А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Щолокової О.В.,
суддів: Міхасішина І.В., Колоса С.С.,
при секретарі: Топольскій В.О.,
управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в розмірі 5360 грн.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2008 року позов задоволено. Постановлено стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 5360 грн. недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік включно.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1 від 01.12.1192 року (а.с.6).
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії встановлюється в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
ОСОБА_1 отримав щорічну допомогу на оздоровлення у листопаді 2005 року в розмірі 100 грн., у грудні 2006 року в розмірі 100 грн. та в березні 2007 року – 100 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради (а.с. 7).
Судова колегія приходить до висновку, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, а тому виплата відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах менших, ніж встановлено законом, порушує права позивача і суперечить вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача про необхідність застосування постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги за 2005-2007 рік, повинен був керуватися положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і не може бути зменшений відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 та обґрунтовано визнав дії відповідача щодо не донарахування допомоги на оздоровлення відповідно до вимог вищевказаного закону неправомірними.
Проте, задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення суми недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення в сумі 5360 грн. суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин та враховуючи те, що судом при вирішенні даної справи було порушено норми матеріального права, постанова суду підлягає зміні в частині стягнення з управління праці і соціального захисту населення Ладижинської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік включно.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 205, 307, ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 грудня 2008 року в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 5360 грн. недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік включно змінити.
Абзац другий резолютивної частини рішення суду викласти в такій редакції.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 рік включно як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат .
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: