ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" серпня 2006 р.  14-00              Справа № АС-13/289-06

вх. № 7419/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Антоненко Д. А., дов. б/н від 01.06.06 р.

відповідача - Анохіна Н. В., дов. № 8651/10/10-017 від 26.05.06 р.

по справі за позовом  ТОВ "Торнадо" м. Х-в   

до  ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова  

про визнання нечинною вимоги  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Торнадо, після зміни предмету позову, яку прийнято судом, просить визнати нечинними першу № 1/734 від 10.04.06 р. та другу № 2/977 від 22.05.06 р. податкові вимоги ДПІ Дзержинського району м. Харкова як необґрунтовані і протиправні, посилаючись на положення законів України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про ПДВ”. Також позивач просить зобов’язати ДПІ Дзержинського району виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 15.05.06 р. № 3207284 про реєстрацію податкової застави всіх активів ТОВ „Торнадо” та внести зміни до особового рахунку та журналу обліку податкових векселів відомості про погашення податкових векселів на загальну суму 2168464,6 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на службову записку відділу обліку та звітності, закони України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про ПДВ”, накази ДПА України № 276 від 18.07.05 р. „Про затвердження інструкції про ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України”, № 290 від 11.06.03 р. „Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС”, акт камеральної перевірки від 28.04.06 р., Методичні рекомендації № 25595/7/16-1517 від 28.04.06 р. „Щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів”, лист ДПА Харківської області № 4836/7/15-219 від 12.05.06 р.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що відповідачем була сформована та направлена підприємству перша податкова вимога № 1/734 від 10.04.06 р. у зв’язку з тим, що станом на 07.04.06 р. у платника рахувався податковий борг за узгодженими податковими зобов’язаннями по ПДВ в сумі 3326,44 грн.

В подальшому відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації по ПДВ за березень 2006 р. щодо правильності нарахування та погашення податкових векселів, які оформлені у звітному періоді. Результати цієї перевірки відображені в акті № 2725/1520/30138784 від 28.04.06 р.

В акті записано, що ТОВ „Торнадо” зареєстроване платником ПДВ, про що отримало свідоцтво № 28312131 від 14.10.03 р.

У вступній частині акту вказано, що при проведенні перевірки були використані крім податкової декларації за березень 2006 р. також перші примірники податкових векселів та журнал обліку податкових векселів (в електронному варіанті та на паперових носіях), інформація комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ Дзержинського району м. Харкова „ АРМ „Облік платників”, АРМ „Звіт” та АІС „Облік податків і платежів”.

Суд вважає необхідним відмітити, проведення камеральної перевірки передбачено п. 4.2.2 в) ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Як вказано в акті, метою цієї перевірки було дослідження питань правильності нарахування та погашення податкових векселів, а не виявлення арифметичних або методологічних помилок. Таким чином така перевірка не може вважатися камеральною.

В поясненнях представника відповідача в судовому засіданні було сказано, що фактично була проведена невиїзна документальна перевірка, як передбачено в ст. 11 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, якою встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Слід відмітити, що в Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ПДВ України № 327 від 10.08.05 р. (зареєстрований в Мінюсті України № 925/11205 від 25.08.05 р.), який розроблено відповідно до вимог Закону України „Про державну податкову службу в Україні” для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб’єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі – суб’єкти господарювання), передбачено (п.11), що проведенню невиїзної документальної перевірки повинно передувати направлення органом ДПС на адресу платника запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки. У разі неявки посадових осіб суб’єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу ДПС складається акт про неявку посадових осіб суб’єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. При цьому акт про неявку посадових осіб суб’єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.

Як вказує представник позивача і це не спростовано відповідачем, на адресу платника не направлялося запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки. Також відповідачем не надані докази складання акту про неявку посадових осіб підприємства на запрошення.

За таких підстав суд вважає необхідним відмітити, що камеральна перевірка податкової декларації по ПДВ за березень 2006 р. щодо правильності нарахування та погашення податкових векселів, які оформлені у звітному періоді (акт № 2725/1520/30138784 від 28.04.06 р.) проведена без дотримання встановленого чинним законодавством порядку, а тому її висновки, з урахуванням приписів ст. 70 КАС України, судом не беруться до уваги.

Позивачем до матеріалів справи наданий лист від 10.05.06 р., направлений на адресу підприємства у відповідь на запит від 03.05.06 р., в якому вказано, що станом на 01.05.06 р. в картці особового рахунку платника рахується сума переплати в розмірі 687903,46 грн., яка виникла за результатами попередніх звітних періодів сум відшкодування в рахунок погашення майбутніх платежів по ПДВ, залишок несплаченої пені по ПДВ в розмірі 4787,21 грн. та умовно нарахованих штрафних санкцій по ПДВ згідно ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 105089,92 грн.

Про наявну переплату ПДВ в сумі 689676,46 грн., з урахуванням зарахування в погашення зобов’язань по ПДВ за лютий 2006 р., також вказувалося у листах відповідача на адресу підприємства від 31.03.06 р. та 03.03.06 р.

Позивачем до матеріалів справи надані документи, які підтверджують те, що ним в податковій декларації по ПДВ за березень 2006 р. до податкових зобов’язань були включені зобов'язання за податковими векселями, які були поставлені органу митного контролю в березні 2006 р. і термін сплати за якими виник до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за цей звітний (податковий) період (копії векселів надані позивачем і залучені до матеріалів справи). Сума ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет за підсумками березня 2006 р. відповідно до абз. 1 п. 7.7.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” була визначена шляхом зменшення загальної суми податкових зобов'язань за березень 2006 р., зокрема зобов'язань за векселями, які перелічені в додатку № 1 до позовної заяви на суму 1738802,65 грн., на суму податкового кредиту березня 2006 р. і склала 0 грн.

Ці розрахунки були відображені в податковій декларації по ПДВ за березень 2006 р. і в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань по ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в цій декларації.

Таким чином, зобов'язання підприємства за податковими векселями, які були поставлені органу митного контролю в березні 2006 р. і термін сплати за якими виник до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за цей звітний (податковий) період, були погашені за рахунок податкового кредиту у складі інших податкових зобов'язань цього періоду.

Як вказано в позові, і на цьому наполягає представник позивача в судовому засіданні, дії платника відповідають приписам абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про ПДВ, в якому зазначено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. Дана норма є спеціальною по відношенню до інших норм Закону України „Про ПДВ”, оскільки в ній міститься посилання на особливу обставину, у разі наявності якої саме вона, а не інші приписи цього Закону, підлягає застосуванню.

Такою обставиною є наявність у платника податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

Оскільки предметом позову не є правомірність визначення податкових зобов’язань та/або податкового кредиту по ПДВ, визначені в податкових деклараціях платника, суд не досліджує питання формування цих показників.

Як свідчать надані документи, відповідачем була сформована та направлена позивачу друга податкова вимога № 2/977 від 22.05.06 р., в якій вказано, що станом на 18.05.06 р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 4787,21 грн.

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи копії другої податкової вимоги № 2/977 від 22.05.06 р., до неї був включений борг по нарахованій пені в сумі 4787,21 грн. Будь-яких даних про наявність боргу по основному платежу наданий документ не містить.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 1.10 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Відповідно приписам п. 6.2.3 ст. 6 цього Закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання і містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Як вбачається з наданої відповідачем картки особового рахунку платника, вона не містить даних про наявний станом на 07.04.06 р. борг по узгодженому податковому зобов’язанню саме в сумі 3326,44 грн., оскільки на цю дату в картці вказані інші показники. Пояснень щодо невідповідності даних картки та визначеного в першій податковій вимозі податкового боргу відповідачем не надано і не вказано яким чином формувалася перша податкова вимога.

У вищенаведеній нормі передбачено, що друга податкова вимога формується не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені   строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 6.3 ст. 6 закону податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов’язковим платежем). У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема  податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. При цьому консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Як випливає з досліджених судом податкових вимог, перша та друга вимоги містять різні види зобов’язань, а борг, включений до другої податкової вимоги не є консолідованим, оскільки цей борг складає тільки нарахована пеня.

Тобто, на час формування другої податкової вимоги у платника не існувало податкового боргу по ПДВ (основний платіж), оскільки він не включений у другу податкову вимогу.

Відповідно п. 6.2.5 ст. 6 Закону у разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається. При цьому, відповідно приписам п. 6.4 цієї статті податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов’язання або податкового боргу самостійно погашається платником податків. В цьому випадку податкова вимога вважається відкликаною у день,  протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Зважаючи на вище встановлені обставини слід визнати, що податковий борг, включений до першої податкової вимоги, був погашений, а тому вона вважається відкликаною. Але, оскільки з картки особового обліку, яка, як стверджує представник відповідача, була підставою для визначення боргу, не вбачається коли саме проведене зарахування і з якої дати вимога вважається відкликаною, вона є неправомірною і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Оскільки друга податкова вимога була сформована всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем не наданий розрахунок пені, якій би підтвердив нарахування пені з урахуванням положень ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ця вимога також є неправомірною і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем до матеріалів справи наданий витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо зареєстрованих обтяжень майна підприємства. З цього витягу вбачається, що 15.05.06 р. за Харківською філією Інформаційного центру міністерства  юстиції України було зареєстроване публічне обтяження (податкова застава) № 3207284 всіх активів платника податків, ТОВ „Торнадо”, обтяжувачем за яким є ДПІ Дзержинського району м. Харкова. При цьому розмір зобов’язань або вимоги визначений в сумі 3400000,0 грн. Підставою для виникнення податкової застави вказані положення п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, б/н, 11.05.06 р.

Слід відмітити, що відповідно положенням п. 8.2.1 ст. 8 Закону право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку або несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Як вказано вище, розмір зобов’язань обтяжувачем визначений в сумі 3400000,0 грн., але, якщо зважити на те, що саме перша податкова вимога має містити повідомлення про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк, в першій податковій вимозі податковий борг визначений в сумі 3326,44 грн.

Пояснень стосовно підстав для визначення розміру зобов’язань або вимоги в сумі 3400000,0 грн. відповідач не надав. Дані про таку суму боргу відсутні і в особовій картці платника ПДВ.

Таким чином, при реєстрації податкової застави відповідачем до реєстратора були надані перекручені дані, які не відповідали фактичним обставинам на час реєстрації податкової застави, а тому така реєстрація є неправомірною.

Суд також вважає необхідним відмітити, що в листі від 10.05.06 р. відповідачем вказано, що до підприємства були умовно нараховані штрафні санкції в розмірі 105089,92 грн. Пояснень щодо правової природи умовного застосування штрафних санкцій представник відповідача не надав і посилання його на положення ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є безпідставним.

Позивачем до позову включені вимоги стосовно зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку та журналу обліку податкових векселів відомості про погашення податкових векселів на загальну суму 2168464,6 грн. В поясненнях в судовому засіданні представник позивача пояснив, що під особовим рахунком мається на увазі особова картка платника ПДВ. Ці пояснення, як уточнення вимог, прийняті судом.

Суд вважає необхідним відмітити, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться відповідачем з використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, в т.ч. ведення особових рахунків платників податків (п. 1.8 Інструкції „Про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів”, затверджену наказом ДПА України № 37 від 12.05.94 р в редакції наказу № 342 від 03.09.01 р.). Згідно п. 10.1 Інструкції в особових рахунках платника податків щомісяця підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом. На підставі даних карток в автоматичному режимі формуються податкові вимоги (п. 13.1), складаються довідки про наявність у платника податків податкового боргу. Зважаючи на наведене, у платника податків є матеріально-правовий інтерес, який полягає у тому, щоб картки особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджетів, а тому, з урахуванням встановлених судом обставин, позов в частині зобов’язання внести відповідні зміни на суму 2168464,6 грн.  в особову картку платника підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про внесення до журналу обліку податкових векселів відомості про погашення податкових векселів на загальну суму 2168464,6 грн. суд вважає необхідним відмітити, що ведення журналу обліку податкових векселів передбачений Методичними вказівками відносно порядку адміністрування податкових векселів, які видаються платникам ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, в яких не вказано яким нормативним документом ведення такого журналу передбачено, а тільки визначено, що цей журнал ведеться працівниками відділів, які займаються стягненням непрямих податків спільно з працівниками відділів обліку.

Оскільки ведення журналу обліку податкових векселів не передбачений законодавчо, то вимоги щодо внесення до нього змін або певних відомостей судом не можуть розглядатися і позов в цій частині заявлений неправомірно і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями   4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати нечинними першу № 1/734 від 10.04.06 р. та другу № 2/977 від 22.05.06 р. податкові вимоги ДПІ Дзержинського району м. Харкова.

2. Зобов’язати ДПІ Дзержинського району виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 15.05.06 р. № 3207284 про реєстрацію податкової застави всіх активів ТОВ „Торнадо”.     

3. Зобов’язати ДПІ Дзержинського району м. Харкова внести зміни до особового картки платника ПДВ ТОВ „Торнадо” відомості про погашення податкових векселів на загальну суму 2168464,6 грн.

4. В решті вимог в позові відмовити.

5. Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Торнадо" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21 А, код ЄДРПОУ 30138784) 3, 40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі
заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.09.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.