ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 15/81

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - В.В. Андрієнко, судді: В.В. Шапран, С.І. Буравльов) від 13.04.2023

у справі № 15/81

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс"

2) Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"

3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногор Лариси Віталіївни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Міністерство економіки України

Фонд державного майна України

про визнання недійсним результатів відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколом № 3, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень і записів про право власності,

в межах справи № 15/81

за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод"

за участі Прокуратури міста Києва

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - Вегера А.А., адвокат,

представник відповідача-1 - Снісаренко Д.І., адвокат,

представник відповідача-2 - не з`явився,

представник відповідача-3 - не з`явився,

представник третьої особи-1- не з`явився,

представник третьої особи-2 - Євич О.П., в порядку самопредставництва.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 12.07.1996 Арбітражний суд міста Києва ухвалив порушити, за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" (далі - Боржник).

01.10.1997 Арбітражний суд міста Києва постановив визнати Боржника банкрутом з призначенням ліквідаційної комісії.

23.04.2002 Господарський суд міста Києва ухвалив здійснювати подальший розгляду справи із застосуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 30.06.1999.

За час провадження у цій справі ліквідатор Боржника неодноразово змінювався, зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 усунуто арбітражного керуючого Агафонова Олега Юрійовича від виконання повноважень ліквідатора Боржника та призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.

1.2. 31.10.2019 Приватне акціонерне товариство "Енергетичний завод "Енергетик" (далі - Позивач) подало позов про:

1) визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу майна Боржника, який проведено 09.11.2016 Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею "Епсілон", оформлених протоколом № 3 проведення відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016 (далі - Аукціон), а саме майна: ТП-ТМ-1000/10, трикутник зірка у кількості 4 штуки, ТП-ТМ-630/10 у кількості 1 штука (далі - Майно), що розташовані в місті Києві по вул. Бориспільска, 9.

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, укладеного 10.11.2016 між Боржником (Відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вардингс" (далі - Відповідач-1), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногор Л.В. (далі - Відповідач-3), за реєстровим № 812 (далі - Договір);

3) визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Відповідача-3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32356996 від 14.11.2016 про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на Майно (далі - Рішення);

4) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 17425930 від 10.11.2016, внесеного Відповідачем-3 про державну реєстрацію за Відповідачем-1 права на Майно.

1.3. Позов обґрунтований порушенням прав Позивача на відчужене за оспорюваним Аукціоном Майно, оскільки Позивач є єдиним власником цього Майна, яке входить до складу майнового комплексу, належного Позивачу, що був переданий йому Боржником внаслідок реорганізації. Позивач вказує, що спірне Майно у складі належного Позивачу майнового комплексу, що розташований на промисловому майданчику за адресою: місто Київ, вул. Бориспільска, 9, забезпечує функціонування електричних мереж та за допомогою цього майна передається (розподіляється), обліковується електрична енергія. При цьому Позивач зауважив, що спірне Майно за своїми технічними та функціональними характеристиками не може бути відокремлене та використовуватись як виокремлений об`єкт за цільовим призначенням, а за його відсутністю втрачається цільове призначення майнового комплексу Позивача, призначеного для забезпечення постачання електроенергії кінцевим споживачам, розташованим на промисловому майданчику в місті Києві, вул. Бориспільска, 9. Крім цього закон не допускає реєстрацію права власності на трансформаторів, що входять до складу трансформаторних підстанцій та цільовим призначенням яких є зниження напруги з 10000 В до 380 В, як на самостійний об`єкт.

Також Позивач вказав на порушення порядку організації і проведення Аукціону та порядку відчуження та оформлення права власності на спірне майно, оскільки:

- у Відповідача-2 як продавця були відсутні правовстановлюючі документи на майно (акт інвентаризації, оскільки ліквідатор Агафонов О.Ю. після його призначення у цій справі інвентаризацію не проводив, а його попередник усунений саме у зв`язку з порушенням обов`язків щодо проведення інвентаризації майна Боржника);

- оголошення про проведення Аукціону не публікувалось і на спірному майні не розміщувалось;

- порушені правила оформлення результатів Аукціону через відсутність акта передачі майна за результатами Аукціону, а протокол проведення Аукціону без цього акту не посвідчує право переможця на реєстрацію ним права власності;

- внаслідок чого реєстрація права власності проведена всупереч закону та безпідставно;

- договір купівлі-продажу Майна між Відповідачами 1, 2 не містить істотних умов, оскільки наведені в ньому кадастрові номери земельних ділянок, на яких розміщене Майно, відсутні в Публічній кадастровій карті;

- спірне майно - розподільні електричні підстанції (з комірками) є частиною складної речі (майнового комплексу Позивача) та не може бути самостійним об`єктом права власності з можливістю переходу права на нього.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 21.07.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив: задовольнити "заяву", визнати недійсними результати Аукціону та Договір, визнати незаконним, скасувати Рішення та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17425930 від 10.11.2016, внесений Відповідачем-3 про державну реєстрацію за Відповідачем-1 права на Майно.

2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для визнання недійсним Аукціону, Договору, визнання незаконним та скасування Рішення, а також скасування відповідного запису про право на Майно, оскільки ліквідатор Боржника - Агафонов О.Ю., що став замовником проведення торгів з продажу майна Боржника, всупереч нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Порядку, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 №1483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2014 № 320/25097, здійснив продаж Майна Відповідачу-1 на аукціоні через МУТСБ "Епсілон", зокрема, без проведення інвентаризації майна Боржника задля подальшої його реалізації, без погодження з Мінекономрозвитку кандидатури МУТСБ "Епсілон" як організатора проведення Аукціону, без дотримання порядку розміщення оголошення про проведення Аукціону та порядку оформлення його результатів.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. В апеляційному суді справа переглядалась судами неодноразово.

20.12.2022 Верховний Суд за результатами здійснення касаційного провадження за скаргою Позивача постановив: задовольнити цю скаргу частково, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022, якою відмовлено Позивачу у задоволенні заяви, а справу (щодо визнання недійсним результатів відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколом № 3, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень та записів про право власності) направити на новий розгляд до апеляційного суду.

3.2. При новому апеляційному розгляді 13.04.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив: задовольнити апеляційну скаргу Відповідача-1, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача відмовити.

3.3. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення вимог Позивача, оскільки не доведено, що відчужене на оспорюваному аукціоні Майно належить Позивачу, так як правопопередником Позивача не було отримано майно від Боржника в процесі його реорганізації, через що відсутні докази набуття Позивачем права власності на майновий комплекс за адресою - місто Київ, вул. Бориспільська, 9, у складі якого перебуває і спірне Майно, право на яке є предметом спору за оспорюваними Аукціоном і Договором.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 29.05.1996 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 569 про реорганізацію Боржника, якою зобов`язано Міністерство машинобудування, військово промислового комплексу і конверсії України разом із робочою групою провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств згідно з додатком.

Пунктом 2 постанови передбачено, що у тримісячний термін Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України має підготувати роздільні баланси новостворених підприємств, розробити їх статути, затвердити керівників цих підприємств та розглянути питання про доцільність створення об`єднань нових підприємств.

Додатком до постанови № 569 про реорганізацію Боржника передбачено створення підприємства "Енергетик".

17.10.1996 Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України прийняло наказ №206Д. Указаний наказ було прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 569 про реорганізацію Боржника до пункту 1 наказу передбачено створити на базі ВТК-472 (цехів 416, 417, відділу 844) державне підприємство енергетичний завод "Енергетик" та надати йому право юридичної особи.

Пунктом 3 наказу зобов`язано директора Боржника Налесніковського О.А. разом з В.О. директора підприємства "Енергетик" Сацюком М.М. в термін до 30.11.1996 провести розподіл майна та подати в Мінмашпром України розподільчий баланс.

4.2. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 № 569 "Про реорганізацію ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" та Наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.10.1996 № 206Д на базі Боржника (ВТК-472 (цехів 416, 417, відділу 844) було створено Державне підприємство "Енергетик".

4.3. Станом на 01.04.1998 між ДП "Київський радіозавод" та ДП енергетичним заводом "Енергетик" складено Акт приймання-передачі розподільчого балансу, який затверджено 15.06.1998 заступником міністра промислової політики України Казаковим В.П., в відповідно до якого ДП "Київський радіозавод", в особі директора Налесніковського О.А., передав, а ДП енергетичний завод "Енергетик", в особі директора Сацюка М.М., прийняв активи та пасиви ДП "Київський радіозавод".

Зазначений Акт приймання-передачі розподільчого балансу, на порушення пункту 3 Наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України наказ №206Д від 17.10.1996 складений не між Державним підприємством "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" (первинна юридична особа, яка була реорганізована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 № 569, код ЄДРПОУ 14308210) та ДП енергетичний завод "Енергетик", а між ДП "Київський радіозавод" (юридична особа, яка була створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 № 569, код ЄДРПОУ 24586045 та яка на сьогоднішній день знаходиться в процедурі банкрутства - справа № 5011-15/2551-2012) та ДП енергетичний завод "Енергетик".

4.4. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про розпорядження ліквідаційною комісією майном Боржника на користь ДП енергетичний завод "Енергетик".

4.5. Згідно з інвентаризаційним описом основних засобів заводу "Енергетик" станом на 01.03.1999, перевіреного Фондом державного майна України, у володінні Позивача, зокрема, перебували:

приміщення корпусів 2-2-а, площею 4900 кв.м. (з кабельними лініями загальною довжиною 473 м та ТП 931);

корпус 63, площею 691,7 кв.м. з підстанцією ТП 63; ТП 1425 корпус 63 (РП 330 з кабельними лініями загальною довжиною 3405 м.п. Кабельні лінії: 2АСБ-10 3x240, 940 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 330 ЛІ; 2АСБ-10 3x240, 940 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 330 Л2; 2АСБ-10 3x240, 390 м.п. від РП 330 до ТП 166 АЛБ-10 3x95 корп. 60; АЛБ-10 3x60 248 м.п. до РП 330 до кор.91; СБ-10 3x95 230 м.п. від РП 330 до кор.41;

ТП 3077 приміщення корпусу 15А, площею 129,1кв.м. (РП 331 та кабельними лініями загальною довжиною 3745 м.п. Кабельні лінії: 2АСБ-10 3x240, 1335м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 331 ЛІ; 2АСБ-10 3x240, 1335 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 331 Л2; АСБ-10 3x240, 440 м.п. від РП331 до ТП 931, АСБ-10 3x240, 420 м.п. від РП 331 до ТП 1662; ААШВ-10 3x70, 216 м.п.;

ТП 1662 приміщення корпусу 40, площею 171,4 кв.м. (РУ ТП 1662 з кабельними лініями загальною довжиною 846 м.п.).

Зазначене майно також зазначене у Відомості розрахунку відновної вартості основних засобів ДП "Енергетик" станом на 01.03.1999, перевіреної Фондом державного майна України.

4.6. Згідно з Наказом Міністерства промислової політики України від 22.04.1999 № 156 "Про створення Відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" Державне підприємство "Енергетик" перетворено у ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" шляхом корпоратизації.

У пункті 4 Наказу від 22.04.1999 № 156 зазначено, що ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є правонаступником Державного підприємства "Енергетик".

4.7. Згідно з Переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству, за підписом начальника головного управління з питань державної корпоративної власності, Фондом державного майна України було передано ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, серед яких, зокрема, наступне майно:

приміщення корпусів 2-2-а, площею 4900 кв.м. (з кабельними лініями загальною довжиною 473 м та ТП 931);

корпус 63, площею 691,7 кв.м. з підстанцією ТП 63;

ТП 1425 корпус 63 (РП 330 з кабельними лініями загальною довжиною 3405 м.п. Кабельні лінії: 2АСБ-10 3x240, 940 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 330 ЛІ; 2АСБ-10 3x240, 940 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 330 Л2; 2АСБ-10 3x240, 390 м.п. від РП 330 до ТП 166 АЛБ-10 3x95 корп. 60; АЛБ-10 3x60 248 м.п. до РП 330 до кор.91; СБ-10 3x95 230 м.п. від РП 330 до кор.41;

ТП 3077 приміщення корпусу 15А, площею 129,1кв.м. (РП 331 та кабельними лініями загальною довжиною 3745 м.п. Кабельні лінії: 2АСБ-10 3x240, 1335 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 331 ЛІ; 2АСБ-10 3x240, 1335 м.п. від п/с "Радіотехнічна" до РП 331 Л2; АСБ-10 3x240, 440 м.п. від РП331 до ТП 931, АСБ-10 3x240, 420 м.п. від РП 331 до ТП 1662; ААШВ-10 3x70, 216 м.п.;

ТП 1662 приміщення корпусу 40, площею 171,4 кв.м. (РУ ТП 1662 з кабельними лініями загальною довжиною 846 м.п.).

4.8. Акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" в процесі корпоратизації не складався. Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", в порушення п. 6.1 Порядку підписаний начальником головного управління з питань державної корпоративної власності Фонду державного майна України, а отже не підтверджує, що нерухоме майно передається у власність ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик".

В судовому засіданні 23.03.2023 представник ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" зазначив, що Фонд державного майна України не передавав майно ДП енергетичний завод "Енергетик" в процесі корпоратизації.

4.9. 01.06.1999 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією зареєстровано ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик".

4.10. 11.04.2003 ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з заявою № 4947 (справа № 6689 від 14.03.2003) щодо оформлення права власності на майно.

До заяви № 4947 ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" додано наступні документи: Довіреність ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 11.04.2003, Свідоцтво про державну перереєстрацію ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 01.06.1999 № 02519, Довідка Київського міського управління статистики від 02.06.1999 № 10603, Свідоцтво Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.06.1999 № 35469214, Статут ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" № 547-73, Зміни до статуту ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 12.03.2001, Наказ Фонду державного майна України про затвердження плану розміщення акцій ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Наказ Мінмашпрому України від 17.10.1996 № 206Д, Наказ Мінмашпрому України від 22.04.1999 № 156 про створення ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Інвентаризаційний опис основних засобів заводу "Енергетик" станом на 01.03.1999, Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Довідка ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 11.04.2003 № 165, Технічна документація БТІ від 05.04.2003, Наказ Фонду державного майна України від 27.05.2002 № 919 про виконання плану розміщення акцій ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", План розміщення акцій ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Наказ Фонду державного майна України від 11.08.2000 № 1679 про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 15.05.2000 № 10-КПА, Наказ Фонду державного майна України від 04.08.2000 № 1622 про внесення змін до плану розміщення акцій ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Наказ Фонду державного майна України від 24.02.2000 №3-ПРА про затвердження плану розміщення акцій ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Наказ ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 14.01.1999 № 3а, Наказ Фонду державного майна України від11.01.2000 № 2-ДПК про прийняття рішення щодо приватизації та підготовки проекту плану розміщення акцій, Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", Довідка ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" від 22.05.2003 № 180.

4.11. ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва з заявою № 4947 не надав витяг з відомостями про результати інвентаризації нерухомого майна, яке було передано до статутного фонду відкритого акціонерного товариства та є його власністю, наданий органу приватизації, або перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду, оформлений згідно з додатком до наказу Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 "Про затвердження порядку підтвердження права власності на нерухоме майно".

4.12. Головним управлінням комунальної власності прийнято наказ № 620-В від 30.05.2003 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості" без правовстановлюючого документа.

30.05.2003 Київською міською адміністрацією на підставі Наказу Головного управління національної власності м. Києва № 620-В від 30.05.2003 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості" з додатком до нього, Позивачу видано Свідоцтво серія МК № 010007232 про право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд.9, загальною площею 5697,60 кв.м., з яких: приміщення корпусів 2-2-а (літери З, Ю, Я), площею 4705,40 кв.м.; корпус 63 (літера Щ), площею 691,70 кв.м.; ТП 3077 приміщення корпусу 15а (Літера Ш), площею 129,10 кв.м.; ТП 1662 приміщення корпусу 40 (літера Ч), площею 171,40 кв.м.

4.13. На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Енергетичний завод "Енергетик" (Позивач).

4.14. 04.04.2016 між Боржником в особі ліквідатора арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. та Міжнародною універсальною товарно-сировинною біржею "Епсілон" укладено договір про організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону).

4.15. 09.11.2016 проведено відкриті публічні торги (аукціон) з продажу Майна Боржника, за результатами проведення яких, оформлених протоколом № 3 від 09.11.2016, переможцем аукціону визнано Відповідача-1 з ціною продажу 23 709 грн 00 коп.

4.16. 10.11.2016 між Боржником в особі ліквідатора Агафонова О.Ю. та Відповідачем-1 укладено договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9,а саме: ТП-ТМ-1000/10, трикутник зірка у кількості 4 штуки, ТП-ТМ-630/10 у кількості 1 штука.

4.17. 10.12.2018 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 30.05.2003, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації Микитенко О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за Позивачем на майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, загальною площею 5697,60 кв.м. (номер запису про право власності №29347778), з яких: приміщення корпусів 2-2-а (літери З, Ю, Я), площею 4705,40 кв.м.; корпус 63 (літера Щ), площею 691,70 кв.м.; ТП 3077 приміщення корпусу 15а (Літера Ш), площею 129,10 кв.м.; ТП 1662 приміщення корпусу 40 (літера Ч), площею 171,40 кв.м.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 12.05.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами Позивача в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд всупереч нормам ГПК України вийшов за межі позовних вимог, зокрема при вирішенні питання, щодо недійсності Аукціону та реалізації Майна, яке є складовою частиною майнового комплексу Позивача, що є його власністю згідно з правовстановлюючим документом - Свідоцтвом серія МК №010007232 про право власності на майновий комплекс, виданим Головним управлінням комунальної власності на підставі наказу №620-В від 30.05.2003 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості", між тим дійшов неправильного висновку про порушення процедури видачі даного Свідоцтва, яке не визнавалось судом недійсним, у зв`язку з чим помилково встановив необхідність підтвердження Позивачем права власності на вказаний майновий комплекс.

При цьому апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме: пункти 11.5, 20 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації 31.08.2001 № 1820, пункт 6 частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 2.1, 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, статті 21 Закону України "Про власність", статті 12 Закону України "Про господарські товариства", пункти 15,16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 № 508, статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, статті 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93, пункт 1.3. Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 № 1450 "Про затвердження порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", пункт 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затверджений постановою Верховної ради України від 07.07.1992 № 2558-ХІІ, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах: від 20.06.2018 у справі № 369/5240/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 907/442/18, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 15.12.2021 у справі № 906/712/19, від 30.05.2018 у справі № 904/7830/17, від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 12.10.2022 у справі № 922/2773/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 14.12.2018 у справі №914/809/18, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Фонд державного майна України у відзиві на касаційну скаргу загалом погоджується з мотивами в оскаржуваній постанові, наголошуючи, що Державне підприємство енергетичний завод "Енергетик", правонаступником якого є Позивач, не отримував майно в процесі реорганізації Боржника.

8. Касаційне провадження

8.1. Суд відхиляє подану представником скаржника (Вегерою А.А.) 25.06.2024 до Суду через систему "Електронний суд" заяву про зупинення провадження у цій справі до вирішення по суті судового спору та набрання законної сили рішенням у справі № 15/81 (910/390/24), з огляду на те, що:

- предметом спору в зазначеній справі хоча і є майно, стосовно реалізації якого проведений оспорюваний у цій справі Аукціон, укладений оспорюваний Договір, а також прийнято оскаржуване Рішення та зроблений оскаржуваний запис (Майно);

- а Позивач заявив у справі № 15/81 (910/390/24) вимоги про визнання права власності на спірне Майно та усунення перешкод у його здійсненні;

між тим встановлені судами у цій справі обставини стосовно Майна на підставі зібраних доказів дозволяють оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі, а отже вирішення по суті судового спору у справі № 15/81 (910/390/24) не перешкоджає здійсненню касаційного провадження з перегляду оскаржуваного судового рішення у цій справі.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо захисту порушеного права власника майна, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника

9.1. Спір у цій справі виник щодо Майна у зв`язку із його реалізацією за результатами проведення у справі про банкрутство Боржника оспорюваних публічних торгів (Аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколом № 3.

Позивач обґрунтовує вимоги:

- порушенням стверджуваного ним права власності Позивача на Майно, заперечивши при цьому право власності Боржника на це майно, зокрема і право Боржника розпоряджатись спірним Майном шляхом його реалізації у процедурі банкрутства;

- а також порушенням порядку проведення Аукціону (пункт 1.3).

Тож Позивач вважає, що фактом продажу Боржником на оспорюваному Аукціоні спірного майна та порушенням порядку його проведення, укладенням за результатами проведення Аукціону оспорюваного Договору, а також прийняттям оскаржуваних Рішення (про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на Майно) та внесеним записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Відповідачем-1 права на Майно відбулось порушення належного Позивачу права власності на Майно.

9.2. Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

9.3. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

9.4. Разом з тим, суд не має права самостійно змінювати предмет і підстави позову, адже це могло б свідчити про порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності (подібний висновок викладений Верховний Судом у постанові від 02.02.2023 у справі № 922/2507/18).

