Справа №  1319/2-1706/11                              Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.  

Провадження №  22-ц/1390/3775/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська  Л.  Д.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                                головуючого: Зверхановської Л.Д.

   суддів: Бойко С.М.,  Цяцяка Р.П.

   при секретарі: Служала А.Ю.

   з участю:  представника законного представника відповідачки ОСОБА_1   ОСОБА_2 ОСОБА_3 , представника  Органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради –Синицького Б.П.,  

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2012 року,

                                                                 ВСТАНОВИЛА:

 Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, треті особи: Львівська міська рада, Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ЛКП “Під Зуброю”, про визнання такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

          Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 .

          В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суду надано достатні і переконливі докази того, що малолітня ОСОБА_1 від 13 травня 2010 року по даний час не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , однак ці докази судом проігноровані. Вважає, що місцем проживання малолітньої ОСОБА_1 після смерті її батька являється місце проживання її  матері ОСОБА_2 - в с. Ожидів Буського району Львівської області, оскільки особи віком до 16 років не можуть проживати і бути зареєстровані окремо від своїх батьків, зокрема в помешканні чужих осіб. Звертає увагу суду, що районний суд вийшов за межі позовних вимог, долучивши та взявши до уваги рішення апеляційного суду Львівської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації, чим було порушено вимоги ст.11 ЦПК України.

       Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта   ОСОБА_4 (а.с.203), котрі  належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з`явилися в судове засідання.

Причини неявки в судове засідання представника Львівської міської ради колегія суддів не визнає поважними та такими, що дають підстави для відкладення розгляду справи, оскільки неможливість участі в судовому засіданні представника ОСОБА_6 не позбавляє можливості Львівську міську раду, у складі якої діє юридичне управління, забезпечити явку в судове засідання іншого представника, тим паче, що повідомлення про судове засідання, яке мало відбутися 03.12.2012 року, Львівська міська рада отримала ще 05.11.2012 року.

      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

          Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 , районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не проживала у спірній квартирі АДРЕСА_1 понад шестимісячний строк з поважних причин, іншого житла вона не має, а відтак відсутні правові підстави для визнання її такою, що втратила право на користування спірним житловим приміщенням та зняття її з реєстрації у ньому.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Житловий фонд України утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України(ст.4 ЖК України).

Згідно ст.5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад(житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_2   належить до державного житлового фонду та знаходиться на обслуговуванні ЛКП “Під Зуброю”.

Районним судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат житловою площею 27,60 кв. м., кухні, комунальних вигод, загальна площа 51,3 кв. м. Квартиронаймачем даної квартири був ОСОБА_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У вказаній квартирі з 14.05.1996 року були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а з ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 1997 р.н. - донька ОСОБА_7 .

Статтею 47 Конституції України  закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

       Згідно із ст.ст.71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору –судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням унаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

          У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України`роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.71 ЖК, необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка була відсутня у спірній квартирі понад установлені строки з поважних причин.   

        Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.12.2009 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування квартирою, виселення та зняття з реєстрації відмовлено, а також відмовлено в зустрічному позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право на користування спірною квартирою.

        Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 13.05.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено і визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 , виселено їх з вказаної квартири без надання іншого житла та знято з реєстрації за вказаною адресою, а в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право на користування спірною квартирою, рішення залишено без змін та набрало законної сили.

        На виконання зазначеного рішення суду   ОСОБА_4 та ОСОБА_5 16.06.2011року виселено із квартири АДРЕСА_1 , а 15.07.2011 року їх знято з реєстрації у вказаній квартирі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Колегія суддів вважає, що оскільки позивачка після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13.05.2010 року не має жодного відношення до спірної квартири, а тому  жодні її законні права відповідачкою не могли бути порушені, а  відтак не підлягають захисту.   

Твердження апелянта про те, що судом проігноровано надані нею докази, є необґрунтованим, оскільки оцінюючи зібрані по справі докази, суд  дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого  суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та  дав їм належну оцінку.  

          Колегія суддів вважає безпідставними також твердження ОСОБА_4 у тій частині, що суд вийшов за межі позовних вимог, взявши до уваги рішення апеляційного суду Львівської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації, оскільки  районний суд оцінив дане рішення лише як один із доказів по справі.            

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                          УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

     Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2012 року залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

            Головуючий:                                             Судді: