів США, а також процентів за її використання ОСОБА_2 не повернула, тим самим порушила домовленості та не виконала зобов`язання.

10 квітня 2009р. ОСОБА_1 дав в борг ОСОБА_2 грошові кошти на суму 1000 (одну тисячу) доларів США.

Відповідно до розписки, складеної особисто ОСОБА_2 , вона зобов`язалась повернути зазначену суму. На неодноразові вимоги щодо повернення зазначеної суми боргу, відповідач не відреагував, скласти розписку щодо визначення дати повернення боргу відповідач відмовився. Станом на 10 червня 2011р. грошову суму у розмірі 1000 доларів США, ОСОБА_2 не повернула, чим порушила домовленості та не виконала зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти за використання простроченої суми.

Відповідно до розрахунку, з 10 листопада 2008року по 10 липня 2011року сума боргу по першій розписці з процентами дорівнює 41600гривень.

Індекс інфляції за весь період прострочки становить 1416 гривень. Облікова ставка НБУ становить 3% 8000/100*6%(2 повних роки прострочки)=480гривень. Сума боргу по другій розписці: 8000+1416+480=9896гривень.

Загальна сума боргу: 41600+9896=51496гривень.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до вимог ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оцінуючи вказані обставини суд дійшов висновку про те, що сторонами дійсно був укладений договір позики, договір був укладений у простій письмовій формі, що відповідає вимогам закону про форму договору, позивач –позикодавець передав, а відповідач –позичальник отримав грошову суму у розмірі 3000 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сто­рони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вима­гати від боржника виконання його обов`язку.

       Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст.1 і цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК України).

       Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передба­чених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України).

       За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених дого­вором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

       Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача належить стягнути 51496гривень, а також судові витрати понесені позивачем в розмірі 120 гривень - витрат на ІТЗ судового процесу.

Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки за вимогами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. моральна шкода підлягає відшкодуванню тільки у випадках встановлених законом. Оскільки законодавством не передбачені підстави для відшкодування моральної шкоди у разі невиконання зобов`язань боржника за договором позики, тому вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 598, 611, 612, 625, 1046,1047, 1049,1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 51496 (п`ятдесят одна тисяча чотириста дев`яносто шість)гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 514гривень 96коп. – державного мита.

В задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: