Справа №  1322/1034/12                                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  

Провадження №  11/783/138/13                                 Доповідач:    ОСОБА_2  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

       26 лютого 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -   ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року відносно ОСОБА_7 ,

     В С Т А Н О В И Л А:

цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Борислав Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.289 КК України на три роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.289 КК України на п`ять років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання ОСОБА_7 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – п`ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з 17.02.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 сто двадцять тисяч гривень на відшкодування матеріальної і моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати у справі.

Згідно з вироком суду 15.08.2011 о 01.00 годині ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом – належним ОСОБА_9 автомобілем «Форд-Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , використовуючи заздалегідь підготовлений інструмент, шляхом зламу заднього скла проник у салон цього автомобіля, провернувши кермо, зламав замок запалювання, перерізав електричні проводи системи запалювання і замкнувши їх завів двигун, після чого перевіз автомобіль до міста Борислав, де зберігав у гаражі ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 до вилучення працівниками міліції 21.02.2012 року.

Крім того, 11.12.2011 року о 01.00 годині ОСОБА_7 повторно маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом – належним ОСОБА_8 автомобілем «Мерседес-Бенц 208Б Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 80000 гривень, прибув на подвір`я будинку АДРЕСА_4 , де зберігався цей автомобіль, і шляхом вільного доступу через двері водія проник у салон, зняв декоративну деталь передньої панелі, з`єднав електричні дроти системи запалювання завівши двигун, після чого перевіз автомобіль до міста Борислав, де збув невстановленій слідством особі.

На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляцію, в якій просить змінити оскаржуваний вирок суду та призначити засудженому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.289 КК України вигляді одного року позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України – один рік шість місяців позбавлення. На підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання у вигляді одного року шість місяців позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 вісімдесят тисяч гривень матеріальної шкоди, в решті позовних вимог відмовити.

В підтримку своїх апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 зазначає, що при призначенні покарання судом не було враховано умови та спосіб життя ОСОБА_7 , його соціальні зв`язки, схильності, стан здоров`я, поведінку під час провадження в цій кримінальній справі. Зокрема, ОСОБА_7 вперше вчинив дії, передбачені ст.289 КК України без застосування насильства до потерпілих чи погрози застосування такого насильства, обману, добровільно з`явився із зізнанням до правоохоронних органів, що на думку сторони захисту, значно пом`якшує суспільну небезпечність діяння.

Крім цього, захисник ОСОБА_6 покликається на те, що судом фактично не взято до уваги, що ОСОБА_7 є чоловіком молодого віку, має постійне місце проживання, одружений, утримує малолітнього сина, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, страждає атонічним дерматитом, через що перебуває на обліку в шкірвендиспансері Бориславської ЦМЛ. Засуджений ОСОБА_7 в майбутньому прагне відшкодувати завдані збитки потерпілому ОСОБА_8 , зробив вірні висновки та не буде на волі продовжувати злочинну діяльність.

Крім цього, на думку сторони захисту, судом першої інстанції безпідставно задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди в розмірі сорока тисяч гривень, оскільки цивільним позивачем не було наведено жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи поданої апеляції, думку захисника в підтримку апеляції, прокурора, який заперечив апеляцію захисника, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинних діянь відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляції захисника в інтересах засудженого не оспорюється.

Однак, колегія суддів вважає, що вирок суду у цій справі підлягає зміні в частині призначеного судом покарання засудженому ОСОБА_7 шляхом його пом`якшення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за  наявності  кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей  злочин.

Обираючи покарання засудженому ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який позитивно характеризується, повне визнання вини засудженим, його сприяння у розкритті злочинів та розкаяння у вчиненому, вибачення перед потерпілими та їхню думку про те, що суворо не карати засудженого.

Однак, судом першої інстанції повною мірою не враховано особу засудженого ОСОБА_7 , а саме те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив дії, передбачені ст.289 КК України, без застосування насильства, одному з двох потерпілих шкода повністю відшкодована шляхом повернення викраденого автомобіля. Засуджений ОСОБА_7 є одружений, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та похилого віку матір ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є хворою на катаракту обох очей. Крім того ОСОБА_7 хворіє анатомічним дерматитом, перебуває на обліку в ЦМЛ м.Борислава та потребує постійного лікування, що підтверджується медичною довідкою.  

Наведені вище обставини у відповідності до вимог ч.2 ст.66 КК України колегією суддів визнаються такими, що пом`якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів засудженому ОСОБА_7 ..

Згідно із положеннями ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що судом вірно вирішено цивільний позов ОСОБА_8 в частині стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі сорока тисяч гривень, і при цьому правильно зазначено, що внаслідок викрадення автомобіля, який потерпілий використовував для забезпечення свого бізнесу, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_8 як фізичної особи-підприємця, через що він страждав та терпів незручності, переживав за матеріальне забезпечення родини, оскільки був обмежений у можливості реалізації своїх планів.

Однак, у результативній частині вироку суд першої інстанції не розмежував окремо суми матеріальної та моральної шкоди, які підлягають до стягнення, а зазначив загальну суму до стягнення в розмірі 120000 грн., у зв`язку з чим із врахуванням вказаних у мотивувальній частині вироку доказів на задоволення позову колегія суддів вважає, що із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_8 слід стягнути 80000 грн. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів          

У Х В А Л И Л А:

апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задоволити частково.

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 06 грудня 2012 року відносно ОСОБА_7 змінити.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.289 КК України на три роки обмеження волі.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.289 КК України із застосування ст.69 КК України на один рік сім місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, із врахуванням пп.б п.1 ч.1 ст.72 КК України, яка передбачає, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, призначити остаточне  покарання ОСОБА_7 у вигляді одного року семи місяців позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 80000 (вісімдесят тисяч) гривень матеріальної шкоди та 40000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті вирок суду залишити без змін.

Головуючий:

Судді: