Номер провадження: 22-ц/813/2782/24

Справа № 495/9465/18

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого – Стахової Н.В.,

       суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

       за участю секретаря

       судового засідання Булацевської Я.В.,

       учасники справи:

       позивач – ОСОБА_1 ,

       відповідач – ОСОБА_2 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

       за апеляційною скаргою ОСОБА_2

       на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року, ухваленого у складі судді Прийомової О. Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення аліментів, уточнивши який, просила суд стягнути з відповідача на її утримання аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трьох років, а також аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до повноліття дитини.

       Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25 жовтня 2017 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . На даний час останній проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, як і її неповнолітня дитина від першого шлюбу.

       Позивач зазначає, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Матеріальної допомоги її рідні не мають можливості надавати. Відповідач весь час працює, здебільшого неофіційно, та має можливість надавати матеріальну допомогу, проте добровільно допомагати утримувати та виховувати дитину відмовляється, уникає контактів, блокує усі дзвінки та повідомлення від неї. В кінці серпня 2019 року їх спільний з відповідачем син захворів на дуже тяжку вірусну форму кишкового грипу, на лікування якого вона витратила 45000 грн. Відповідач допомагати відмовився.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2100 грн щомісяця, з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 08 жовтня 2018 року і до досягнення повноліття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, з дня звернення до суду, а саме з 08 жовтня 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

       Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч.1. п.1 ЦПК України.

       В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та її утримання до досягнення дитиною трьох років відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв П.О., посилаючись на  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування  обставин, що мають значення для справи через  їх неправильне дослідження та оцінку та неправильність  встановлення цих обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2022 рокута ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у твердій грошовій сумі у розмірі 1059,00 грн. щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовити.

       Доводами  апеляційної скарги є те, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів, які б обґрунтовували необхідність стягнення з нього на утримання дитини грошових коштів у заявлених нею розмірі. Будь яких документальних підтверджень того, що він дійсно отримує «значний дохід» та «неофіційний заробіток» суду не надано. Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 від 02.06.2020 та ОК-7 від 02.06.2020, починаючи з червня 2018 року, так і в листопаді 2018, а також до вересня 2019, з березня 2020 та по теперішній час він не мав та не має будь-яких джерел доходу та не отримував ніякий дохід, у зв`язку з чим немає можливості надавати матеріальну допомогу. Згідно його трудової книжки з 31 липня 2018 року по 02 жовтня 2019 року він не працював. Матеріали справи не містять доказів, що у нього є на праві власності та зареєстровані за ним транспортні засоби або інші об`єкти нерухомого майна. При визначенні розміру аліментів у сумі 2100 грн суд не врахував цих обставин. Скаржник вважає, що розмір аліментів, який міг бути стягнутий становить 1050 грн, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а не у розмірі 2100грн, який значно є завищеним без врахування обставин, визначених ст. 182 СК України. Крім того, суд першої інстанції безпідставно стягнув аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, оскільки обов`язковою умовою для призначення цих аліментів є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Проте, він не працює з 31 липня 2018 року, не має ніяких доходів, транспортних засобів та інших об`єктів нерухомості, тому не спроможний сплачувати аліменти на дружину. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в прохальній частині позову відсутня вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 08.10.2018 та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

       Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

       У судове засідання позивач не з`явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

       Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності.

       Відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

       Представник відповідача – адвокат Васильєв П.О. повідомлений належним чином через електронний суд.

       Відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не явка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

       Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

       Згідно ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах

верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 аліменти на дитину в мінімально рекомендованому розмірі 2100 грн, суд першої інстанції виходив з доцільності та інтересів дитини. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини в сумі 500 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має працездатний вік, деколи працевлаштовується офіційно, інших аліментних зобов`язань не має, станом на день звернення з позовом до суду дитині не виповнилося три роки, тому спроможний сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що з 25 жовтня 2017 року сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25 жовтня 2017 року.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 батьками останнього зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

       Зі слів позивача, з 25.06.2018 сімейні відносини між сторонами припинені.

       Згідно довідки № 353 про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої КП «ЖЕО №1» ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входять: син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно нотаріально посвідченої копії заяви відповідача ОСОБА_2 від 15 липня 2019 року, останній не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , повідомивши при цьому, що протягом року не мав можливості матеріально забезпечувати і піклуватись про духовний та фізичний розвиток дитини, і подальшому не має змоги та бажання.

Частиною другою статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

       Згідно з ч. 1,2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

       Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

       Положеннями ч. 1,2 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

       Приписами ч. 2 ст. 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

       Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

       Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

       Обставини, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів, законодавець закріпив у ч. 1ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

       Приписами ч. 2 ст. 182 СК України обумовлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       Положеннями ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

       За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

       Отже сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів чи зміну розміру та способу присудження аліментів тим із батьків, з яким не проживає дитина.

       Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

       Переглядаючи справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує вказані вище обставини, що встановлені судом першої інстанції, а також позицію скаржника, та зауважує, що визначення розміру аліментів на утримання дітей у кожному конкретному випадку є індивідуальним та обумовлюється конкретними (фактичними) обставинами, проте суд зобов`язаний, керуючись дотриманням балансу між інтересами та забезпеченням життєдіяльності дитини та платника аліментів, приділяти першочергову увагу забезпеченню найкращих інтересів дитини.

       Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є працездатною особою, зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, дитина сторін проживає разом із позивачкою, та враховуючи відсутність доказів щодо обмежень у працевлаштуванні відповідача за станом здоров`я й вік дитини, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 08.10.2018 і до досягнення дитиною повноліття – до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

       Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено з 01.01.2021 прожитковий мінімум дітей віком до 6 років – 2100 грн, з 6 років – 2618 грн.

       Оскільки дитина сторін має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача у сумі 2100 грн.

       Доводи відповідача, що з нього можливо утримувати аліменти тільки у розмірі 1050 грн, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, до уваги не приймаються, оскільки судом стягнуто аліменти в мінімальному рекомендованому розмірі аліментів, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже суд першої інстанції вірно встановив правову природу заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дитини, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та правильно керувався нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, вірно встановив обставини справи, і ухвалив законне й обґрунтоване рішення, у вказаній частині, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України.

Що стосується рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, то колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність їх часткового задоволення в сумі 500 грн.

       Відповідно до статті 84СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

       Визначальним на підставі вказаної норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

       Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 грудня складає - 2481 грн.

       Оскільки малолітня дитина сторін знаходиться на утриманні матері, а відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини в період догляду за сином до досягнення ним трирічного віку не надає, то з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, працездатний вік відповідача, періодичності його працевлаштування та відсутності інших аліментних зобов`язань, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 08.10.2018 і до досягнення дитиною трирічного віку – 16.03.2021.

       Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

       Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

       Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в прохальній частині позову відсутня вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 08.10.2018 та до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи (Т.1, а.с.113).

       У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача правильних висновків суду не спростовують, тому на підстав ст. 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

       Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

       Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

       Дата складення повного тексту постанови - 28 червня 2024 року.

       Головуючий                                                        Н.В. Стахова

       Судді                                                                О.Ю. Карташов

                                                                       М.В. Назарова