ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

      м. Львів

22 липня 2024 рокупровадження № ЗД/380/18/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),   ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

19.07.2024 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:

- терміново вжити захід забезпечення позову у цій справі у строк, визначений в ч. 1 ст. 154 КАС України, та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовій частині НОМЕР_3 вчиняти будь-які дії щодо призову громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу по мобілізації, переміщувати його для проходження військової служби до військової частини та до іншого місця служби або до іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник заявника зазначає, що 04.07.2024 з порушенням вимог КУпАП без складення протоколу адміністративного затримання, група військовослужбовців доставила ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_5 «для уточнення даних та постановки на військовий облік».

Негайно по прибуттю ОСОБА_1 надав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про відстрочку на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Звертає увагу, що в порушення п. 63 постанови КМУ № 560 без постановки на військовий облік, ОСОБА_1 одразу ж направили на ВЛК для визначення придатності до військової служби до прийняття рішення відповідною комісією з питань відстрочки.

Вказує, що військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 «викрали ОСОБА_1 з території цього ТЦК та силою перевезли спочатку в м. Стрий до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовці якого силоміць заштовхнули заявника в бус і вночі перевезли в АДРЕСА_6 , фактично мобілізувавши його в такий спосіб без будь-яких документів».

За таких обставин просить терміново забезпечити позов та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовій частині НОМЕР_3 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації та переміщувати для проходження військової служби до військової частини, до іншого місця служби або до іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі.

Відповідно до положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.

У заяві про забезпечення позову представник позивача, зокрема просить: заборонити вчиняти будь-які дії щодо призову громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу по мобілізації, переміщувати його для проходження військової служби до військової частини та до іншого місця служби або до іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у справі.

Проте позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, що унеможливлює надання їм оцінки судом та встановлення наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність відповідачів є очевидно протиправними.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

       У заяві про забезпечення позову вказано, що «Наказ Другого відділу Стрийського ТЦК про призов Позивача за мобілізацією, який повинен бути предметом позову у цій справі, так само, як і наказ в/ч НОМЕР_3 про зарахування його до особового складу військової частини отримати на сьогодні не вдалося, вживаються заходи щодо їх витребування».

З вказаного суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позивач по суті просить зупинити наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 за мобілізацією та наказ військової частини НОМЕР_3 про зарахування його до особового складу військової частини.

За таких обставин суд вважає, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є зупиненням наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність наявності передбачених ч. 2 ст. 150  КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а обраний заявником вид забезпечення позову по своїй суті не допускається згідно з п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову потрібно відмовити повністю.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 77, 150, 151, 153-155, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 від 19.07.2024 про забезпечення позову, – відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу складено 22.07.2024.

Суддя                    Кондратюк Юлія Степанівна