ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2006 р. 11-10 Справа № АС-13/321-06
вх. № 8298/1-13
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін : позивача - не явився
1 відповідача - Яковенко С. С., дов. № 22 від03.08.06 р.
2 відповідача - Фоменко О. П., директор., посв. № 400282
по справі за позовом Ізюмська ОДПІ, м. Ізюм
до ПП "Фортуна" м. Ізюм,
ПСП "Рубін", м. Ізюм
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Ізюмська ОДПІ Харківської області, просить визнати недійснимугоду (господарське зобов’язання) – договір № 012 від 07.04.01 р. між ПП „Фортуна” та ПСП „Рубін”, як таку, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнути все отримане сторонами за зобов’язаннями в доход держави, посилаючись на положення ст. 207, ст. 208 ГК України, ст. 203, ст. 215, ст. 227 та ст. 228 ЦК України.
Перший відповідач, ПП „Фортуна”, у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність протиправного умислу в діях підприємства при укладання оскарженої угоди (господарських зобов’язань) та на те, що укладання договору не призвело до ухилення від оподаткування та несплати обов’язкових платежів до бюджету.
Другий відповідач, ПСП „Рубін”, відзив на позов не надав, але представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на правомірність дій підприємства при укладанні та виконанні договору (господарський зобов’язань).
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що позивачем були проведені перевірки підприємств відповідачів (акти перевірок від 15.07.05 р. та від 21.06.05 р. відповідно) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та спати податків та зборів за період з 01.04.02 р. по 31.03.05 р. Результати перевірки ПП „Фортуна” викладені в акті № 349/233-31476700/198-ДСК від 21.06.05 р., а ПСП „Рубін” – в акті № 448/233-22664769/228-ДСК від 21.06.05 р.
Як вказує позивач, при проведенні вищевказаних перевірок працівниками Ізюмська ОДПІ Харківської області був встановлений факт укладання відповідачами договору № 012 від 07.04.01 р., у зв’язку з чим ПП „Фортуна” включало до складу валових витрат суми згідно рахунків, які надавало ПСП „Рубін” по компенсації затрат по утриманню приміщення магазину „Центральний гастроном” за адресою: м. ізюм, вул. Соборна, 35. При цьому компенсувалися витрати по оплаті за водопостачання та водовідведення, енергопостачання та охорону приміщення. Проте, за даними позивача, які ґрунтуються на результатах зустрічної документальної перевірки ПСП „Рубін” (акт № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.08.05 р.), приміщення вказаного магазину за договором купівлі-продажу № 011 від 07.04.01 р. належить ПП „Фортуна” і саме це підприємство здійснює у цьому приміщенні господарську діяльність (на площі 79,9 кв. м) разом з ПП Фоменко О.П. (168,3 кв. м).
Оскільки ПСП „Рубін” фактично відсутній в приміщенні магазину, не має виробничих потужностей та ліцензії для надання послуг по водопостачанню, охороні та постачанню електроенергії і надання цих послуг не передбачено статутом, позивачем зроблений висновок про укладання договору № 012 від 07.04.01 р. з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яка виражена у тому, що цей договір порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.
В позові позивач не вказує чим саме відповідачі або один з них порушив основні принципи існуючого суспільного ладу.
Також у позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач вказує на те, що на час укладання оскарженого договору ПСП „Рубін” фактично не існувало, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.06.01 р., що свідчить про те, що дане підприємство не могло бути учасником господарських правовідносин.
Позивачем до матеріалів справи наданий оскаржений в даному провадженні договір № 012 від 07.04.01 р., відповідно якого сторони домовилися, що відповідно укладеному між ними договору купівлі-продажу № 011 від 07.04.01 р. приміщення магазину і факту наявності на момент продажу у ПСП „Рубін” (продавець) договорів з енергопостачальними організаціями ПП „Фортуна” зобов’язується компенсувати витрати ПСП „Рубін” по рахункам за споживання електроенергії, води та стоків, а також за охорону приміщення. Вказані витрати повинні підтверджуватися відповідними рахунками, які надаються платнику в момент виставлення рахунку за поточний місяць. Сторони також обумовили, що компенсація витрат також оформлюється актами приймання-передачі послуг. Строк дії даного договору встановлений до 31.12.06 р.
З аналізу вказаного договору випливає, що твердження позивача стосовно того, що цей договір передбачає надання другим відповідачем на користь першого відповідача послуг по постачанню електроенергії, водопостачанню, водовідведенню та охороні не відповідає дійсності, оскільки предметом договору є компенсація відповідних витрат організаціям, що надають ці послуги. Тобто позивачем дане помилкове тлумачення суттєвих умов договору.
Також позивачем до матеріалів справи наданий статут ПСП „Рубін”, затверджений власником підприємства 14.06.01 р. і зареєстрований виконкомом міської ради 20.06.01 р., в якому записано, що дане підприємство створене в результаті перетворення ТОВ „Рубін”. Тобто ПСП „Рубін” є правонаступником ТОВ „Рубін”. Як пояснив в судовому засіданні представник другого відповідача, перетворення підприємства пов’язано лише із зміною назви, оскаржений договір укладався гр. Фоменком О.П., який був засновником та директором і ТОВ „Рубін”, і ПСП „Рубін” попередньо в усній формі як договір наміру, а в подальшому, після реєстрації та отримання печатки, був оформлений в письмовій формі і підпис особи, що його укладала з боку ПСП „Рубін”, засвідчена печаткою підприємства.
Як вбачається з оскарженого договору, на ньому є підпис гр. Фоменка О.П. і печатка ПСП „Рубін”, що підтверджує пояснення представника другого відповідача.
Крім того, представники відповідачів в судовому засіданні підтвердили, що підприємствами на протязі строку дії договору виконувалися і виконуються всі зобов’язання по ньому. Представник позивача також підтвердив те, що умови договору його учасниками виконувалися.
Оскільки відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства суд оцінює стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (п. 10 Роз’яснення ВАС України № 02-5/111 від 12.03.99 р. з подальшими змінами та доповненнями „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”) суд вважає необхідним відмітити, що згідно положенням ст. 26 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на час укладання оскарженої угоди, юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Відповідно свідоцтва про державну реєстрацію ПСП „Рубін” дане підприємство було зареєстроване 20.06.01 р. Наступне вчинення дій (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.) свідчать про схвалення угоди юридичною особою, тому вимога позивача про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди є безпідставною (п. 9.2 Роз’яснення).
В позові позивач наполягає на порушенні відповідачами при укладанні оскарженої угоди вимог ст. 203, ст. 215, ст. 227 та ст. 228 ЦК України. Але слід відмітити, що на час укладання договору був чинним ЦК УРСР (1963 р.), яким слід було керуватися. З набранням чинності ЦК України (з 01.01.04 р.) введено поняття „правочину” і в Кодексі відсутнє поняття „угоди”.
Тобто вище переліченими нормами ЦК України не регламентується укладання угод, а тому посилання на їх положення є безпідставним.
Позивач у позові, а його представник в судовому засіданні наполягають на тому, що протиправна мета при укладання договору з боку ПП „Фортуна” полягає в ухиленні від оподаткування, оскільки при перевірці цього підприємства було виявлено, що платник платежі за оскарженим договором включав до валових витрат і тим самим занизив податкові зобов’язання по податку на прибуток.
У відзиві на позов та поясненнях представника в судовому засіданні перший відповідач вказує на те, що за результатами перевірки позивачем по даній справі було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132308/0 від 24.06.05 р. про донарахування податку на прибуток, яке було скасоване рішенням ДПА Харківської області. Представник позивача підтвердив цей факт, тому відповідно п. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доведенню в даному провадженні.
Таким чином твердження позивача щодо наявності фактів ухилення від оподаткування з боку ПП „Фортуна” не відповідають ним же підтвердженим обставинам.
Позивач однією з підстав для визнання угоди недійсною вказує відсутність ПСП „Рубін” за юридичною адресою і посилається на акт позапланової зустрічної перевірки № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.08.05 р. Проте ні в позові, ні в поясненнях представника не вказано про який проміжок часу йде мова.
В наданому до матеріалів справи акті перевірки № 448/23-22664769/228-ДСК від 15.07.05 р. вказано, що дана перевірка була проведена за юридичною адресою підприємства: м. ізюм, вул. Соборна, 35, і в журналі реєстрації перевірок був зроблений запис № 2 від 11.07.05 р., що спростовує відсутність підприємства за юридичною адресою, навіть якщо за цією адресою господарська діяльність не здійснюється.
Суд вважає необхідним відмітити, що в позові позивач посилається на акти перевірок ПСП „Рубін” за однаковими номерами 448/23-22664769/228-ДСК від 15.08.05 р., від 21.06.05 р. але актів від цих дат до матеріалів справи не надано. Тобто твердження стосовно перевірок даного підприємства від 15.08.05 р. та від 21.06.05 р. документально не підтверджено.
В позові записано, що в ст. 208 Господарського кодексу України передбачається, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Проте ні в позові, ні в подальших поясненнях позивач не вказує які саме господарські зобов’язання він вважає такими, що укладені з протиправною метою.
В позові позивач просить стягнути в доход держави все отримане сторонами. Але ні в позові, ні в подальших поясненнях позивачем не вказано яка сума підлягає стягненню в бюджет, як, ким і коли вона була визначена.
Зважаючи на встановлені судом обставини, позовні вимоги заявлені без належних підстав, документально не доведені і ґрунтуються на помилковому застуванні норм чинного на час укладання угоди і на теперішній час законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 8, 9, 71, 86, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі
заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 01.09.06 р.
Суддя Водолажська Н.С.