Справа № 159/2765/24

Провадження № 2/159/922/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» про стягнення заборгованості при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги, пояснює, що в період з 13.04.2021 по 20.02.2023 працював в ТзОВ «УКРДОРС». Наказом № 32/к від 20.02.2023 його звільнено з роботи, згідно п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін. При звільненні відповідач не провів повністю розрахунок. Просить стягнути з відповідача заборговані суми при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Заперечення відповідача.

Відповідач у відзиві зазначив, що при звільненні, з позивачем не проведено розрахунок та заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій та невиплаченій заробітній платі складає 38799 грн. 08 коп. (з врахуванням сум податків та зборів). В цій частині відповідач позов визнає. Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то його розмір становить 54944,50 грн. (з врахуванням сум податків та зборів). Відповідач при стягненні середнього заробітку просить врахувати важкий фінансовий стан підприємства.

Мотивувальна частина рішення.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно витягу з трудової книжки, позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» з 13.04.2021 та був звільнений 20.02.2023, на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін.

В день звільнення належні позивачу суми не були виплачені повністю.

Сума, належна позивачу до виплати при звільненні, становить 38799 грн. 08 коп. (з врахуванням сум податків та зборів), що не заперечується сторонами.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Згідно п.5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Середньоденний заробіток позивача, розрахований відповідно до вказаного порядку, складає 422,65 грн., з чим погодились обидві сторони.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період 6 місяців, починаючи з 21.02.2023 року і до 21.08.2023 року.

У вказаний період було 130 робочих дні.

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку з дня його звільнення, за період з 21.02.2023 року до 21.08.2023 року становить: 422,65 грн. х 130 днів = 54944,50 грн. (з врахуванням сум податків та зборів).

18 липня 2018 року Верховний Суд України дійшов висновку (справа № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18), що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Законодавець обмежив суму стягнення середнього заробітку, підстав обмежувати її ще більше суд у цьому випадку не вбачає. Наслідки ситуації, яка склалася в державі, відчуває на собі не лише відповідач, але й позивач, який внаслідок несвоєчасної виплати заробітку взагалі залишився без засобів для існування у складний період. Пам`ятаючи це, відповідач мав надавати розрахункам з позивачем пріоритет і запобігати ситуації, яка склалася.

Керуючись ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст.47, 116, 117 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 38799 (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 08 коп. (без врахування сум податків та зборів), заборгованих при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 21.02.2023 року до 21.08.2023 року, в сумі 54944 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. (з врахуванням сум податків та зборів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОРС» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий:С. Л. ПАНАСЮК