Відтак, надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати підстави позову.

9.5. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що попри те, що предметом спору у цій справі Позивач зазначив результати Аукціону, Договір, Рішення та запис про державну реєстрацію за Відповідачем-1 права на Майно, натомість об`єктом захисту у спірних правовідносинах Позивач зазначив належне йому право власності на Майно.

А отже згідно з обґрунтуванням позовних вимог Позивач порушив спір про право власності на це майно.

9.6. Щодо порядку та способу захисту порушеного права Суд зазначає про таке.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

9.7. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

9.8. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

9.9. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (Провадження № 12-25гс21).

9.10. У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункт 135), висновки в якій тут і далі підлягають врахуванню при розгляді цієї справи касаційним судом відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України.

9.11. Щодо ефективного способу захисту порушеного права власника майна, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, то Суд зазначає про таке.

За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

9.12. В постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору (пункт 184).

9.13. Отже правові наслідки задоволення пред`явлених Позивачем у цій справі вимог про недійсність результатів Аукціону та Договору, якими є повернення відчуженого Майна до ліквідаційної маси Боржника (9.12), не призведуть до відновлення права власності Позивача на Майно у спірних правовідносинах.

9.14. Натомість стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

9.15. Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), та аналогічними висновками Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16 та від 16.07.2020 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129.

9.16. Ураховуючи наведене, у разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. Для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (Провадження № 12-41гс23) (пункт 155) з посиланням, зокрема на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

9.17. Крім цього, щодо застосованого Позивачем такого способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах як скасування Рішення (про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на Майно) та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про державну реєстрацію за Відповідачем-1 права на Майно), то Суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (Провадження № 14-96цс21, пункти 41, 42), зазначає, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

9.18. Отже, задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).

9.19. Велика Палата Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (в постанові від 14.11.2018) та у справі № 359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021) також виснувала, що для витребування майна за правилами статей 387, 388 ЦК України оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

9.20. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що у спорі про захист права власності на Майно, звернувшись з вимогами про недійсність результатів Аукціону, Договору, скасування Рішення про державну реєстрацію права власності та запису про державну реєстрацію права, Позивач, на порушення наведених положень закону, якими врегульований порядок та спосіб захисту порушеного права власника на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права Позивача і не призводить до відновлення його прав на спірне майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

9.21. Однак, суд першої інстанції, задовольнивши заявлені у цій справі позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, скасувавши таке рішення місцевого суду та відмовивши у позові з мотивів недоведення Позивачем права власності на спірне майно, наведеного не врахували, припустившись порушення зазначених норм права, якими врегульований порядок та спосіб захисту порушеного права власника на майно, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника.

9.22. При цьому Суд зауважує, що апеляційний суд, ухвалюючи при новому розгляді справи оскаржувану постанову, не врахував аналогічні відповідні мотиви та вказівки Верховного Суду в постанові від 20.12.2022 (про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду від 21.07.2022 та направлення цієї справи на новий розгляд до апеляційного суду), згідно з якими касаційний суд зазначив, що суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи необхідно перевірити, чи обраний заявником спосіб захисту у цьому спорі відновить його порушене право (пункт 68).

9.23. Дійшовши зазначених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржника (пункт 6.1) в тій частині, в якій він зазначив про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

9.24. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) в тій частині, в якій скаржник апелює до доведення належними доказами у справі права власності Позивача на спірне майно та до неправильного застосування апеляційним судом відповідних норм матеріального права, оскільки з огляду на заявлені у цій справі позовні вимоги у апеляційного суду були відсутні підстави вирішувати у цій справі спір про право власності на Майно та виснувати в оскаржуваній постанові про недоведення Позивачем права власності на спірне майно (пункт 3.3).

9.25. Ураховуючи викладене, положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України та наведені висновки про обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, який не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права Позивача і, відповідно, про відсутність підстав для їх задоволення, скасуванню підлягають і оскаржувана постанова апеляційного суду, і скасована нею ухвала суду першої інстанції (з протилежним рішенням) з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні вимог Позивача з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (щодо вимог про визнання недійсним результатів відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколом № 3, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень і записів про право власності) у справі № 15/81 скасувати.

3. Прийняти у справі № 15/81 нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"(за вимогами про визнання недійсним результатів відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколом № 3, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішень і записів про право власності).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк