печерський районний суд міста києва

справа №2-3552-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    27 жовтня 2010 року  Печерський районний суд м. Києва у складі:

    головуючого -         судді     Ісаєвської О.В.

    при секретарі -             Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування  своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21 листопада 1997 року було укладено шлюб з ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва та видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1, актовий запис № 1646. Від шлюбу у сторін є неповнолітній син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 2006 року проживання однією сім’єю із відповідачкою було фактично припинено, спільне господарство не ведеться та подальше спільне проживання і збереження шлюбу неможливе. Позивач зазначив, що спору щодо проживання їхнього спільного сина ОСОБА_1 немає, оскільки сторони визначили, що місце проживання дитини є місце проживання відповідачки. При цьому, позивач вказав, що сторони домовилися що кошти на утримання дитини будуть добровільно виплачуватись позивачем, про що було укладено та нотаріально посвідчено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. До суду від позивача надійшла телеграма про розгляд справи без його участі в якій він просив розгляд справи проводити в присутності його представника.

 Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання шлюбу, та просила позов задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача надала письмові пояснення відповідачки ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 не заперечує проти розірвання шлюбу.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21 листопада 1997 року  між громадянами ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у  Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району          м. Києва було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 21 листопада 1997 року зроблено  актовий запис № 1646 (а.с. 5).  

Від шлюбу у сторін є малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Відповідачка подала до суду письмові пояснення в яких позов визнала повністю та не  заперечувала проти розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги обставини життя подружжя наведені в позовній заяві, з огляду на визнання позову відповідачкою, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя.

Спору між сторонами щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 немає, оскільки відповідно до договору від 05 жовтня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Ретешніковою С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4978 (а.с. 7).

Крім того, між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо сплати аліментів на утримання дитини від 05 жовтня 2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Решетніковою С.І. та зареєстрований в реєстрі № 4979 (а.с. 8-9).  

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

    Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 21, 24, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 130, 174, 175, 212, 213, 215   ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  - задовольнити.

Шлюб, укладений та зареєстрований 21.11.1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва між громадянами ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис № 1646), - розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                         О.В. Ісаєвська