П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/7633/21

          Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

                                                                                          Дата і місце ухвалення 25.04.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:     Бойка А.В.,

                         суддів:   Федусика А.Г,

                                        Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. у справі №540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Колихаєва Ігоря Вікторовича, Херсонської міської ради Херсонської області, треті особи: директор департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Хутковський Костянтин Валентинович, Начальник відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Херсонської області Купліванчук Галина Павлівна, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на лікування, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 26 липня 2021 року № 332рр "Про внесення змін до штатного розпису департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради"; визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 5 серпня 2021 року за № 349рр "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.07.2021 №332рр"; визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови від 27 жовтня 2021 року за № 1425-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради; стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44818,20 грн.; стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. та витрати на лікування в сумі 2159,60 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 року по справі №540/7633/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі №540/7633/21 залишено без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду від 23.11.2023 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 року скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на лікування, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року залишено без змін.

Крім того Верховним Судом від 07.12.2023 року по справі №540/7633/21 було ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 37) на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі: 13632 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 00 коп., що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3632,00 грн та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі: 10000,00 грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 29.12.2023 року справу №540/7633/21 було прийнято до провадження суддею Одеського окружного адміністративного суду Танцюрою К.О.

28.02.2024 року представником позивача було подано до  суду першої інстанції  заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, у прохальній частині якої представник просить суд встановити спосіб і порядок виконання додаткової постанови Верховного Суду від 07 грудня 2023 року по справі № 540/7633/21, а саме, - стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДР 04059958; 73000, Херсонська область, м. Херсон, прос. Ушакова, буд. 37) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 13632,00грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні), що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3632,00грн. та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі: 10000,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 від 28.02.2024 про  встановлення або зміну способу та порядку виконання судового  рішення.

Встановлено спосіб і порядок виконання додаткової постанови Верховного Суду від 7 грудня 2023 року по справі № 540/7633/21, а саме, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДР 04059958; 73000, Херсонська область, м. Херсон, прос. Ушакова, буд. 37) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 13632,00грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні), що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3632,00грн. та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі 10000,00грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Херсонська міська рада  подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом. Апелянт вказав, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Апелянт вважає, що діючі положення КАС України не передбачають встановлення чи зміну способу або порядок виконання рішення суду шляхом фактичного виконання рішення суду іншою юридичною особою, яка не була стороною при розгляді справи, без визначеної законом правової підстави. При цьому, на думку апелянта, визначення заявником способу виконання рішення як стягнення заборгованості за виконавчим документом через іншу юридичну особу фактично змінить зміст рішення, замінить боржника у зобов`язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі, яка відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є окремою юридичною особою та наділена власними повноваженнями.

В апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження ані про вибуття міської ради із визначених судовим рішенням правовідносин, ані про правонаступництво виконавчого комітету після міської ради. Відсутність в Херсонської міської ради рахунків, відкритих у органах казначейства для здійснення примусового виконання рішення, не позбавляє позивача можливості виконати рішення суду у добровільному порядку, оскільки саме міська рада є власником грошових коштів, розпорядником яких виступає її виконавчий комітет.

Відповідач вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про зміну порядку виконання рішення суду шляхом здійснення стягнення з Херсонської міської ради через виконавчий комітет.

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року та відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

12.06.2024 року представником позивача було подано до суду першої інстанції відзив на апеляційну скаргу Херсонської міської ради, в якому висловлені заперечення щодо доводів, наведених Херсонською міською радою в апеляційній скарзі, а також викладено прохання залишити подану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року – без змін.

Крім того представником позивача заявлено клопотання про стягнення на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДР 04059958; 73003, м. Херсон, прос. Незалежності, буд. 37) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме, - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, додатковою постановою Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі №540/7633/21 було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347681, Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 37) на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі: 13632 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн 00 коп., що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі: 3632,00 грн та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі: 10000,00 грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

22.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист №540/7633/21.

Вказаний виконавчий лист був пред`явлений позивачем до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області.

Однак 16.02.2024 року вказаний виконавчий лист було повернуто згідно п.п. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 р. № 845, оскільки боржник не має відкритих рахунків в органі казначейства.

Про неможливість виконання виконавчого листа №540/7633/21 Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області повідомило заявника листом від 16.02.2024 року та рекомендовано звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі – Порядок № 845).

Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку №845 передбачено, що у цьому Порядку термін безспірне списання вживається в такому значенні - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Таким чином, умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку №845 є, зокрема, те, що такий орган має відкритий рахунок в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Зазначене кореспондується з положеннями підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, відповідно до яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Наведені положення свідчать, що за умови відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства останнє зобов`язане в силу вимог підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 повернути виконавчий документ стягувачеві, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” №4901-VI.

За змістом частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, визначені Законом №4901-VI, не включають органи місцевого самоврядування до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів.

Таким чином відсутність в даному випадку у боржника Херсонської міської ради відкритих рахунків в органі Казначейства позбавляє орган Казначейства можливості виконати судове рішення у справі № 540/7633/21.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що «важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія  виконання рішення, ухваленого будь-яким  судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

В свою чергу, за положеннями ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України слідує, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

За обставин даної справи ухвалене на користь позивача додаткове судове рішення не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, оскільки згідно ст. 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист у даній справі № 540/7633/21 був пред`явлений позивачем до органу Казначейства, однак повернутий останнім через неможливість його виконання з підстав відсутності у боржника – Херсонської міської ради відкритих рахунків у Казначействі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ч. 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

При цьому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить  здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

За положеннями п.п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Таким чином Херсонська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Херсона та не має рахунків в органах державного казначейства,

При цьому судом першої інстанції встановлено, що головним розпорядником коштів бюджету Херсонської міської територіальної громади визначено виконавчий комітет Херсонської міської ради.

З огляду на зазначене, враховуючи той факт, що позивачем надано належні докази неможливості виконання додаткового судового рішення у справі № 540/7633/21 у спосіб, визначений у вказаному рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання додаткової постанови Верховного Суду від 7 грудня 2023 року по справі № 540/7633/21, на стягнення на користь ОСОБА_1 з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДР 04059958; 73000, Херсонська область, м. Херсон, прос. Ушакова, буд. 37) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у сумі 13632,00грн., що складається із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3632,00грн. та витрат на правничу допомогу, понесені під час касаційного перегляду, у розмірі 10000,00 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що зміна в даному випадку способу і порядку виконання судового рішення фактично призведе до зміни боржника на іншу юридичну особу, оскільки як зазначено вище, Херсонська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Херсона, в даному випадку таким розпорядником виступає виконавчий комітет Херсонської міської ради, до відання якого відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і належить здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Також суд відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення у даній справі через можливість самостійного виконання боржником вказаного судового рішення. Як встановлено судом додаткова постанова у справі № 540/7633/21 ухвалена та набрала законної сили ще 07.12.2023 року, однак до цього часу боржником у справі не виконується. Про причини невиконання судового рішення відповідач суду не повідомив.

Тривале невиконання судового рішення свідчить про ухилення боржника від його виконання у добровільному порядку.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до  ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа “East/West Alliance Limited” проти України” (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що особа, яка заперечує зазначений заявником розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 28 липня 2022 року у справі №640/18791/20.

Заявляючи у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник позивача просила стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

У підтвердження понесених витрат представником позивача був наданий акт прийому-передачі робіт (надання послуг) від 7 лютого 2023 року за договором про надання правничої допомоги від 19 серпня 2021 року за №19-08/21.

В свою чергу копії відзиву на апеляційну скаргу були направлені представником позивача всім учасникам у справі засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідними описами вкладення у цінний лист з відбитками штампу установи поштового зв`язку.

Однак відповідачі у справі не скористалися передбаченим процесуальним законом правом на подання суду заперечень щодо стягнення на користь позивача заявленої суми витрат на правничу допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Наслідки неподання клопотання про зменшення заявленого іншою стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу та/або заперечення щодо їх стягнення загалом, несе особа, яка не скористалась своїм правом на подання указаних клопотання та/або заперечення, у зв`язку із чим не виконала свій процесуальний обов`язок щодо обґрунтування неспівмірності вимог позивача до встановлених обставин цієї справи щодо необхідності їх стягнення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання та стягнення на користь ОСОБА_1  з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради, як розпорядника коштів місцевого бюджету м. Херсона, судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради Херсонської області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. у справі №540/7633/21 - без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) з Херсонської міської ради Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДР 04059958; 73003, м. Херсон, прос. Незалежності, буд. 37) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме, - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя:                                                                       А.В. Бойко

Суддя:                                                                                           А.Г. Федусик

Суддя:                                                                                          О.А. Шевчук