№566/631/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року                                         селище Млинів, Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області кримінальне провадження №12020180210000132, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Битень Ковельського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх та осіб непрацездатного віку немає, раніше судимого

- вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки. Міра покарання невідбута.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (в редакції Закону України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, яка набрала чинності 28 березня 2024 року).

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, в період іспитового строку, 24 квітня 2020 року, приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи в будинку власника господарства ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_3 , який попередньо запросив його до себе в гості, з корисливих мотивів, керуючись метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання їх наслідків, скориставшись тим, що за його протиправними діями не спостерігає власник господарства, а також переконавшись у тому, що його неправомірні дії не будуть помічені іншими особами, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819», вартістю 1903,50 гривень, що був в чохлі Sticky (книжка), вартістю 169,72 гривні, який знаходився на столі однієї з кімнат будинку та належить неповнолітньому ОСОБА_8 , після чого непомітно покинув місце події, тим самим отримав реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 неповнолітньому ОСОБА_8 завдано матеріальну шкоду в розмірі 2073,22 грн.

Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, на підставі ст. 63 Конституції України та ст.42 КПК України відмовився від дачі показань щодо обставин вчинення злочину.

У вчиненому щиро розкаюється і просить суд його суворо не карати.

Суд, заслухавши показання законного представника неповнолітнього потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження №12020180210000132, вважає, щовина обвинуваченого ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України повністю доведена зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.

Так, з показань законного представника неповнолітнього потерпілого  ОСОБА_8 -  ОСОБА_7 в судовому засіданні, 23 червня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 , на той момент, він знав близько року. Він приходив до нього неодноразово і вони підтримували з ним дружні стосунки. ОСОБА_4 проживає від їхнього, ОСОБА_10 , господарства, приблизно метрів 500. Того дня, 24 квітня 2020 року, близько 10.00 год., він запросив ОСОБА_4 у гості до свого господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Він його чекав, а тому двері в будинок були не замкнені. Проте, не дочекавшись його приходу, заснув разом із сином ОСОБА_8 . Дзвоника в будинку немає, а стукати у них не заведено. Коли син проснувся, то виявив відсутність свого телефону. Тоді син взяв його, ОСОБА_7 , телефон та став набирати свій номер мобільного, проте гудків вже не було.

Тоді він, законний представник, викликав працівників поліції.

Крім телефона в кімнаті лежали ще планшет та 100 грн., однак ОСОБА_4 взяв лише мобільний телефон.

Просить суд застосувати до обвинуваченого мінімальну міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_8  та його законний представник  ОСОБА_7 в судове засідання, 10 липня 2024 року, не з`явилися, від них до суду надійшли заяви в яких вони зазначили, що судові засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020180210000132, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України проводити у їхній відсутності. Будь-яких претензій до обвинуваченого вони не мають. Викрадений телефон повернуто. Просять суд призначити ОСОБА_4 найменшу міру покарання.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України підтверджується заявою ОСОБА_8 від 24 квітня 2020 року написаною в присутності батька ОСОБА_7 про те, що він просить притягнути до відповідальності невідому йому особу, яка 24 квітня 2020 року, в період з 08 год.30 хв. до 12 год.00 хв., шляхом вільного доступу викрала належний йому телефон «Меіzu С9 рго» модель «М819», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , якого він залишив на столі в кімнаті.

(а.с.9 к/п №12018180160000147)

Протоколом огляду місця події від 24 квітня 2020 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, за участю потерпілого ОСОБА_8 в присутності понятих, підтверджується, що місцем огляду є житлове господарство, що в АДРЕСА_3 .

ОСОБА_8 вказав, що невідома особа шляхом вільного доступу, таємно викрала належний йому мобільний телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який він залишив без нагляду у житловій кімнаті, на столі, в період часу з 08 год.30 хв. до 12 год. 00 хв. 24 квітня 2020 року

Протокол прочитаний вголос, все записано правильно, заяв та зауважень не надійшло.

(а.с.11-12 к/п №12020180210000132)

До протоколу огляду місця події від 24 квітня 2020 року долучено фототаблицю.

(а.с.13-15 к/п №12020180210000132)

З заяви ОСОБА_4 від 24 квітня 2020 року вбачається, що він в добровільному порядку видав працівникам поліції мобільний телефон, який він викрав 24 квітня 2020 року з будинку ОСОБА_7

(а.с.16 к/п №12020180210000132)

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 24 квітня 2020 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, за участю понятих та володільця житла ОСОБА_4 місцем огляду є АДРЕСА_4 .

Безпосереднім предметом огляду є добровільно виданий ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819».

Присутній при огляді ОСОБА_4 вказав, при понятих, що даний телефон він в денну пору, шляхом вільного доступу, таємно, викрав зі столу в житловому будинку ОСОБА_8 , що в АДРЕСА_3 .

Виявлений під час огляду телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819», вилучений в Радивилівське ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області.

Протокол прочитаний вголос, все записано вірно, заяв та зауважень не надійшло.

До протоколу огляду долучено оптичний диск із відеозаписом огляду місця події від 24 квітня 2020 року.

(а.с.19 к/п №12020180210000132)

Згідно висновку експерта №3.2-530/20 від 30 квітня 2020 року за результатами судової товарознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні за №12020180210000132 ринкова вартість мобільного телефона марки «Меіzu С9 рго», модель «М819», бувшого у використанні з 15 березня 2020 року, станом на 24 квітня 2020 року, становила – 1903,50 грн.

Ринкова вартість чохла Sticky (книжка) до мобільного телефона марки «Меіzu С9 рго», модель «М819», бувшого у використанні з 15 березня 2020 року, станом на 24 квітня 2020 року, становила – 169,72 грн.

(а.с.94-98 к/п №12020180210000132)

До висновку експерта №3.2-530/20 від 30 квітня 2020 року долучено ілюстративну таблицю.

(а.с.33-38 к/п №12020180210000132)

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як умисні, що виразилимся в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.

У відповідності до ч.1. 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_11 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_11 судом не встановлено.

Санкція ч.2 ст.185 КК України (в редакції Закону України № 1449-VI від 04 червня 2009 року, яка діяла на час вчинення злочину) передбачала покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Санкція ч. 2 ст. 185 КК України (в редакції Закону України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, яка набрала чинності 28 березня 2024 року) передбачає міру покарання у виді пробаційного нагляду на строк від трьох до п`яти років або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

У відповідності до ч.3 ст. 12 КК України (в редакції Закону № 4025-VI від 15 листопада 2011 року, яка діяла на час вчинення злочину) злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України є злочином середньої тяжкості.

У відповідності до ч.4 ст. 12 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, яка набрала чинності 01 липня 2020 року) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд вважає, що обвинуваченому слід призначати покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України (в редакції Закону України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року), виходячи з положень ст.5 КК України, відповідно до якої, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язано засудженого ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

(а.с.63-64 к/п №12020180210000132)

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2020 рокуу задоволенні клопотання старшого інспектора Радивилівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" у Рівненській області ОСОБА_13 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання стосовно ОСОБА_4 відмовлено, у зв`язку з розглядом криммінального провадження №12020180210000132 по обвинуваченню ОСОБА_4 у Млинівському районному суді.

(94-95, т.1 к/п)

Кримінальне правопорушення було вчинено вчинено ОСОБА_4 24 квітня 2020 року, тобто під час іспитового строку, що є підставою до застосування положень ст. 71 КК України.

На підставі ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 2 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7 при складанні покарань у порядку, передбаченому зазначеною статтею, загальний його розмір не може бути більшим за максимальну межу, встановлену для цього виду покарання в Загальній частині КК. Якщо за знову вчинений злочин призначено передбачене законом максимальне покарання, невідбута частина покарання за попереднім вироком підлягає поглиненню.

Частиною 2 п.26 постанови передбачено, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати: покарання, від  відбування якого особу звільнено  з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК України), за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо;

Вчинення нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, а тому призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

У відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Постановою про прилучення до справи речових доказів від 24 квітня 2020 року речовим доказом визнано мобільний телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з чохлом НОМЕР_3 (книжка) та передано на зберігання власнику – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 .

(а.с.39, т.1 к/п №12020180210000132)

У відповідності до ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В ході досудового розслідування було проведено судову товарознавчу експертизу від 30 квітня 2020 року №3.2-530/20, що об`єктивно підтверджується довідкою про витрати в сумі 1307,60 грн.;

(а.с.24 к/п № 12020180210000132)

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_14 не приймалось.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі наведенного,

керуючись ст. ст.368-370, 373, 374, 392, 395, ч.15 ст.615 КПК України, с у д ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (в редакції Закону України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, яка набрала чинності 28 березня 2024 року), і призначити йому міру покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяці позбавлення волі з відбуттям міри покарання у кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до вироку Млинівського районного суду Рівненскьої області від 11 липня 2024 року частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 вересня 2018 року і остаточно вважати ОСОБА_6 засудженим до 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з відбуттям міри покарання у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 11 липня 2024 року до виконання.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Меіzu С9 рго» модель «М819», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з чохлом НОМЕР_3 (книжка) та передано на зберігання власнику – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 – залишити потерпілому ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи від 30 квітня 2020 року в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок.

Згідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Млинівський районний суд Рівненської області – протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Млинівського райсуду                                                 ОСОБА_1