465/8655/23

2/465/586/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

       головуючого судді                -         Мартинишин М.О.

       з участю секретаря                 - Кондрашин В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати –

в с т а н о в и в:

29.10.2023 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд:

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за 2022 рік відповідно до абзаців 1-2 пп.1 п.1 постанови КМУ від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» в редакції від 12.01.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за 2023 рік відповідно до абзаців 1-3 пп.1 п.1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої заробітної плати за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона працювала у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця» з 08.10.1990 року, в тому числі з 01.12.2017 року лікарем-отоларингологом дитячим дитячого поліклінічного відділення, що належить до лікарських посад у закладах охорони здоров`я. Наказом (розпорядженням) генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті від 31.08.2023 року №168-ос, звільнена з посади лікаря-отоларинголога вищої категорії на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, при цьому, на думку позивача, відповідач не виплатив усі належні при звільненні суми, оскільки у 2022 і 2023 році підлягали застосуванню положення абзаців 1-2 пп.1 п.1 постанови КМУ від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» та абзаців 1-3 пп.1 п.1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» таким чином, щоб розмір оплати праці становив не менше 20000 грн. за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці. Зазначає, що мала повну ставку (працювала повний робочий день) і лише в період з 02.01.2013 року до 31.01.2017 року - неповний робочий день (0,75 ставки). Вважає, що у травні, серпні-жовтні, грудні 2022 року та в січні-лютому, квітні-серпні 2023 року заробітна плата не мала бути меншою за 20000 грн., тому ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за 2022 та 2023 роки. Крім того, на думку позивача, має право на компенсацію втрати частини доходів, що будуть донараховані та виплачені на підставі рішення суду, в зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка залежить від розміру донарахованої заробітної плати.

Ухвалою судді від 24.11.2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.12.2023 року від представника відповідача, адвоката О.Тицької, на адресу суду надійшов відзив, в якому позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що позивачу виплачено усі суми, що належали їй на день звільнення. За травень 2022 року відпрацювала 138,6 год., відпустка без збереження заробітної плати 1 календарний день з 09.05.2022 року по 18.08.2022 року, відповідно заробітна плата становила 19090,90 грн. За серпень 2022 року відпрацювала 50,4 год., щорічна відпустка 24 календарних дні, відповідно заробітна плата - 6640,31 грн. Наказом №180 від 07.07.2022 року встановлено неповний, чотириденний, робочий тиждень. За вересень 2022 року відпрацювала 106,4 год. (з врахуванням встановленого неповного робочого часу), відповідно заробітна плата - 14655,65 грн. Наказом №265 від 28.09.2022 року встановлено неповний робочий час шляхом скорочення робочого дня на 1 год. За жовтень 2022 року відпрацювала 117,6 год. (з врахуванням неповного робочого часу), відповідно заробітна плата - 16969,69 грн. За грудень 2022 року відпрацювала 123,2 год. (з врахуванням неповного робочого часу), відповідно заробітна плата - 17878,04 грн. Вимоги підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Про деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я» не поширюються на: державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до цього підпункту 1 перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків. Згідно з Довідкою про співвідношення між отриманими доходами від НСЗУ і понесеними витратами на оплату праці, доходи, отримані від НСЗУ у січні-серпні 2023 року не покривають витрат по оплаті праці у розмірі 85 відсотків, відповідно за таких умов необхідно керуватися наказом Міністерства праці та соціальної політики України, міністерства охорони здоров`я України «Про умови оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 №308/519 зі змінами. Щодо надбавок і доплат всім працівникам лікарні, то відповідно до ст.97 КЗпП України умови введення і розміри надбавки, встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами.

22.01.2024 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, до якої просить суд, а саме:

- стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 за 2022 рік заробітну плату в розмірі 5654,69 грн.

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за 2023 рік відповідно до абзаців 1-3 пп.1 п.1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», з урахуванням раніше виплачених сум.

- стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в розмірі 14002 грн.

- зобов`язати АТ «Українська залізниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої заробітної плати за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

В обґрунтування зазначає, що у травні 2022 року відпрацювала 21 з 22 робочих днів а тому зарплата повинна визначатись у розмірі: 20000 грн. х (21/22) = 19090,91 грн., а відповідач нарахував 19090,90 грн., що на 0,01 грн. менше.

У серпні 2022 року відпрацювала 9 з 26 робочих днів, а тому зарплата повинна була визначатись у розмірі: 20000 грн. х (9/26) = 6923,08 грн., а відповідач нарахував 6640,31 грн., що на 282,77 грн. менше.

У вересні 2022 року відпрацювала 19 з 19 повних робочих днів, а тому зарплата повинна визначатись у розмірі 20000 грн., а відповідач нарахував 14655,65 грн., що на 5344,35 грн. менше.

У жовтні 2022 року відпрацювала 21 з 21 робочих днів скорочених на одну годину, а тому зарплата повинна визначатись у розмірі: 20000 грн. х (5,6 год./6,6год.) = 16969,70 грн., а відповідач нарахував 16969,69 грн., що на 0,01 грн. менше.

У грудні 2022 року відпрацювала 22 з 22 робочих днів скорочених на одну годину, а тому зарплата повинна визначатись у розмірі: 20000 грн. х (5,6 год./6,6год.) = 16969,70 грн. + 935,89 грн. за відрядження, що разом становить 17905,59 грн., а відповідач нарахував 17878,04 грн., що на 27,55 грн. менше.

У зв`язку з тим вважає, що за 2022 рік відповідач протиправно недонарахував позивачу: 0,01 + 282,77 + 5344,35 + 0,01 + 27,55 = 5654,69 грн.

Зазначає, що аналогічний розрахунок щодо 2023 року застосувати неможливо, оскільки відповідач посилається на абзац другий підпункту 3 пункту 1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я». Звертає увагу, що доданий відповідачем документ не є копією договору, а тому вважає, що відповідачем не доведено укладення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, як підстави для незастосування вимоги щодо мінімального розміру оплати праці для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров`я у 2023 році.

Крім того, вважає, що у 2022 та 2023 роках відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки, чого зроблено не було. На думку позивача це підтверджується відсутністю відомостей про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у наказі (розпорядження) №895 від 05.07.2022 року про надання відпустки, відсутністю відомостей про нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (7001 грн.) у картці особового рахунку працівника за 2022 - 2023 роки. Тому, з відповідача слід стягнути 14 002 грн. (7001 грн. + 7001 грн.).

Позивач в судове засідання не з`явився, втім 16.07.2024 року представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, втім 16.07.2024 року представник відповідача подала заяву про розгляд справи без її участі, просила у задоволенні позову відмовити.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 08.10.1990 року працювала у Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» на лікарських посадах, зокрема, 01.02.2017 року переведена на посаду лікаря-отоларинголога дитячого поліклінічного відділення (наказ від 01.02.2017 року №212-ос), що підтверджується довідкою Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця» від 23.08.2023 року №36 (том 1, а.с.19-20).

Як вбачається з цієї довідки, Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті є виробничим підрозділом філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця», що також підтверджується положенням про цей структурний (виробничий) підрозділ (а.с.56-75, том 1). Ліцензія на медичну практику МОЗ від 25.02.2016 року №134. Засновником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є держава в особі Кабінету Міністрів України, у власності якої закріплено 100% акцій товариства.

28.06.2023 року генеральним директором Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» складено попередження №145 про наступне вивільнення лікаря-отоларинголога дитячого поліклінічного відділення ОСОБА_1 (том 1, а.с.21), в якому зазначено, що підрозділ Дитяче поліклінічне відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті ліквідовано та посада, яку вона обіймає, підлягає скороченню. Запропоновано іншу роботу згідно з переліком, наведеним у додатку (том1, а.с.22-23).

Разом з тим, у наданому суду попередженні про наступне вивільнення відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення із таким та надання її згоди.

31.08.2023 року ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» «Про припинення трудового договору (контракту)» №168-ос від 31.08.2023, звільнена з посади лікаря-отоларинголога вищої категорії Дитячого поліклінічного відділення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу про зміни в організації виробництва і праці й скорочення чисельності та штату працівників Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» від 16.06.2023 року №134, наказу про запровадження змін до штатного розпису від 05.06.2023 року, попередження про наступне вивільнення від 28.06.2023 року №145 (том.1, а.с.17).

Згідно з довідкою Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті про доходи від 07.09.2023 року №193 (том.1, а.с.13), ОСОБА_1 у 2022 році нарахована зарплата у розмірі: за січень - 20000,00 грн., за лютий – 20000,00 грн., за березень – 20000,00 грн., за квітень – 20000,00 грн., за травень – 19090,90 грн., за червень - 20000,00грн., за липень – 25709,29 грн., за серпень – 6640,31 грн., за вересень – 14655,65 грн., за жовтень – 16969,69 грн., за листопад – 25089,67 грн., за грудень – 17878,04 грн.

Згідно з довідкою Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті про доходи від 07.09.2023 року №194 (том 1, а.с.18), ОСОБА_1 у 2023 році нарахована зарплата у розмірі: за січень - 16969,96 грн., за лютий – 11268,18 грн., за березень – 20121,21 грн., за квітень – 9101,30 грн., за травень – 9101,30 грн., за червень - 12386,45 грн., за липень – 10065,95 грн., за серпень – 16190,55 грн.

Спір у даній справі виник в силу незгоди з розміром оплати праці позивача за 2022 – 2023 рік, яка на її думку не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я».

Відповідно до ч.11 ст.16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи (ч.12 ст.16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення (ч.5 ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування (ч.7 ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (ч.11 ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров`я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом (п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»), яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1101 «Про утворення Національної служби здоров`я України» є Національна служба здоров`я України (далі також – НСЗУ).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу.

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі (ч.2 ст.8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п`яти днів з моменту його укладення (ч.62 ст.8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»).

Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 22, 23 та 24 Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №410 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №1073), протягом десяти календарних днів з дати підписання проекту договору уповноваженою особою НСЗУ керівник або уповноважена особа суб`єкта господарювання накладає електронний підпис на такий договір. Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами НСЗУ та суб`єкта господарювання, якщо інше не передбачене договором, але не раніше дати встановлення в кошторисі відповідного бюджетного призначення для НСЗУ. Договір разом з усіма додатками (за умови знеособлення персональних даних) підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті НСЗУ протягом п`яти робочих днів з дня його укладення.

Представник відповідача до відзиву додала договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1647-Е123-Р000 між НСЗУ та АТ «Українська залізниця» без підписів сторін (а.с.39-54, том 1), а також той самий договір надала 31.01.2024 року разом з клопотанням про доручення доказів (а.с.131-275, том 1).

Разом з тим, наданий договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1647-Е123-Р000 зі сторони АТ «Українська залізниця» підписано директором виконавчим філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця» Кришталь Н.Ю. та заступником директора виконавчого філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Українська залізниця» Ігнатюк Т.М., які діяли на підставі довіреності.

За змістом ч.3 ст.244 та ст.246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, який від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, для представництва перед третіми особами.

Однак, представником відповідача не надано суду довіреності підписантів вказаного договору.

Також, відповідно до п.16 статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2023 року №1338), Товариство має печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом та зображенням малого Державного Герба України.

Однак, даний договір не містить накладення печатки АТ «Українська залізниця».

Також, відсутні відомості про оприлюднення цього договору на офіційному веб-сайті НСЗУ.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У цих правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для задоволення позову, про що позивач повинен надати докази, а відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі №559/2218/17.

Таким чином, представником відповідача не надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1647-Е123-Р000 є укладеним.

Відповідно до п. «ж» ч.1 ст.77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлено у межах фонду оплати праці на 2022 рік на рівні не менше: 20 000 гривень – для лікарів (крім лікарів-інтернів), професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я; 13 500 гривень – для фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти та першим (бакалаврським) рівнем вищої медичної освіти.

У разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу дана вимога щодо розміру оплати праці застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.

Ця постанова застосовується з 01.01.2022 року.

Починаючи з 01.01.2023 року, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я» (далі також – Постанова КМУ №28), в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики: мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше: 20000 гривень для осіб, які займають лікарські посади у закладах охорони здоров`я (крім лікарів-інтернів), посади фармацевтів у закладах охорони здоров`я (крім фармацевтів-інтернів), посади професіоналів у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я та посади професіоналів з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров`я; 13500 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).

Під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру враховуються основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (Офіційний вісник України, 2002 р., №36, ст.1699), може бути збільшений медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я для досягнення розміру нарахованої заробітної плати, передбаченого абзацами третім і четвертим цього підпункту, та диференціації заробітної плати в межах наявного фонду оплати праці.

Надбавки, установлені з урахуванням положень абзацу шостого цього підпункту, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним, фармацевтичним працівникам та фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я;

Диференціація заробітної плати медичним, фармацевтичним працівникам, фахівцям з реабілітації та молодшому медичному персоналу державних та комунальних закладів охорони здоров`я здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Постанови КМУ №28 у разі встановлення медичному, фармацевтичному працівнику, фахівцю з реабілітації та молодшому медичному персоналу державних та комунальних закладів охорони здоров`я неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена абзацами третім, четвертим підпункту 1 та підпунктом 1-1 цього пункту, застосовується пропорційно до виконаної працівником норми праці.

Вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на: державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків; медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги (підпункт 3 пункту 1 Постанови КМУ №28).

У випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік (підпункт 4 пункту 1 Постанови КМУ №28).

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у ст.1 Закону України «Про оплату праці».

Водночас, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підпунктом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі також - Постанова №1298) установлено надбавки працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначеної надбавки для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №1298 право установлювати працівникам конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, у тому числі й надбавки за складність, напруженість у роботі, надано керівнику в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків.

Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров`я встановлюються відповідно до Наказу МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров`я» від 25.05.2006 року №319 (далі також – Наказ МОЗ України №319). Норми робочого часу, установлені в цьому наказі, застосовуються для медичних працівників незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Наказу МОЗ України №319 для працівників закладів та установ охорони здоров`я норму тривалості робочого часу установлено у 38,5 годин на тиждень: для керівників структурних підрозділів (відділень, відділів, лабораторій, кабінетів тощо) з числа лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою освітою, керівників закладів охорони здоров`я з числа фахівців з базовою та неповною вищою освітою, лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров`я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці: лікарняних, санаторно-курортних закладів, профілакторіїв; амбулаторно-поліклінічних закладів (за винятком лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих); закладів переливання крові, швидкої та екстреної і консультативної медичної допомоги, медицини катастроф; санітарно-профілактичних закладів; молочних кухонь, будинків дитини, дитячих будинків; шкіл, дитячих садків (ясел), ліцеїв, коледжів, інших закладів та установ освіти і соціального захисту населення; інформаційно-аналітичних центрів медичної статистики; бюро судово-медичної експертизи; клінік, лабораторій та інших структурних підрозділів охорони здоров`я науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Наказу МОЗ України №319 норму тривалості робочого часу у 33 години на тиждень установлено для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих: амбулаторно-поліклінічних закладів; амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувально-профілактичних закладів, пунктів охорони здоров`я (здоровпунктів), фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі сільських та селищних рад); центрів (бюро) медико-соціальної експертизи, лікарсько-консультаційних комісій; лікарів та середнього медичного персоналу, які працюють на протязі всього робочого часу на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужністю більше ніж 200 ват.

У ті дні, коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх робочого дня встановлюється за пунктом 1.1 цього наказу.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Наказу МОЗ України №319 перелік професій і посад, для яких застосовується ненормований робочий день, установлюється колективним договором. Напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні тривалість роботи не може перевищувати 5 годин.

Згідно зі ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п`ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» п`ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Предметом даного спору є незгода позивача із розміром нарахованої заробітної плати, зокрема, у 2022 році за місяці: травень, серпень, вересень, жовтень, грудень, тому дослідженню судом підлягають саме ці періоди.

Відповідно до ст.30 Закону «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Так, згідно з Табелем обліку використання робочого часу дитячого поліклінічного відділення Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» за травень 2022 року (том 1, а.с.85-87) ОСОБА_1 встановлено тривалість робочого часу у розмірі 33 години на тиждень (6,6 год. на день). При цьому, загальна кількість робочих днів у травні 2022 року - 22 дні, з яких ОСОБА_1 відпрацювала 21 день, що становить 138,60 год. 09.05.2022 року – перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік (том 1, а.с.100) у травні 2022 року позивачу нараховано: оклад – 6682,77 грн., надбавка за вислугу років – 2004,83 грн., надбавка за складність, напруженість – 10223,31 грн., індексація основної заробітної плати – 179,99 грн., що разом становить 19 090,90 грн.

Однак, індексація основної заробітної плати не включається до структури заробітної плати відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» так, як це суперечить змісту та характеру такої, оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а відповідно до ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці.

Такої ж позиції дотримується й Міністерство соціальної політики України, яке листом 07.09.2017 року №2341/0/101-17 відкликало свого ж листа від 13.02.2017 №317/0/101-17/282, в якому зазначало, що індексація має включається до виплат, які мають враховуватись до зарплати при забезпечені її мінімального розміру.

Таким чином, нарахована відповідачем у травні 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 становить 18 910,91 грн. (19 090,90 грн. - 179,99 грн.).

Разом з тим, як вбачається з вказаної картки особового рахунку, у 2022 році оклад позивача (лікаря-отоларинголога) встановлено у розмірі 7 001,00 грн., надбавка за вислугу років – 2 100,30 грн., надбавка за складність, напруженість – 10898,70 грн., що разом складає 20 000,00 грн. заробітної плати за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці, тобто на мінімально встановленому законодавством рівні.

Згідно із частинами першою-третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьований 21 день у травні 2022 року, виходячи з кількості робочих днів у цьому місяці - 22 дні, становить 19 090,91 грн. (21 день х (20 000,00 грн./ 22 дні)).

Втім, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд погоджується з позивачем, що у травні 2022 року відповідач невірно нарахував розмір заробітної плати ОСОБА_1 .

Наказом Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 (том 1, а.с.82-84) працівникам Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця», які працюють за п`ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями, з 11.07.2022 і до відміни, встановлено роботу за режимом неповного (чотириденного) робочого тижня з робочими днями з понеділка по п`ятницю (з одним неробочим днем вівторка по п`ятницю) з оплатою праці, пропорційно фактично відпрацьованому часу, виходячи з встановлених штатним розписом окладів (тарифних ставок) (пункт 1). Встановлено, з понеділка по п`ятницю режим скороченого робочого дня на 1 год. (пропорційно виходячи з встановлених штатним розписом обсягу займаної посади) на період з 11.07.2022 (згідно з додатком №2 до наказу) (пункт 2). Встановлено, з понеділка по четвер режим скороченого робочого дня на 1 год. (пропорційно виходячи з встановлених штатним розписом обсягу займаної посади) на період з 11.07.2022 (згідно з додатком №3 до наказу) (пункт 3).

При цьому, додатки №2 та №3 відповідачем до матеріалів справи не додано.

Також, згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції від 01.07.2022 року, у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Проте, позивача з наказом Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 ознайомлено з порушенням наведеної норми Закону, а саме 12.07.2022 року, після запровадження таких умов, що підтверджується її особистим підписом про ознайомлення (том 1, а.с.84).

Між тим, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у п.42 постанови від 18.05.2022 року по справі №160/9732/18, при неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні - як за повний робочий день.

Отже, за змістом наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180, виходячи зі встановленого позивачу 33 годинного робочого тижня (6,6 год. на день), оплата одного відпрацьованого робочого дня ОСОБА_1 повинна здійснюватись із розрахунку 6,6 год.

Згідно з Табелем обліку використання робочого часу за серпень 2022 року (том 1, а.с.88-90) позивач відпрацювала 9 днів. Із 01.08.2022 року до 17.08.2022 року перебувала у щорічній відпустці (наказ від 05.07.2022 №895 (том.1, а.с.77)). Кількість робочих днів у серпні 2022 року - 23 дні.

Разом з тим, облік відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1 за день здійснено із розрахунку 5,6 год., що не відповідає вимогам наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180, тобто відповідач неправильно визначив кількість відпрацьованих позивачем годин, зазначивши такі у кількості 50,40 год., натомість ОСОБА_1 відпрацювала 9 днів у цьому місяці, що становить 59,4 год. (9 днів х 6,6 год.).

Також, як вбачається з Табеля обліку використання робочого часу за серпень 2022 року, ОСОБА_1 з 22.08.2022 року до 26.08.2022 року відпрацювала п`ятиденний тиждень, тобто понаднормово 26.08.2022 року.

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік у серпні 2022 року позивачу нараховано: оклад – 2324,44 грн., надбавка за вислугу років – 697,33 грн., надбавка за складність, напруженість – 3467,47 грн., індексація основної заробітної плати – 151,07 грн., отже нарахована відповідачем у серпні 2022 року заробітна плата позивача становить 6 489,24 грн. (2324,44 грн. + 697,33 грн. + 3467,47 грн.).

Однак, заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьовані 9 днів у серпні 2022 року, виходячи з кількості робочих днів у цьому місяці - 23 дні, та наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180, повинна становити 7 826,09 грн. (9 днів х (20 000,00 грн./23 днів)), не враховуючи оплати праці позивача в надурочний час, яка відповідно до ч.1 ст.106 КЗпП України оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Відтак, суд погоджується з позивачем, що у серпні 2022 року відповідач невірно нарахував розмір заробітної плати ОСОБА_1 .

Згідно з Табелем обліку використання робочого часу за вересень 2022 року (том 1, а.с.91-93) позивач відпрацювала 19 днів. Кількість робочих днів у вересні 2022 року - 22 дні.

Разом з тим, облік відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1 за день здійснено із розрахунку 5,6 год., що не відповідає вимогам наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180, тобто відповідач неправильно визначив кількість відпрацьованих позивачем годин, зазначивши такі у кількості 106,40 год., натомість ОСОБА_1 відпрацювала 19 днів у цьому місяці, що становить 125,4 год. (19 днів х 6,6 год.).

Також, як вбачається з Табеля обліку використання робочого часу за вересень 2022 року, ОСОБА_1 з 05.09.2022 року до 09.09.2022 року відпрацювала п`ятиденний тиждень, тобто понаднормово 09.09.2022 року та 02.09.2022 року.

Відповідно до картки особового рахунку за 2022 рік у вересні 2022 року ОСОБА_1 нараховано: оклад – 5130,21 грн., надбавка за вислугу років – 1539,06 грн., надбавка за складність, напруженість – 7652,96 грн., індексація основної заробітної плати – 333,42 грн., отже нарахована відповідачем у вересні 2022 року заробітна плата позивача становить 14 322,23 грн. (5130,21 грн. + 1539,06 грн. + 7652,96 грн.).

Однак, заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьовані 19 днів у вересні 2022 року, виходячи з кількості робочих днів у цьому місяці - 22 дні, та наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180, повинна становити 17 272,73 грн. (19 днів х (20 000,00 грн./22 дні)), не враховуючи оплати праці позивача в надурочний час, яка відповідно до ч.1 ст.106 КЗпП України оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Відтак, суд погоджується з позивачем, що відповідач невірно нарахував розмір заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2022 року.

Наказом Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 28.09.2022 року №265 (том 1, а.с.78-81) внесено зміни до наказу від 07.07.2022 року №180 та встановлено з 03.10.2022 року роботу за режимом неповного робочого дня/тижня працівникам поліклінічного відділення та дитячого поліклінічного відділення згідно з додатком №3.

Водночас, пунктом 2.2 цього наказу зобов`язано до 01.10.2022 року подати на затвердження графік роботи відділення з врахуванням встановленого неповного робочого часу для працівників поліклінічного відділення та дитячого поліклінічного відділення 5 робочих днів на тиждень, скорочений робочий день на 1 год., пропорційно до обсягу займаної посади.

Таким чином, наказом Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 28.09.2022 року №265 для працівників поліклінічного відділення та дитячого поліклінічного відділення встановлено п`ятиденний робочий тиждень зі скороченим робочим днем на 1 год., тобто повний робочий день 6,6 год. скорочено на 1 год.

Згідно з Табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2022 року (том 1, а.с.94-96) позивач відпрацювала 21 день. Кількість робочих днів у жовтні 2022 року - 21 день.

Разом з тим, облік відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1 за день здійснено із розрахунку 5,6 год., що не відповідає вимогам наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 зі змінами, внесеними наказом від 28.09.2022 року №265, тобто відповідач неправильно визначив кількість відпрацьованих позивачем годин, зазначивши такі у кількості 117,60 год., натомість ОСОБА_1 відпрацювала 21 день у цьому місяці, що становить 138,6 год. (21 день х 6,6 год.).

Відповідно до картки особового рахунку за 2022 рік у жовтні 2022 року ОСОБА_1 нараховано: оклад – 5940,24 грн., надбавка за вислугу років – 1782,07 грн., надбавка за складність, напруженість – 8861,32 грн., індексація основної заробітної плати – 386,06 грн., отже нарахована відповідачем у жовтні 2022 року заробітна плата позивача становить 16 583,63 грн. (5940,24 грн. + 1782,07 грн. + 8861,32 грн.).

Однак, заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьований 21 день у жовтні 2022 року, виходячи з кількості робочих днів у цьому місяці - 21 день, та наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 зі змінами, внесеними наказом від 28.09.2022 року №265, повинна становити 20 000,00 грн. (21 день х (20 000,00 грн./21 день)).

Відтак, суд погоджується з позивачем, що відповідач невірно нарахував розмір заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2022 року.

Згідно з Табелем обліку використання робочого часу за грудень 2022 року (том 1, а.с.97-99) позивач відпрацювала 22 дні. Кількість робочих днів у грудні 2022 року - 22 дні.

Разом з тим, облік відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1 за день здійснено із розрахунку 5,6 год., що не відповідає вимогам наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 зі змінами, внесеними наказом від 28.09.2022 року №265, тобто відповідач неправильно визначив кількість відпрацьованих позивачем годин, зазначивши такі у кількості 117,60 год., натомість ОСОБА_1 відпрацювала 22 дні у цьому місяці, що становить 145,2 год. (22 дні х 6,6 год.).

Відповідно до картки особового рахунку за 2022 рік у грудні 2022 року ОСОБА_1 нараховано: оклад – 5930,60 грн., надбавка за вислугу років – 1779,18 грн., надбавка за складність, напруженість – 8736,72 грн., індексація основної заробітної плати – 495,65 грн., отже нарахована відповідачем у грудні 2022 року заробітна плата позивача становить 16 446,50 грн. (5930,60 грн. + 1779,18 грн. + 8736,72 грн.).

Однак, заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьовані 22 дні у грудні 2022 року, виходячи з кількості робочих днів у цьому місяці - 22 дні, та наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 07.07.2022 року №180 зі змінами, внесеними наказом від 28.09.2022 року №265, повинна становити 20 000,00 грн. (22 дні х (20 000,00 грн./22 дні)).

Відтак, суд погоджується з позивачем, що відповідач невірно нарахував розмір заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2022 року.

Таким чином, за травень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2022 року відповідач недонарахував позивачу заробітну плату у розмірі 11 437,22 грн. ((19 090,91 грн. - 18 910,91 грн.) + (7 826,09 грн. - 6 489,24 грн.) + (17 272,73 грн. - 14 322,23 грн.) + (20 000,00 грн. - 16 583,63 грн.) + (20 000,00 грн. - 16 446,50 грн.) = 180,00 грн. + 1 336,85 грн. + 2 950,50 грн. + 3 416,37 грн. + 3 553,50 грн.).

За таких обставин, в силу ч.1 ст.13 ЦПК України, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 за 2022 рік заробітну плату в розмірі 5 654,69 грн. підлягає задоволенню.

Виплата медпрацівникам матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (ставки зарплати) регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно з абз.4 п.2 Постанови №524 з 1 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Допомога на оздоровлення виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем збереження трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).

У разі поділу відпустки на частини відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення виплачується працівникові у розмірі посадового окладу, якщо основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів (див. лист МОЗ України та профспілки працівників охорони здоров`я від 23.03.2012 року №10.01.67/773, №03-93 «Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення»).

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 року по справі №500/1022/19 зауважив, що матеріальна допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки видається до відпустки або її частини незалежно від того, за який вона період. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до фонду оплати праці, а не до конкретного періоду відпустки (пункт 45 постанови). Отже, ключовою підставою для виплати допомоги для оздоровлення є дата надання працівнику права на щорічну, або частину щорічної відпустки, а не час її проведення працівником (пункт 47 постанови).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №10/3246/16.

Судом встановлено, що на підставі наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» 05.07.2022 №89, позивачу надано щорічну відпустку за період роботи з 14.01.2022 року до 13.01.2023 року на 24 календарних дні з 26.07.2022 року до 18.08.2022 року включно (том.1, а.с.77).

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік, у липні 2022 року позивачу нараховано 11856,48 грн. заробітної плати за час щорічної відпустки.

Разом з тим, відомості про надання позивачу при цьому матеріальної допомоги у цьому наказі відсутні.

Відповідач також не спростував факту не виплати позивачу допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у 2022 році.

Як вбачається із картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2023 рік, у червні 2023 року позивачу нараховано 7422,10 грн. плати за час чергової відпустки, у липні 2023 року – 3565,03 грн., у серпні 2023 року – 2440,25 грн.

Однак, відомості про надання позивачу при цьому матеріальної допомоги відсутні, що не спростовано представником відповідача.

За таких обставин та правового врегулювання слід констатувати, що позивач мав право на отримання допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у 2022 та 2023 роках в розмірі посадового окладу, що становить 14 002,00 грн. (7 001,00 грн. х 2), а відтак підлягає стягненню з відповідача.

Дане право декларовано державою та держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в законі.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

До того ж, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Суд відхиляє доводи відповідача, що обґрунтовуються листом Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Українська залізниця» від 11.12.2023 року №2000 (том 1, а.с.102) про «Співвідношення між отриманими доходами від НСЗУ і понесеними витратами на оплату праці з нарахуваннями з січня 2022 року по серпень 2023 року», оскільки інформація, що наведена в цьому листі не підтверджена первинними документами, в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», жодних належних, достовірних та допустимих доказів зазначеним відповідачем обставинам, суду не надано.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19.02.2009 року зазначається, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1998 та у справі «Тейшейра ді Кастру проти Португалії» від 09.06.1998 року).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Сам по собі лист від 11.12.2023 року №2000 не є належним доказом факту, що витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць перевищують 85 відсотків отриманих від НСЗУ грошових коштів у поточному місяці з урахуванням накопичених залишків, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Представник відповідача у відзиві обґрунтовує правомірність нарахування заробітної плати позивачу у 2023 році тим, що отримані від НСЗУ доходи у січні-серпні 2023 року не покривають 85% витрат з оплати праці, а відтак підлягає застосуванню наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України «Про умови оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 року №308/519 зі змінами, натомість за обставин даної справи при нарахування заробітної плати позивачу у 2023 році слід керуватися постановою КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», а тому підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за 2023 рік відповідно до абзаців 1-3 пп.1 п.1 постанови КМУ від 13.01.2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», з урахуванням раніше виплачених сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі №9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-ІІІ) дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, що повинні враховуватись судом в силу вимог частини 4 статті 263 КПК України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відтак, враховуючи, що відповідачем заробітна плата в 2022-2023 роках виплачувалась в неповному розмірі, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З урахуванням предмету спору та походження суми заборгованості, на виконання вимог статті 6 Закону №2050-ІІІ, компенсація має бути виплачена саме за рахунок коштів відповідача.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з позивачем про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09.12.1994 року №18390/91, §29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27.09.2001 року №49684/99, §2).

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України –

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за 2022 рік в розмірі 5 654,69 гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за 2023 рік відповідно до абзаців 1-3 пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі 14 002 гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої заробітної плати за весь час затримки по день фактичної виплати.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі –

Позивач:  ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження:м. Київ вул. Єжи Гедройця, буд.5.

Дата складення повного судового рішення – 22.07.2024 року.

Суддя:                 Мартинишин М.О.