КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/3052/15 Головуючий у суді першої інстанції - Шестопалова Я.В.

Номер провадження № 22-ц/824/7495/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року ПАТ «Київобленерго» звернулось до суду першої інстанції із вказаним позовом, який мотивовано тим, що 06 березня 2013 року між ПАТ «АЕС Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ОСОБА_1 було укладено договір №200569695 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п. 1 якого енергопостачальник взяв на себе зобов`язання надійно поставляти споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах, безпеки, якості, а споживач в свою чергу, зобов`язався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

Позивач зазначав, що відповідач використану електроенергію не оплачує в повному обсязі та станом на 22 квітня 2014 року має борг в сумі 1 772,27 грн, тому просив стягнути із відповідача борг за спожиту електроенергію в розмірі 1 772,27 грн та судовий збір.

В подальшому, 30 квітня 2020 року ПАТ «Київобленерго» направило до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просило стягнути із відповідача борг за спожиту електроенергію в розмірі 6 254,74 грн та судовий збір.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2023 року позовні вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 6 254,74 грн. Повернуто ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з державного бюджету судовий збір у розмірі 487,20 грн, сплаченого згідно платіжного доручення № 2005849103 від 21.05.2015 року та сплаченого згідно платіжного доручення № 2004713626 від 18.03.2014 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що розрахунок позивача щодо наявності у відповідача боргу було перевірено НКРЕКП і в листі від 22 вересня 2015 року №4591 викладено висновок, згідно якого наданий позивачем розрахунок заборгованості визнано некоректним у зв`язку із порушенням положень п.п.19-21 Правил розрахунків з населенням за спожиту електричну енергію.

Доводами апеляційної скарги також є те, що під час укладання Договору №500569695 від 06 березня 2013 року про користування електричною енергією сторони дійшли згоди, що споживач не має заборгованості і тому обов`язковий графік погашення не складався. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що в нього відсутній борг станом на березень 2013 року.

В апеляційній скарзі також зазначено, що позивачем до суду було надано також особову картку споживача, за якою обліковується борг у розмірі 6 254,74 грн. Проте, ОСОБА_1 звертає увагу, що вказана картка не відповідає вимогам Правил розрахунків з населенням за спожиту електричну енергію, оскільки відсутні відомості про обов`язкові щомісячні показники лічильника в режимах пік, напівпік, ніч, обсяг енергії, норми пільгового споживання. Зазначено, що саме тому було заявлено клопотання про визнання вказаної особової картки неналежним доказом.

Апелянтом також зазначається, що ним за період часу з листопада 2018 року по лютий 2020 року було сплачено за квитанціями з підтвердженням банківськими чеками за кожен місяць на загальну суму 3 966,09 грн.

Крім того, ОСОБА_1 також вважає неправомірним посилання районного суду на постанову Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №369/10226/19, як на підтвердження встановлення факту наявності у нього заборгованості перед позивачем, оскільки предметом розгляду вказаної справи було саме дії позивача щодо направлення попереджень про відключення електроенергії, а не встановлення розміру заборгованості та правомірності його нарахування.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» постачало електроенергію за регульованим тарифом на території Київської області.

До 01 січня 2019 року постачання електричної енергії на території Київської області здійснювалося ПрАТ «Київобленерго». З 01 січня 2019 року послуги з постачання електричної енергії надаються ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». ПрАТ «Київобленерго» продовжує здійснювати свою ліцензовану діяльність в частині розподілу електричної енергії, на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП №1382 від 08 листопада 2018 року.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Київобленерго» від 21 серпня 2020 року прийнято рішення щодо зміни найменування Товариства на ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

03 вересня 2020 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни найменування товариства на ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року, ОСОБА_1 належить 23/100 частини квартири АДРЕСА_2 а.с.82, т.1).

Відповідно до довідки Управління житлово-комунального господарства «Біличі» від 26 травня 2014 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та прописані шість осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Вказано, що ОСОБА_1 сусід по квартирі (а.с.209, т.1).

Судом встановлено, що 06 березня 2013 року між ПАТ «АЕС Київобленерго», правонаступником якого є ПАТ «Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ОСОБА_1 було укладено договір №200569695 про користування електричною енергією (а.с.6-12, т.1).

Відповідно до п. 1 вказаного Договору, енергопостачальник взяв на себе зобов`язання надійно поставляти споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до дозволеної потужності 1,7 кВт., з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов`язувався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до положень п.16 Договору оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показів приладу обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Споживач щомісяця самостійно проводить знімання показів приладу обліку, розрахунок обсягу і вартості спожитої електричної енергії та оформлення платіжного документу. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показів приладу обліку та оформлення платіжних документів споживачем. У разі виявлення невідповідності фактично спожитої (за знятими енергопостачальником показами приладу обліку) та оплаченої споживачем електричної енергії (недоплати), енергопостачальник оформляє додатковий платіжний документ та надає його споживачу. Споживач оплачує додатковий платіжний документ разом із найближчою оплатою за розрахунковою книжкою. У разі отримання житлової субсидії на оплату електричної енергії розмір плати споживача за використану електричну енергію визначається відповідно до порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. У разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов`язкової оплати поточних платежів. Заборгованість споживача визначається за рішенням суду.

Відповідно до положень п.18 Договору у разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов`язкової оплати поточних платежів.

Відповідно до п. 20 Договору споживач несе відповідальність за не оплату або прострочення внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання обґрунтованих вимог енергопостачальника.

В матеріалах справи міститься також рішення комісії ІКЦ, оформлене протоколом №9 від 06 червня 2014 року, згідно якого вбачається, що з метою звірки платежів 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся на особистий прийом до інформаційно-консультаційного центру, працівником товариства було проведено перевірку правильності нарахувань та оплати за використану електричну енергію. За результатами перевірки ОСОБА_1 було надано роз`яснення, щодо правил проведення розрахунку за використану електроенергію. З громадянином ОСОБА_1 було узгоджено суму заборгованості, що виникла в результаті некоректних розрахунків за розрахунковою книжкою. Згідно з наданими показниками станом на 22 квітня 2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_1 сума заборгованості становить 1772,27 грн. Так як ОСОБА_1 заперечує факт вручення попередження та у зв`язку із неможливістю встановлення достовірності підпису особи, що підписала дане попередження, 30 квітня 2014 року товариством, не зважаючи на наявний борг на особовому рахунку, електропостачання ОСОБА_1 було відновлено без стягнення плати за повторне підключення. Товариство готує документи для передачі в суд щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за використану електроенергію (а.с.15-17, т.1).

Згідно особової картки споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок: № НОМЕР_1 вбачається, що за позивачем обліковується борг за користування електричною енергією в сумі 6 254,74 грн станом на 31 березня 2020 року (а.с.123, т.2).

Також було надано детальний розрахунок заборгованості споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з травня 2009 року по січень 2019 року, де зазначено, що розмір заборгованості становить 6 409,87 грн (а.с.211-213, т.2, а.с.95-98, т.3).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», мотивував своє рішення тим, що позивачем було надано належні та допустимі докази наявності у відповідача по справі заборгованості з оплати за електроенергію, а саме: особову картку споживача, а також детальний розрахунок заборгованості.

Крім того, суд також зазначив, що заборгованість відповідача також підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року у цивільній справі № 369/10226/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії. Вказаним рішенням судом встановлено, що споживач невчасно та систематично та не в повному обсязі розраховувався за спожиту електричну енергію. Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року залишено в силі. Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишено в силі.

Щодо застосування строку позовної давності, то районний суд вказав, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу. Так, судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2014 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» заборгованість по оплаті наданих послуг в сумі 1 772 грн. 27 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Суд зазначив, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2015 року судовий наказ № 367/5228/14-ц від 21 серпня 2014 року, виданий Ірпінським міським судом Київської області за заявою ПАТ «Київобленерго» про стягнення боргу за спожиту електроенергію у сумі 1 772,27 грн та судовий збір в розмірі 243,60 грн з ОСОБА_1 було скасовано. Даний судовий наказ набрав законної сили 12 січня 2015 року та виданий стягувачу для пред`явлення до примусового виконання 25 лютого 2015 року, що свідчить про те, що до моменту його скасування 17 квітня 2015 року порушене право позивача не підлягало захисту.

Вказано, що 08 травня 2015 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з даним позовом. Суд першої інстанції вказав, що слід врахувати, що саме з моменту винесення Ірпінським міським судом Київської області ухвали від 17 квітня 2015 року про скасування судового наказу від 21 серпня 2014 року, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, знову почався перебіг позовної давності. Оскільки саме з цього часу у стягувача виникло право звернутися з тими ж вимогами в позовному провадженні, а порушене право, після скасування наказу, знову підлягало захисту.

Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує.

Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Крім того, споживач зобов`язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Згідно статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені правовідносини регламентуються також Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Пунктом 6 Постанови «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 передбачено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.

Згідно з п. 1.1.1 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачами (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Згідно з п. 5.1.1. ПРРЕЕ визначено, що оператор системи має право, зокрема,: отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи; тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно з п. 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; 4) здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; 11) надавати розрахункові документи на вимогу представників електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень або після отримання споживачем офіційного запиту відповідного учасника роздрібного ринку) для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам засобу комерційного обліку.

Апеляційний суд, здійснивши аналіз наданих сторонами по справі документів, встановив, що доводи апеляційної скарги в частині того, що у відповідача по справі станом на день укладення Договору №200569695 про користування електричною енергією від 06 березня 2013 року між ПАТ «АЕС Київобленерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ОСОБА_1 , відсутня заборгованість з оплати послуг з постачання електричної енергії, є необґрунтованими, оскільки з положень п.18 вказаного Договору вбачається, що у разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов`язкової оплати поточних платежів. Крім того, суд враховує, що сторони узгодили, що заборгованість споживача визначається за рішенням суду (п.16 Договору).

Таким чином, відсутність в матеріалах справи графіку погашення заборгованості не свідчить про її відсутність.

Щодо посилання апелянта на те, що особова картка не є належним і допустимим доказом по справі, оскільки відсутні відомості про обов`язкові щомісячні показники лічильника в режимах пік, напівпік, ніч, обсяг енергії, норми пільгового споживання, то апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, в матеріалах справи міститься особова картка споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок: № НОМЕР_1 вбачається, що за позивачем обліковується борг за користування електричною енергією в сумі 6 254,74 грн станом на 31 березня 2020 року (а.с.123, т.2).

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про те, що оскільки у вказаній особовій картці немає інформації про обов`язкові щомісячні показники лічильника в режимах пік, напівпік, ніч, обсяг енергії, норми пільгового споживання, то вона є неналежним доказом, оскільки вказана інформація міститься в рахунках за електроенергію, які надсилались на адресу відповідача й вказана інформація повністю узгоджується із відомостями, які зазначені в особовій картці ОСОБА_1 (а.с.211-251, т.2).

Щодо посилання ОСОБА_1 на лист НКРЕКП від 22 вересня 2015 року №4591/15/59-15 як на підставу того, що позивачем було надано невірний розрахунок заборгованості в даній справі, то апеляційний суд відхиляє вказані доводи з тих підстав, що із вказаного листа неможливо встановити який саме документ було надано комісії для оцінки й чи він стосується розміру заборгованості за спірний період у відповідача по справі.

Разом з тим, здійснивши аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості, апеляційний суд встановив, що у вказаному розрахунку відсутні відомості про деякі платежі, здійснені відповідачем з оплати послуг з постачання електричної енергії, що підтверджується квитанціями касового обслуговування.

Так, зокрема, у розрахунку заборгованості відсутні дані про сплату ОСОБА_1 коштів за постачання електричної енергії: за березень 2013 року - 41,90 грн (а.с.82, т.4), за червень 2013 року - 55,05 грн (а.с.85, т.4), за вересень 2013 року - 62,75 грн (а.с.888, т.4), жовтень 2013 року - 39,70 грн (а.с.89, т.4), листопада 2013 року - 123,66 грн (а.с.90, т.4), за лютий 2014 року - 127,96 грн (а.с.70, т.4), за березень 2014 року - 107,83 грн (а.с.71, т.4), за квітень 2014 року - 40,66 грн (а.с.72, т.4), за січень 2015 року - 54,12 грн (а.с.57, т.4), за квітень 2015 року - 42,56 грн (а.с.60, т.4), за червень 2015 року - 39,04 грн (а.с.62, т.4), за жовтень 2015 року - 68,63 грн (а.с.66, т.4), за січень 2016 року - 233,47 грн (а.с.92, т.4), за березень 2016 року - 158,38 грн (а.с.94, т.4), за вересень 2016 року - 213,52 грн (а.с.45, т.4), за червень 2018 року - 155,13 грн (а.с.239, т.3).

Таким чином, позивачем не було враховано сплату відповідачем грошових коштів за послуги з постачання електричної енергії у розмірі 1 564,36 грн.

Оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за спожиту електричну енергію заборгованості в розмірі 6 254,74 грн, а також враховуючи сплачені відповідачем кошти у розмірі 1 564,36 грн, які не були враховані позивачем, то апеляційний суд доходить висновку про зменшення розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, а саме з 6 254,74 грн до 4 690,38 грн (6 254,74 грн - 1 564,36 грн).

Заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо позовних вимог в іншій частині ( на суму 4690,38 грн) колегією суддів оцінюється критично, оскільки останній не надав суду належних та допустимих доказів про оплату ним наданих послуг у зазначеному розмірі. Матеріали справи не містять квитанцій про оплату даних послугу зазначеному вище розмірі, а доводи відповідача про втрату ним даних квитанцій не є достатніми для спростування доводів позивача у цій частині.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що заборгованість відповідача також підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року у цивільній справі № 369/10226/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та постановою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року, то апеляційний суд звертає увагу, що предметом цього спору є саме дії ПрАТ «Київобленерго» щодо направлення попереджень про відключення електроенергії, а не встановлення розміру заборгованості та правомірності його нарахування, чи відключення постачання електричної енергії.

Щодо застосування строку позовної давності, про яку просить відповідач по справі, то апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу й судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2014 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» заборгованість по оплаті наданих послуг в сумі 1 772 грн. 27 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», судовий збір в розмірі 243,60 грн (а.с.5, т.1).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2015 року судовий наказ № 367/5228/14-ц від 21 серпня 2014 року, виданий Ірпінським міським судом Київської області за заявою ПАТ «Київобленерго» про стягнення боргу за спожиту електроенергію у сумі 1 772,27 грн та судовий збір в розмірі 243,60 грн з ОСОБА_1 було скасовано (а.с.4, т.1).

Даний судовий наказ набрав законної сили 12 січня 2015 року та виданий стягувачу для пред`явлення до примусового виконання 25 лютого 2015 року, що свідчить про те, що до моменту його скасування 17 квітня 2015 року порушене право позивача не підлягало захисту.

В подальшому 08 травня 2015 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з даним позовом (а.с.1-18, т.1).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно виснував, що саме з моменту винесення Ірпінським міським судом Київської області ухвали від 17 квітня 2015 року про скасування судового наказу від 21 серпня 2014 року, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, знову почався перебіг позовної давності. Оскільки саме з цього часу у стягувача виникло право звернутися з тими ж вимогами в позовному провадженні, а порушене право, після скасування наказу, знову підлягало захисту.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, а саме з 6 254,74 грн до 4 690,38 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2023 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за спожиту електричну енергію змінити, шляхом зменшення суми заборгованості, зазначивши замість 6 254,74 грн суму заборгованості - 4 690,38 грн. (чотири тисячі шістсот дев`яносто гривень 38 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв