справа № 174/660/19

№ провадження 1-кп/208/195/24

УХВАЛА

11 липня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів: головуючого, судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12019040150000063, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого,

який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263, ст. 348, ч.2 ст. 15, п. п. 1,9 ч.2 ст. 115 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська перебуває вищезазначене кримінальне провадження. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Після зміни складу суду, стороною захисту заявлено клопотання про проведення судового розгляду з початку.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, в тому числі двох особливо тяжких, за вчинення одного з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Суворість можливого покарання доводить існування ризику переховування обвинуваченого від суду. ОСОБА_9 є неодноразово судимим, у тому числі за корисливі злочини, не має постійного джерела доходу, що вказує на можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Судовий розгляд розпочато спочатку, і тому у справі повинні допитуватись потерпілі та свідки. Враховуючи викладене, існує ризик незаконного на них впливу з боку обвинуваченого в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Ризики зазначені в клопотанні втратили свою актуальність. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, ніколи не переховувався від слідства. Попередня ухвала суду про продовження запобіжного заходу скасована апеляційною інстанцією, та ОСОБА_9 встановлена можливість внесення застави. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу до мінімального. Обвинувачений підтримав думку адвоката.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Суд у справі «Летельє проти Франції», вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого та двох особливо тяжких злочинів, за один з яких чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

       ЄСПЛ у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, відбував покарання у виді реального позбавлення волі, строк якого за останнім у часі вироку сплив в березні 2023 року. Суд вважає про об`єктивну доведеність існування ризику переховування обвинуваченого від суду з огляду на міру покарання яка йому загрожує у разі визнання винним, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Дані, про те, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, суду не надані, але навіть їх наявність не є достатнім стримуючим фактором та не може нівелювати встановлені ризики.

Також, враховуючи, що судовий розгляд розпочатий з початку, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.

При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Ніколаєву інкриміновано замах на кваліфіковане умисне вбивство, посягання на життя працівників правоохоронного органу, тривалий час перебуває під вартою.

       Суд зазначає, що справа не розглянута попереднім складом суду саме внаслідок багаторазових перерв, які за клопотаннями сторони захисту оголошувались з різноманітних причин.

       Саме за заявою сторони захисту, судовий розгляд справи, де довгий час тривала підготовка до допиту обвинуваченого та переходу до судових дебатів, розпочато з початку.

       Правова позиція щодо тривалого розгляду справи наглядно ілюстрована в рішенні ЄСПЛ по справі «Чірікоста і Віола проти Італії», де суд визнав, що 15-річний строк розгляду є виправданим, оскільки самі заявники сімнадцять разів зверталися з проханням про відстрочення процесу і не заперечували проти шістьох перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі.

Суд вважає, що обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкриміновано ОСОБА_9 , саме такий його вид позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити інтересам правосуддя, і тому з врахуванням встановлених ризиків він підлягає продовженню.

Запобіжний захід у виді застави та її розмір, визначений ухвалою апеляційної інстанції, і суд першої інстанції не вбачає будь-яких підстав для зміни умов його застосування.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 350 КПК України, суд –

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 08.09.2024 року.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, чи зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

       Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її проголошення

Головуючий суддя  ОСОБА_1 .

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3