Справа № 519/989/24

                                                                               4-с/519/5/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2024                 м. Южне

Суддя Южного міського суду Одеської області Москаленко І.О., за участі секретаря судових засідань Онопрієнко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою адвоката Бойко А.В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №003314 від 15.03.2023) в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації кв. АДРЕСА_1 ) на рішення Начальника відділу Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєва О.О.,

за участі: скаржника ОСОБА_1 , адвоката скаржника Петрової А.М. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №002821 від 19.06.2019), стягувача ОСОБА_2 , представника Стягувача ОСОБА_3 ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, постановив ухвалу про таке:

І. Зміст скарги

1.Скаржник (стягувач) звернувся зі скаргою на рішення державного виконавця та просить суд:

a.Визнати протиправним рішення Начальника відділу Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєва О.О., викладене у листі №115838 від 28.06.2024 про відмову у скасуванні арешту майна, накладеного постановою Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одесі від 05.05.2005 серія та номер АА №173780, винесеної на підставі виконавчого листа №2-324/04 від 03.07.2005, виданого Южненським міським судом Одеської області;

b.Скасувати арешт та заборону відчуження, накладені на частини квартири АДРЕСА_1 , на яку було накладено арешт постановою Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одесі від 05.05.2005 серія та номер АА №173780, винесеної на підставі виконавчого листа №2-324/04 від 03.07.2005, виданого Южненським міським судом Одеської області.

2.Скарга мотивована тим, що арешт було накладено помилково, насправді боржником є інша особа. Крім того, виконавче провадження було завершене, тому правові підстави для арешту нерухомого майна на цей час відсутні.

3.22.07.2024 від Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на скаргу, в якому він просив у задоволенні скарги щодо зобов`язання посадових осіб Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити повністю; щодо зняття арешту з нерухомого майна не заперечував.

ІІ. Процедура.

4.12.07.2024 до Южного міського суду Одеської області надійшла скарга на дії державного виконавця. Скарга була передано у провадження судді Москаленко І.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

5.16.07.2024 до суду надійшла заява адвоката скаржника ОСОБА_5 , де адвокат зазначила про описку у прохальній частині скарги та долучила виправлену скаргу з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

6.Ухвалою Южного міського суд Одеської області від 17.07.2024 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні 24.07.2024.

7.У судове засідання з`явилися скаржник та стягувач з представниками. Особа, дії якої оскаржуються не з`явилася, хоча були належним чином повідомлені про дату, час ті місце проведення судового засідання. Сторони не заперечували проти розгляду скарги без представника державної виконавчої служби.

8.У судовому засіданні скаржник підтримав свої вимоги повністю.

9.Стягувач також просив вимоги Скаржника задовольнити. Стягувач пояснив, що арешт був накладений помилково, фактично боржником за виконавчим документом була інша особа з аналогічними прізвищем, ім`ям та по батькові.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом

10. ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 .

11.Постановою Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одесі від 05.05.2005 серія та номер АА №173780 накладено арешт на частини квартири АДРЕСА_1 ., що належить ОСОБА_1 .

12.Арешт накладено на підставі виконавчого листа №2-324/04 від 03.07.2005, виданого Южненським міським судом Одеської області, у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (Стягувач). Водночас, Скаржник ОСОБА_1 не батьком доньки Стягувачки та боржником за виконавчим листом.

13.Постановою державного виконавця, затвердженою Начальником ІІ відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі, про зняття арешту та заборони на відчуження майна боржника від 22.06.2005 знято арешт та заборону на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1 , а саме з частини квартири АДРЕСА_1 .

14.Постановою В-5/24 від 31.08.2009 виконавче провадження закінчено.

15.У Постанові в.о. Начальником ІІ відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі від 13.12.2012, копію якої надав Стягувач, зазначено, що при перевірці було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , що належить не боржнику за виконавчим листом, в іншому ОСОБА_1 , про що свідчить акт державного виконавця.

16.У 2024 році ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про існування арешту за зазначену квартиру.

17.29.05.2024 Скаржник звернувся до Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту майна.

18.02.07.2024 Скаржник отримав відповідь №115838 від 28.06.2024, відповідно до якого виконавче провадження закінчене, а матеріали виконавчого провадження знищені; у скасуванні арешту майна відмовлено, оскільки ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено підстав, які можна застосувати до цих правовідносин.

19.Отже, з матеріалів справи та пояснень учасників справи, суд встановив, що Скаржник ОСОБА_1 не є боржником за виконавчим документом, виконавче провадження на цей час закрите, а його матеріали знищені.

ІV. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд

20.Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

21.Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

22.Таким чином, суд констатує, що позивач в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

23.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

24.Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

25.Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

26.Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

27.Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

28.Згідно положень ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

29.Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент зняття арешту) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

30.Отже, законом не передбачено підстав для зняття виконавцем арешту майна у виконавчому провадженні, яке знищено за термінами зберігання.

31.Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

32.У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

33.Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

34.Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

35.Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

36.Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право позивача на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

37.Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник також просить визнати протиправними протиправним рішення Начальника відділу Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєва О.О., викладене у листі №115838 від 28.06.2024, які полягають у відмові скасувати арешт всього майна Позивача.

38.Однак, з наявних матеріалів справи не вбачається порушення начальником Начальником відділу Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєва О.О. прав, свобод чи законних скаржника, а відтак ця вимога задоволенню не підлягає.

39.На підставі та керуючись ст.56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 12, 76, 223, 258, 259, 260, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу адвоката Бойко А.В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №003314 від 15.03.2023) в інтересах ОСОБА_1 на рішення Начальника відділу Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєва О.О. щодо відмови у скасуванні арешту майна, накладеного на частини квартири АДРЕСА_1 ,постановою Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одесі від 05.05.2005 серія та номер АА №173780, винесеної на підставі виконавчого листа №2-324/04 від 03.07.2005, виданого Южненським міським судом Одеської області задовольнити частково.

2.Скасувати арешт та заборону відчуження, накладені на частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації кв. АДРЕСА_1 ), на яку було накладено арешт постановою Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одесі від 05.05.2005 серія та номер АА №173780, винесеної на підставі виконавчого листа №2-324/04 від 03.07.2005, виданого Южненським міським судом Одеської області.

3.В іншій частині скарги відмовити.

4.Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Южного міського суду

Одеської області  І.О. Москаленко