Справа № 755/6966/24

Провадження №: 3/755/2914/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2024 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Ющенко Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Управління патрульної поліції у м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником медичного директора з хірургічних питань, лікарем-хірургом, лікарем-хірургом-онкологом в ТОВ «Кіндер центр», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участю осіб, які беруть участь у провадженні

у справі про адміністративне правопорушення:

особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності -

адвоката Півторацького С.О.,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи зі складеними протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2024 року серії ААД № 530812 ОСОБА_1 , «09.04.2024 о 07:10 годині керував транспортним засобом «Тойота», номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Визволителів, буд. 5 у м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6820» тест №0495, результат 0,60%».

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Півторацький С.О. просили суд закрити провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 пояснив суду, що що складений протокол не відповідає вимогам КпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КпАП, регламентували відомості, які можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв`язку з чим його вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 того ж Кодексу, оскільки він не керував транспортним засобом.

Адвокат Півторацький С.О. зауважив, що провадження у справі слід закрити з підстав, вказаних у клопотанні від 10 червня 2024 року, зокрема, з огляду на відсутність об`єктивної сторони складу правопорушення. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування ТЗ і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший ТЗ має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія». Тобто, керування ТЗ - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення ТЗ в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості ТЗ. Однак, знаходження у ТЗ, у т.ч. за кермом, який не є в стані руху (перебуває в нерухомому стані), особи, навіть у нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування ТЗ, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Матеріали справи (відеозапис) не містять доказів на підтвердження обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом. ОСОБА_1 не визнає обставин керування ТЗ, бо ним не керував.

З відеозапису з портативного відеореєстратора (фрагмент з часовою позначкою 08:10:18 год.) слідує, що інспектором УПП в м. Києві (відомості про ПІБ, звання та посаду зазначеної особи матеріали провадження не містять) запропоновано ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, а саме зауважено: «Драгер будем дуть». При цьому, жодних ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у поведінці ОСОБА_1 , при перегляді відео немає. Відповідно до п. 1. Розділу І. зазначена Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду. Розділом II. Інструкції № 1452/735 визначено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. Однак положення цієї Інструкції дотримані не були, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні будь-які ознаки сп`яніння та на час огляду він не відповідав критеріям суб`єкта правопорушення за ст. 130 КпАП, а саме не був водієм. Додатково, сторона захисту зауважила, згідно, п. 5. Розділу II. Інструкції № 1452/7352345 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Ознайомившись із відеозаписом з портативного відеореєстратора захист відмітив, що працівником поліції перед використанням Аlcotest Drager 6820, не було проінформовано ОСОБА_1 про порядок застосування зазначеного спеціального технічного засобу.

До того ж, захист вказує на протиріччя щодо часових проміжків описаних у розділі суть порушення протоколу та відображених у п. І цієї постанови. Так, у протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 530812 від 09 квітня 2024 року, який складеного о 08 год., 22 хв., інспектором роти 1 батальйону 2 полку 2 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Смірновою Ольгою Миколаївною вказується, що цього дня о 07 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 керував ТЗ у стані алкогольного сп`яніння. Згідно відеозапису з портативного відеореєстратора: а.) фрагмент з часовою позначкою: 08:11:48 год., 09.04.2024 - ОСОБА_1 , почав проходити тест на приладі Аlcotest Drager 6820 «дує в Драгер»; б.) фрагмент з часовою позначкою: 08:12:15 год., 09.04.2024 - ОСОБА_1 , почав проходити тест на приладі Аlcotest Drager 6820 «закінчив дути в Драгер, результат вимірювання 0.60 %». З наведеного вбачається, що інформація, зазначена протоколі про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння о 07 год. 10 хв., є недостовірною. Тому, за цього об`єму даних, фактично працівники поліції встановили обставину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння 07 год. 10 хв. до проведення відповідного тесту, який відповідно до відеозапису з портативного відео реєстратора був проведений у період часу з 08:11:48 - 08:12:15 год. Крім того, зазначений у квитанції час результату тесту у свою чергу. У зв`язку з чим, захист переконаний, що зазначені обставини можуть свідчити лише про несправність відповідного засобу вимірювання та піддають під сумнів його результати.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, клопотання захисту про закриття справи, суд приходить до наступного.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З урахуванням того, що, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, слід зауважити, що системний аналіз змісту положень КпАП в поєднанні з вказаною позицією Конституційного Суду України та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», свідчать, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення

При цьому, у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі Постанова) вказується на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп"яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.

Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2024 року серії ААД № 530812 ОСОБА_1 , «09.04.2024 о 07:10 годині керував транспортним засобом «Тойота», номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Визволителів, буд. 5 у м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Драгер Алкотестер 6820» тест №0495, результат 0,60%».

Згідно із ч. 2, 3, 5 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.

ВС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18 липня 2019 року вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюванних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

З наданого запису в цій справі встановлено, що він не містить у собі цілісний запис, а лише його фрагменти, з яких неможливо повноцінно спростувати доводи захисту, висловлені в суді, щодо порушень, допущених на їх переконання з боку УПП в частині дотримання алгоритмів, указаних ст. 266 КпАП.

Відеозапис з нагрудної камери поліцейського не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюванних процесуальних дій (комунікацію особи та складання протоколу), але у ньому не зафіксований факт першої умови відповідальності за ст. 130 КпАП.

При цьому суд звертає увагу на те, що приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

За змістом підпунктів 1 та 2 п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Зазначені норми направлені на забезпечення об`єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації в якості доказів у суді.

Це вбачається з положень п. 2 розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.

Однак, у матеріалах справи наявний відеодиск, але при цьому на ньому не зафіксовано моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того, згідно до положень п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія тощо відповідної категорії.

Отже, керуванням транспортним засобом є виконання певною особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

При розгляді справи достеменно встановлено, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, будь-яких доказів зворотного до протоколу не долучено, на відео відсутня фіксація руху автомобіля та факт його зупинки. Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 у розумінні вимог діючого законодавства не керував транспортним засобом.

На переконання суду, працівники поліції не були безпосередніми свідками того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції також не підтверджує, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, безпосередні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутні.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази, письмові пояснення та клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ПівторацькогоС.О., за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, серії ААД №530812, від 09.04.2024 року, не підтверджені у судовому засіданні жодним доказом.

Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху та ст.124 КУпАП водієм ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 290, 291 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.

Суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна