Справа №  22-ц-347/12                                        Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І. Д.  

Категорія справи: 27                                          Доповідач в 2-й інстанції:   Цяцяк  Р.  П.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого –судді Цяцяка Р.П.,  

суддів  Бойко С.М.  і  Гірник Т.А.,  

при секретарі  Служалі А.Ю.,

за участю ОСОБА_1 –представника ПАТ „ВіЕйБі Банк”;

ОСОБА_2 –представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк” (ПАТ „ВіЕйБі Банк”; в подальшому –„Банк”) до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та стягнуто солідарно зі згаданих відповідачів на користь позивача 263 734 грн. 25 коп. заборгованості за Кредитним договором від 17.04.2008 року, укладеним між Банком і ОСОБА_3 , та Договором поруки від 17.04.2008 року, укладеному між Банком і ОСОБА_4 , а також 1 765 грн. 40 коп. судових витрат.

Дане рішення оскаржили відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Апелянт ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і „постановити ухвалу про залишення позову ВАТ „ВіЕйБі Банк” ... без розгляду”, а апелянт ОСОБА_4 - просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог до нього скасувати і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог до нього, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважають, що суд неправомірно не застосував до позовних вимог норми, які передбачені ст.ст. 550 ч.3, 617 ЦК України, оскільки відповідачка ОСОБА_3 потрапила в скрутне фінансове та матеріальне становище внаслідок випадку та настання непередбачених обставин –світової фінансової кризи.

Вважають, що позов до суду подано особою, яка не мала на те повноважень.

Вважають, що судом неправомірно не застосовано до позовних вимог про нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) строку позовної давності, що передбачено п.1 ч. 2  ст. 258 ЦК України.

Стверджують, що відповідач ОСОБА_4 не отримував від Банку повідомлення про невиконання позичальником ( ОСОБА_3 ) зобов`язань за договором кредиту, передбаченого п. 2.1 Договору поруки.

Ставлять під сумнів розрахунки боргу, що долучені до позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів на підтримання доводів апеляційних скарг та заперечення цих доводів зі сторони представника Банку, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Позовна заява до суду від імені Банку підписана ОСОБА_5 на підставі Довіреності від 28.04.2009 року, копія якої наявна в матеріалах справи, згідно якої йому надано право подавати від імені Банку заяви (включаючи подання (підписання) позовної заяви), а відтак доводи апеляційних скарг про подачу до суду позову особою, яка не мала на те повноважень, є надуманими і до уваги прийматись не можуть.

Посилання апелянтів на „світову фінансову кризу”, як на обставину непереборної сили, не може прийматись до уваги, оскільки поняття „світова фінансова криза” у значній мірі є суб`єктивним, у зв`язку з чим не може бути визнаним, як обставина непереборної сили. Крім цього, обставини, які апелянти називають „світовою фінансовою кризою”, також мають безпосередній вплив і на Банк, який є стороною договору, а самими відповідачами  не подано до суду будь-яких доказів, які можна було б визнати належними і допустимими, про причинно-наслідковий зв`язом між „світовою фінансовою кризою” та невиконанням ними своїх зобов`язань перед Банком.  

Як вбачається з оскаржуваного рішення, цим рішенням позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідачів пені задоволено лише частково і це спростовує твердження апелянтів про те, що судом не було застосовано до позовних вимог про нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) строку позовної давності, який передбачений п.1 ч. 2  ст. 258 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 ще 25.01.2010 року отримав копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 47, 48), а відтак доводи його апеляційної скарги стосовно того, що він, як поручитель, не знав про борг, також до уваги прийматись не можуть.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ставлячи під сумнів розрахунки боргу, що долучені Банком до позовної заяви, відповідачами так і не було подано до суду власного вмотивованого розрахунку заборгованості, а відтак доводи апеляційних скарг, які ставлять під сумнів розрахунки боргу проведені Банком, колегія суддів визнає голослівними і такими, що не можуть прийматись до уваги.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і обидві апеляційні скарги на нього, доводи яких не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити та залишити рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

                    Головуючий:                              

                    Судді: