справа № 179/560/23

провадження № 1-кп/179/15/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

18 липня 2024 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі колегії судів

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042030000058 від 30.06.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимої 01.03.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 149 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вербуванні, переміщенні, передачі та одержанні осіб, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, згідно ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів та, відповідно до ч. 3 ст. 149 КК України, карається позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Ухвалою колегії суддів Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави в сумі 214 720 грн., строком до 25.07.2024 року включно.

Станом на сьогоднішній день є достатньо підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, враховані під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 не змінилися і продовжують існувати.

ОСОБА_8 тривалий час не має легального доходу для існування, офіційно ніде не працевлаштована, не має тісних соціальних зв`язків, займається незаконною діяльністю тривалий час, не має офіційного джерела для існування.

       Обвинувачена ОСОБА_8 має можливість встановити повні анкетні дані свідків, понятих, які були присутні при проведенні слідчих дій за даним кримінальним провадженням та намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Захисник та обвинувачена у судовому засіданні заперечували проти заявленого клопотання та просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачена тривалий час вже перебуває під вартою, також просили врахувати її стан здоров`я. 

Колегія суддів, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшла до наступного.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.

Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvyv.Austria, 1992 р.)

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, обвинуваченій вже вручений обвинувальний акт, а тому, на думку колегії суддів, та з огляду на стадію кримінального провадження не можуть підлягати окремому вирішенню питання щодо оцінки доказів, з огляду на їх належність, допустимість та достатність для визнання обвинуваченої винуватою або невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, але підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави в сумі 214 720 грн., строком до 20.10.2023 року включно.

Ухвалою колегії суддів від 27.05.2024 року ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2024 року включно.

           Так, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 149 КК України - у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Обвинувачена ОСОБА_8 раніше судима 01.03.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 149 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, не заміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не працює, не має офіційного джерела для існування.

       Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу  ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що прокурором доведено в судовому засіданні, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, вона дійсно може переховуватися від суду, оскільки наслідки та ризик втечі нею можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватою.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, колегія суддів враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Також колегія суддів враховує, що на даний час існує ризик того, що обвинувачена ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, адже обвинувачена отримала копію обвинувального акту та копію реєстру досудового розслідування, зі змісту яких можливо визначити анкетні дані потерпілих та свідків та в подальшому обвинувачена може впливати на них.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд кримінального провадження триває, що вказує на те, що всі свідки та потерпілі у справі не допитані, а тому обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи на волі може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів.

Прокурором доведено в судовому засіданні, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена не має легального доходу для існування, офіційно ніде не працевлаштована, а тому може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним вище ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу, на переконання колегії суддів не свідчать про те, що обставини, які були враховані судом при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та визначення розміру застави та при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, об`єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів вважає, що встановлені щодо обвинуваченої ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими та попередження їх можливе лише за умови ізоляції обвинуваченої ОСОБА_8 від суспільства.

Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останній, та більш м`які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної її процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Що стосується доводів захисника стосовно того, що обвинувачена ОСОБА_8 вже тривалий час перебуває під вартою, то в даному випадку колегія суддів зважає на складність даного кримінального провадження, кількість обвинувачених, кількість потерпілих, соціальний інтерес до злочину, обсяг матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження, що об`єктивно узгоджується з критеріями розумності строків кримінального провадження, визначеними ст. 28 КПК України.

Колегія суддів не погоджується зі стороною захисту про необхідність зміни запобіжного заходу через незадовільний стан здоров`я обвинуваченої, оскільки суду не надано жодних доказів про наявність в обвинуваченої серйозних проблем зі здоров`ям, які унеможливлюють її перебування в умовах слідчого ізолятора, а також, що вона позбавлена можливості отримувати належну медичну допомогу, перебуваючи під вартою, та потребує саме стаціонарного лікування, що нічим не доведено, у зв`язку з чим відносно неї потрібно застосувати більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, її стану здоров`я, віку, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання вказаним ризикам, та є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 на 60 днів.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів не встановлено.

Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку колегія суддів не вбачає.

Доказів того, що всі обставини, які були підставою для обрання обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінилися, ні обвинуваченою, ні захистом не подано.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим ст. 177 КПК України, зазначеним вище ризикам, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що справа на даний час не розглянута по суті, мета та обставини, ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5  КПК України, які слугували підставою для обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 178, 177 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченій  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», на 60 днів, тобто до 15 вересня 2024 року включно.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченій негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дати її оголошення, або з дати отримання обвинуваченою копії ухвали.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3